Ухвала суду № 59625635, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/14530/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Юнітех Логістик" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "Юнітех Логістик" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.04.2014 №125130003/2014/110014/2.

У поданій касаційній скарзі Київська митниця ДФС, яка є правонаступником Київської митниці Міндоходів, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.02.2013 між BS Forklifts Int. B.V. (постачальник) та ПП «Юнітех Логістік» (покупець) укладено Контракт №25022013, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю товар на умовах поставки EXW (Incoterms 2010) відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту поставка здійснюється на підставі розпорядження покупця. Покупець приймає товар та бере на себе зобов'язання відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.2 Контракту.

За приписами пункту 3.2. поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Incoterms 2010). Відвантаження товару покупцю повинно бути здійснено не пізніше трьох робочих днів після узгодженої сторонами дати відвантаження. Датою відвантаження, в свою чергу, вважається дата перетинання товару через внутрішній кордон та отримання документів в митному органі країни відправлення.

Пунктом 3.3. передбачено, що постачальник забезпечує надання покупцю товаротранспортної накладної CMR та інвойсу, а також інформує покупця про факт відвантаження товару шляхом надіслання покупцю копії зазначених документів у електронному вигляді протягом дня, в який відвантажується товар.

Відповідно до пункту 3.4. постачальник зобов'язаний надіслати покупцю разом і з товаром міжнародний товаросупровідний документ CMR(оригінал і 2 копії) та рахунок (оригінал і 3 копії).

З положень пункту 5 убачається, що валютою Контракту визначено Євро, а оплата за товар здійснюється шляхом передплати відповідно до проформи інвойсу.

У квітні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі Контракту від 25.02.2013 №25022013, позивачем до Київської митниці Міндоходів подано митну декларацію від 10.04.2014 №125130003/2014/502161, згідно з якою митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно з переліком, що зазначений у графі 44 МД № 125130003/2014/502161 від 10.04.2014, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); платіжний документ, що підтверджує вартість товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; рахунок - фактуру (інвойс); рахунок - проформу; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракт); договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); декларацію про походження товару; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку з виникненням у митого органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, відповідачем від декларанта додатково витребувано: транспортні (перевізні) документи; рахунки з третіми особами; страхові документи; бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи); висновки експертної організації; калькуляцію.

У зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів, Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару - навантажувача самохідного з електродвигуном та вилковим захватом, 2008 року випуску, що був у використанні та потребує додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно - діагностичних робіт, в комплекті з батареями та підзарядним пристроєм, з електричний візком TOYOTА, модель LPE200/8, артикул ВР 36 - 1 шт., серійний номер: 6028868, рік виготовлення: 2008, технічні характеристики: вантажопідйомність: 2000 кг, тип двигуна: електричний, BATTERY VOTAGE - 24V, виробник: «BT Products AB», країна виробник: SE, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1968,75 Євро за одиницю товару.

Також Київською митницею Міндоходів винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018, відповідно до якої в якості умов, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України, вказано на необхідність подання нової митної декларації, заповненої згідно з рішенням про визначення митної вартості товарів від 15.04.2014 №125130003/2014/110014/2.

Вказуючи на протиправність рішення митного органу про коригування митної вартості від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018, приватне підприємство "Юнітех Логістик" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товару та винесеної на підставі нього картки відмови, як таких, що прийнято за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, а також за відсутності доведення з боку відповідача наявності підстав для витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Наявність підстав для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості митним органом обґрунтовано не зазначенням декларантом всіх складових витрат на транспортування на умовах поставки EXW (не надано документи, які підтверджують витрати на страхування) та не надано висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару.

Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості витребування органом доходів і зборів від декларанта додаткових документів з мотивів відсутності висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару, колегія суддів виходить з того, що зазначений документ не є таким, що має подаватися декларантом на підтвердження митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України у складі основного пакету документів, у зв'язку із чим його відсутність не є підставою для витребування додаткових документів.

Стосовно позиції митного органу щодо відсутності у поданих документах відомостей, які підтверджували б витрати на страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010.

Згідно з Правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) EXW (термін "франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Умови поставки EXW в якості обов'язків продавця, як і в якості обов'язків покупця не передбачають необхідність укладення договору страхування.

За вказаних обставин, позиція органу доходів і зборів щодо необхідності подання позивачем документів на підтвердження витрат на страхування з мотивів здійснення поставки на умовах EXW Інкотермс 2010, є необґрунтованою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Крім того, витребувавши від декларанта транспортні (перевізні) документи; рахунки з третіми особами; страхові документи; бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи); висновки експертної організації; калькуляцію, орган доходів і зборів не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за першим методом.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською митницею ДФС не обґрунтовано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: