Ухвала суду № 59624937, 11.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1492/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді:: Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Набат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ «Охоронне агентство «Набат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 281 799,90 грн. за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 1 690,80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2015 році виконано вимоги діючого законодавства щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, своєчасно та в повному обсязі надано інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Товариством фактично вжито усіх залежних від нього передбачених законом заходів, а підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно поданого ТОВ «Охоронне агентство «Набат» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (за формою № 10-ПІ), відповідач зазначив, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства впродовж 2015 року становила 697 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 13 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) становить 28 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 18 786,66 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано відсотковий норматив по працевлаштуванні інвалідів, оскільки відповідач не забезпечив працевлаштування 15 інвалідів.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач дійшов висновку про наявність підстав для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у сумі 281 799,90 грн. за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 1 690,80 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, ст. 18 Закону № 875-ХІІ не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

Частинами 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону, зокрема, впродовж 2015 року відповідач щомісячно подавав звітність про попит на робочу силу (вакансії) за встановленою формою (за формою 3-ПН) до Києво-Святошинського районного центру зайнятості, а також надсилав листи з проханням направити інвалідів для працевлаштування. Крім того, позивач публікував у друкованих засобах масової інформації оголошення про наявні вакансії, у тому числі й з можливістю працевлаштування інвалідів.

З листа Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 13 травня 2016 року № 453 також убачається, що у 2015 році Києво-Святошинським районним центром зайнятості направлялися інваліди для працевлаштування на ТОВ «Охоронне агентство «Набат». Факту відмови в прийнятті на роботу направлених інвалідів не було.

Відповідно до ст. 217 ГК України - адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій та пені.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Ганечко О.М.