Постанова № 59622196, 04.08.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р.Справа № 914/3489/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівМирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі ВПВР ДВС України) № 02.1-31/В-5 від 13.06.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/3413/16 від 12.07.2016р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. за скаргою Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго (надалі ЛКП Залізничнетеплоенерго) на дії (бездіяльність) ВПВР ДВС України, м. Київ

у справі№ 914/3489/14

за позовом:публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі ПАТ НАК Нафтогаз України), м. Київ

до відповідача:ЛКП Залізничнетеплоенерго, м. Львів

простягнення 13 200 135,46 грн.

за участю учасників судового процесу:

від позивача (стягувач): ОСОБА_2 представник (довіреність № 14-127 від 13.05.2014р.)

від відповідача (боржник): ОСОБА_3 представник (довіреність № 191 від 17.06.2017р.)

від відділу примусового виконання рішень: не зявився

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення фіксації судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. у справі № 914/3489/14 (суддя Артимович В.М.) скаргу ЛКП Залізничнетеплоенерго на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у справі №914/3489/14 від 07.08.2015р. задоволено частково. Визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень ДВС України від 16.07.2016р.про стягнення з боржника - ЛКП Залізничнетеплоенерго виконавчого збору у розмірі 739 846,31 грн. В решті вимог скарги провадження припинено (а.с. 55-62 том VI).

Дана ухвала суду обґрунтована тим, що боржника було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", відповідно на дату відкриття виконавчого провадження - 03.04.2015р., державний виконавець зобовязаний був зупинити виконавче провадження та не провадити виконавчих дій (ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки державним виконавцем цього вчинено не було, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції винесено ухвалу з порушенням норм процесуального та матеріального права, відтак просить її скасувати. Зокрема, скаржник зазначає, що боржником не надано доказів документального підтвердження повного виконання рішення суду в строк для самостійного виконання, відповідно до ст.27, 28 Закону України «Про виконавче провадження» це є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, що і було останнім зроблено.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.07.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2016р.

У звязку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, 26.07.2016р. здійснено автоматичну заміну складу колегії суддів по розгляду справи №914/3489/14, суддю Якімець Г.Г. замінено на суддю Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.08.2016р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, присутній представник в судовому засіданні 04.08.2016р. свої міркування щодо поданої апеляційної скарги не висловив, зіслався на розсуд суду.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні присутній представник в усному порядку проти доводів скаржника заперечив.

ДВС представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.12.2014р. у справі № 914/3489/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 10 388 891,71 грн. заборгованості, 577 737,78 грн. 3% річних, 1 491 148,58 грн. інфляційних, 867 631,98 грн. пені та 73 053,12 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 150-153 том І).

Дане рішення набрало законної сили (а.с. 192-196, 218-223 том І).

13.03.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2014р. у справі № 914/3489/14 видано наказ (а.с. 61 том ІІ).

03.04.2015р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 47119354 щодо виконання зазначеного вище наказу та надано боржнику сім днів для добровільного виконання рішення суду з моменту відкриття виконавчого провадження (а.с. 9 том ІІ).

03.04.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 10 том ІІ).

Вказані постанови були отриманні ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 08.04.2015р., однак у строк встановлений для самостійного виконання наказу виконанні божником не були, в звязку з чим було розпочато процедуру примусового виконання рішення суду.

16.07.2015р. держаним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 739 846,31 грн. (а.с. 180-181 том V).

13.08.2015р. на розгляд суду надійшла скарга ЛКП Залізничнетеплоенерго на дії та бездіяльність органів ДВС, в якій просить суд -зупинити виконавче провадження №47119354 до прийняття рішення по суті поданої скарги; -зобовязати орган ДВС зупинити виконавче провадження, про що винести відповідну ухвалу;

-визнати недійсною постанову від 16.07.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а дії органу ДВС щодо винесення даної постанови незаконними; -зобовязати орган ДВС скерувати наказ господарського суду Львівської області від 13.03.2015р. для виконання у ВПВР ДВС ГУЮ у Львівській області (а.с. 140-142 том ІІ).

Ухвалою суду від 14.08.2015р. скаргу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» залишено без розгляду (а.с. 154-155 том ІІ).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. апеляційну скаргу ЛКП Залізничнетеплоенерго задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 14.08.2015р. скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду Львівської області (а.с. 91-94 том ІІІ).

В подальшому, 25.11.2015р. скаржник подав пояснення по суті скарги з проханням припинити провадження стосовно п.п. 1, 2, 4 прохальної частини скарги відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки постановою ВПВР Департаменту ДВС МУЮ від 24.09.2015р. зупинено виконавче провадження №47119354 до 01.01.2016р. згідно з п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 26.08.2015р., якою відстрочено виконання рішення від 09.12.2014р. (а.с. 12-13 том V).

Щодо пункту 3 прохальної частини вищевказаної скарги, а саме: -визнання недійсною постанови від 16.07.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а дії органу ДВС щодо винесення даної постанови незаконними; скаржник вважає такі дії органу ДВС незаконними, оскільки основний борг в сумі 6 000 000,00 грн. сплачено в повному обсязі в добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 06.07.2015р. за №10/1695 повідомлено орган ДВС з долученням платіжних доручень.

Крім того, зазначає, що залишок заборгованості складає 3 009 571,46 грн. (пеня, 3% річних, інфляційні втрати), що підлягають списанню згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України» від 14.05.2015р. за №423-УШ, яким внесено зміни до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», відповідно до якого штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом продажу за умови виконання вимог закону.

Відтак, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» просить суд:

- визнати бездіяльність органу ДВС щодо не винесення постанови про зупинення виконавчого провадження № 47119354 від 03.04.2015р. відповідно до п.15 ч.1 ст. 37 «Закону України «Про виконавче провадження» незаконною;

- визнати недійсною постанову від 16.07.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 739 846,31 грн., а дії органу ДВС щодо винесення даної постанови незаконними (а.с. 13 том V).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.

Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1, 3 ст. 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом..

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003р. за № 14 зазначає, що відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про повне виконання рішення суду боржником до початку його примусового виконання.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на 03.04.2015р.) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Як вбачається з матеріалів справи, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що підтверджується виписками від № 115 від 02.04.2015р., № 148 від 30.04.2015р., № 192 від 29.05.2015р., № 231 від 03.07.2015р., № 264 від 07.08.2015р. (а.с. 37-41 том V).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі N 1-26/2012 (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) встановлено, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно п. 3.4 ст. 3 згаданого закону процедуру погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжено до 01.09.2015р.

На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

З матеріалів справи вбачається, що спірна заборгованість по справі № 914/3489/14 виникла в звязку з неналежним виконанням ЛКП «Залізничнетеплоенерго» своїх зобовязань по договору купівлі-продажу природного газу № 114/2012-БО від 05.07.2012р., а саме за період з серпня 2012р. по грудень 2012р.

10.04.2015р. ЛКП «Залізничнетеплоенерго» надіслало на адресу ВПВР ДВС України лист № 10/1094, в якому просило зупинити виконавче провадження № 47119354 на примусове виконання наказу № 914/3489/14 від 13.03.2014р., оскільки підприємство внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». При цьому, долучивши копію виписки з даного реєстру (а.с. 143-144 том ІІ).

Однак, державним виконавцем виконавче провадження № 47119354 не було зупинено.

Натомість, державний виконавець у листі від 10.06.2015р. 15-0-47119354/2, що адресований боржнику, вказує, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, ч. 3 ст. 37 згаданого Закону зазначає, що виконавче провадження з підстави, передбаченої п.15 ч.1 цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та в разі стягнення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії (а.с. 75-76 том ІІ).

Проте, суд апеляційної інстанції вважає вказані твердження державного виконавця помилковими, оскільки на дату відкриття виконавчого провадження, тобто станом на 03.04.2015р., чинною була норма п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачалося, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відтак, державний виконавець зобовязаний був зупинити виконавче провадження відповідно до вимог закону в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться (ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідно її слід визнати недійсною.

Пункт 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи пояснення скаржника від 28.11.2015р., місцевий господарський суду правомірно припинив провадження в частині п.п. 1, 2, 3 скарги відповідно до ст. 80 ГПК України, оскільки постановою ВПВР Департаменту ДВС МУЮ від 24.09.2015р. зупинено виконавче провадження № 47119354 до 01.01.2016р. згідно з п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 26.08.2015р., якою відстрочено виконання рішення суду від 09.12.2014р.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Ухвалу господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. у справі № 914/3489/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1