Ухвала суду № 59625253, 10.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/491/16

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просила захистити порушені права шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 р. № 0000522206, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 грн., № 0000532206, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 17 000 грн.

Позивач вказує на той факт, що вона не здійснює господарської діяльності у кіоску № АДРЕСА_1, біля входу в Гідропарк, при проведенні перевірки у якому посадовими особами відповідача встановлено порушення, відображені у акті від 26.02.2016 р. № 057/21/22/22/НОМЕР_3. Зазначає, що не перебуває на обліку у ГУ ДФС у Херсонській області, а тому відповідач не має права проводити перевірку її діяльності. Також вказує на невідповідність наказу вимогам податкового законодавства, оскільки у ньому не зазначено суб'єкта, стосовно якого призначено проведення фактичної перевірки.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що фактична перевірки проведена з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень застосовані до ОСОБА_2 правомірно, так як за результатами фактичної перевірки встановлено порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 16.03.2016 р. №№ 0000522206, 0000532206. Стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок його бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Не погодившись з таким рішенням Головне управління ДФС у Херсонській області звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що 26.02.2016 р. на підставі наказу від 02.02.2016 р. № 41, направлень на проведення перевірки від 26.02.2016 р. №№ 0195, 0196, головними державними ревізорами-інспекторами Вершиною А.О., Аркаєвим К.О. проведено фактичну перевірку кіоску № АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 057/21/22/22/НОМЕР_3.

Під час перевірки було встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - проведення розрахункової операції без застосування РРО, РК (проведено розрахункову операцію з придбання алкогольного пива «Вud» за ціною 11 грн. - РРО не застосовано, розрахунковий документ не роздруковано, РРО відсутній); ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля пивом алкогольним без придбання відповідної ліцензії.

На підставі акту фактичної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2016 р. № 0000522206, яким до позивача - ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 грн., № 0000532206, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 17000 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом висновки про наявність вищевказаних порушень законодавства з боку ОСОБА_2 є необґрунтованими, виходячи з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій. ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно до вимог пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Положеннями п.80.4 ст.80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.81.1 ст.80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення. При цьому одним із обов'язкових реквізитів направлення та наказу є зазначення суб'єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Відповідно до представленого апелянтом переліку платників податків, які підлягають відпрацюванню, шляхом проведення фактичних перевірок, який є невід'ємною частиною наказу від 02.02.2016 р. № 41 «Про проведення фактичних перевірок», направлень на фактичну перевірку від 26.02.2016 р. №№ 0195, 0196 слідує, що відповідачем не визначено суб'єкта господарювання, у якого буде проводитися фактична перевірка, а вказано «кіоск № 814, м.Херсон, вул.М.Фортус, р-н входу в Гідропарк».

При цьому, у наказі від 02.02.2016 р. № 41 вказано на необхідність проведення перевірки згідно з направленнями, оформленими відповідно до вимог п.81.1 ст.81 ПК України, окремо на кожного платника податків, які підлягають фактичній перевірці.

Судом першої інстанції вірно вказано на той факт, що в даному випадку ГУ ДФС у Херсонській області призначено фактичну перевірку стосовно об'єкта, а не суб'єкта господарювання, а тому направлення на проведення перевірки та наказ про проведення перевірки оформлені з порушенням п.81.1 ст.81 ПК України, що є підставою для недопущення посадових осіб до проведення перевірки.

Згідно до положень п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підставою для притягнення до відповідальності є вчинення конкретним платником податків податкового правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що підставою для застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту фактичної перевірки від 26.02.2016 р. № 057/21/22/22/НОМЕР_3. Порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які зафіксовано у акті фактичної перевірки, встановлено під час перевірки, яка проводилася у кіоску № 814 за адресою: АДРЕСА_1, р-н входу в Гідропарк.

Позивач заперечує факт здійснення господарської діяльності у вказаному кіоску.

Колегія суддів приймає до уваги, що судом першої інстанції ухвалами від 12.04.2016 р., 22.04.2016 р. було зобов'язано відповідача надати докази здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності саме у кіоску № 814 за адресою: АДРЕСА_1, біля входу у Гідропарк.

Проте, відповідачем було надано лише витяг з реєстру платників єдиного податку, в якому у графі «Місце провадження господарської діяльності», серед інших, вказано АДРЕСА_1.

Даний витяг не підтверджує факт здійснення у кіоску № 814 господарської діяльності саме позивачем, оскільки кіоск № 814 не прив'язаний до адреси АДРЕСА_1, а також біля входу у Гідропарк по вул.М.Фортус окрім даного кіоску розташовано ще декілька кіосків.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що ФОП ОСОБА_2 здійснює сезонну торгівлю пиріжками у іншому кіоску, у зв'язку з чим серед місць здійснення її господарської діяльності зазначено і АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписами ч.4 ст.71 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суб'єктом владних повноважень не надано судам жодних належних та допустимих доказів того, що у кіоску № 814, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, біля входу в Гідропарк здійснює господарську діяльність саме ОСОБА_2

В апеляційній скарзі не зазначено будь яких обставин, яким не дав оцінку суд першої інстанції. В суд представник апелянта також не з'явився.

Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 р. №№ 0000522206, 0000532206, у зв'язку з чим вони дійсно підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян