Ухвала суду № 59625272, 08.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 р.Справа № 642/3376/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2016р. по справі №642/3376/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова

про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в поновленні та виплаті пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова, в якому просив:

- визнати дії Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Харкова неправомірними в частині відмови в поновленні виплати призначеної пенсії;

- зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Харкова поновити виплату призначеної пенсії, як працюючому судді та виплатити призначену пенсію, починаючи з 01.06.2015 року в розмірі 10 мінімальних заробітних плат;

- стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову вказує, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова і отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2013 року. Після призначення пенсії продовжує працювати суддею апеляційного суду Харківської області. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» та статтю 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі вказаних положень позивачу з 01.04.2015 року припинено виплату пенсії. Враховуючи, що Верховною Радою України до 01.06.2015 року не прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про статус народного депутата України», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, скасовані з 01.06.2015 року. Таким чином, з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати пенсії. 15.02.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова із заявою про поновлення та виплату пенсії з 01.06.2015 року, проте отримав лист №34/Г-10 від 22.02.2016 року про відмову в поновленні виплати пенсії. Не погоджуючись із відмовою відповідача в поновленні виплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 21.06.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Позовні вимоги щодо зобов'язання поновити виплату та виплатити призначену пенсію за період з 01 червня 2015 року по 02 грудня 2015 року залишено без розгляду.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова щодо відмови в поновленні та виплаті пенсії неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова поновити виплату призначеної пенсії позивачу як працюючому судді та виплатити призначену пенсію з 03.12.2015 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 551,2 грн.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 21.06.2016 року про часткове задоволення позовних вимог та поновлення виплати призначеної пенсії з 03.12.2015 року. Прийняти нову постанову, якою поновити виплату призначеної пенсії, починаючи з 01.06.2015 року. Стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги 606,1 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин по справі.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що пенсія позивачу підлягає поновленню з 03.12.2015 року. Зазначив, що оскільки про відмову виплатити пенсію позивач дізнався лише 22.02.2016 року із відповіді Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, то строк звернення до суду не пропущений. Таким чином, виплата позивачу пенсії має бути поновлена з 01.06.2015 року.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі позивач просив розглянути справи за його відсутності.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова і отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2013 року.

Позивач працює на посаді судді апеляційного суду Харківської області.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, позивачу припинено виплату пенсії з 01 квітня 2015 року.

15.02.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії за віком.

Листом від 22.02.2016 року №34/Г-10 Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова відмовило у поновленні виплати пенсії.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду підлягає апеляційному перегляду в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги та залишаючи без розгляду вимоги за період з 01 червня 2015 року по 02 грудня 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом 03.06.2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 03.12.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги за період з 01.06.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплату призначеної пенсії за період з 01.06.2015 року по 02.12.2015 року включно.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що про порушення свої прав він дізнався лише у після отримання листа Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова від 22.02.2016 року №34/Г-10 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач, перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова був обізнаний про припинення з 01 квітня 2015 року виплати пенсії та у випадку незгоди з діями відповідача, мав можливість вчасно звернутись до суду із відповідним позовом.

Будь-яких інших доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, позивачем не повідомлено, а судом в ході судового розгляду не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.06.2015 року по 02.12.2015 року включно, та як наслідок необхідності залишення без розгляду вказаної частини позовних вимог.

Разом з тим, п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, ухвалюючи оскаржувану постанову про залишення без розгляду частини позовних вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки в даному випадку має бути постановлена ухвала.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України, за насідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження по справі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2016р. по справі №642/3376/16-а в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01 червня 2015 року по 02 грудня 2015 року, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому підлягає скасуванню із прийняттям в цій частині нової ухвали про залишення без розгляду вказаної частини позовних вимог.

В іншій частині постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2016р. по справі №642/3376/16-а скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2016р. по справі №642/3376/16-а скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова за період з 01 червня 2015 року по 02 грудня 2015 року.

Прийняти в цій частині ухвалу, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова за період з 01 червня 2015 року по 02 грудня 2015 року залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2016р. по справі №642/3376/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2016 р.