Постанова № 59622129, 08.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа№ 910/23398/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (повне рішення складено 22.03.2016)

у справі №910/23398/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до 1) юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft

2) товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель"

про звернення стягнення на корпоративні права,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва до Юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft та Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель" про звернення стягнення на корпоративні права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «КД Коктебель" за кредитним договором №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 в сумі 380 395 191,03 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 160 272 144,04 грн., сума заборгованості за процентами по кредиту - 57 186 858,54 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 65 755 142,07 грн.,сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 16 997 976,01 грн., сума 3% річних від суми простроченого кредиту - 5 468 729,64 грн., сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 5 122 646,16 грн., сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту - 57 527 063,56 грн., сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту - 16 064 631,01 грн. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав №79.1/002-З.14-09 від 30.12.2011, - частку розміром 100 % в статутному капіталі ТОВ «КД Коктебель" належної юридичній особі за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft на користь ПАТ «Родовід Банк" 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду юридична особа за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft ( Відповідач-1) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 07.04.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/23398/15 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалами від 25.05.2016 та 08.06.2016 Київським апеляційним господарським судом розгляд справи відкладено.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/2358/16 від 17.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/23398/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.06.2016 для розгляду справи №910/23398/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 17.06.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою від 22.06.2016 Київським апеляційним господарським судом розгляд справи відкладено на 08.08.2016 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-2.

Представник відповідача-1 приймав участь у судових засіданнях, де підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва 16.03.2016 у справі №910/23398/15 скасувати.

Представник «Родовід Банк" також приймав участь у судових засіданнях та заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у поданому 24.05.2016 відзиві на апеляційну скаргу, надавав свої пояснення по суті спору та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft - без задоволення.

Представники ТОВ «КД Коктебель» (Відповідач-2) в судове засідання 08.08.2016 року не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Оскільки відповідач-2 відповідно до ст. 98, 64 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі його представників, так як його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

09.10.2009 між Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю «КД КОКТЕБЕЛЬ" було укладено Кредитний договір №79Л/002-КЛТ-09 (з подальшими змінами, що оформлені відповідними Додатковими договорами які є невід'ємними його частинами).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, даним договором, зокрема, встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в гривні в межах загальної суми 200 000 000 (двісті мільйонів) (надалі - Ліміт кредитування) на основі Додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (надалі - «Додаткові договори").

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредитні зобов'язання Банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими Додатковими договорами. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначаються відповідним Додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових договорах, але не пізніше 07 жовтня 2011.

У відповідності до пункту 2.1. кредитного договору, Банк надає позичальнику кредити в рамках Ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у Банку вільних фінансових ресурсів.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 1 від 09.10.2009 до кредитного договору Банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 106 612 400 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 2 від 20.10.2009 до кредитного договору Банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 11 760 000 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 3 від 28.10.2009 до кредитного договору Банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 66 435 136 гривень 58 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 4 від 30.11.2009 до кредитного договору Банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 192 463 гривні 42 копійки, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 5 від 26.01.2010 до кредитного договору Банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 12 323 123 гривні 71 копійка, що підтверджується банківською випискою.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 22% річних (п. 2.9. Кредитного договору).

01.02.2010 між позичальником та Банком укладено Додатковий договір № 6 до Кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009, відповідно до якого п. 2.9. кредитного договору викладено у наступній редакції: « 2.9. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних».

Відповідно до п. 2.10.4. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього Договору щомісячно, починаючи з січня 2010 року, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (надалі - «період сплати процентів").

30.12.2011 між позичальником та Банком укладено Додатковий договір №12 до Кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 , відповідно до якого абзац 3 п. 1.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції: «Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових договорах, але не пізніше 31 грудня 2014».

Пунктом 15 Додаткового договору № 12 від 30.12.2011 Кредитний договір доповнено п. 3.4.15 наступного змісту: «Забезпечити укладання з Банком договору застави корпоративних прав Позичальника, що належить засновнику Позичальника».

Судом досліджено, що 30.12.2011 між Банком та Юридичною особою за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft (далі - Заставодавець / Відповідач 1) укладено договір застави корпоративних прав №79.1/002-З.14-09 (далі - Договір застави), за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Банком заставодавець надає Банку в заставу корпоративні права (майнові права), а саме частку у статутному капіталі у розмірі 63 000 грн., що становить 100 % від розміру статутного фонду (капіталу) позичальника, що включають правомочності на участь заставодавця в управлінні позичальника, як господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені чинним законодавством та статутними документами.

Отже, в рахунок погашення заборгованості ТОВ «КД Коктебель» перед Банком, останній звернувся із позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави за вказаним вище договором. Враховуючи характер правовідносин сторін у даному зобов'язанні, що врегульовані безпосередньо договором застави корпоративних прав ( предметом якого є частка в статутному капіталі Відповідача-2, належна Відповідачу-1) колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вирішено спір стосовно двох відповідачів.

Тому виходячи вищенаведеного, твердження представника відповідача-1 про те, що судом першої інстанції не вирішено спір щодо ТОВ «КД Коктебель» є безпідставне.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ, банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, за укладеним між Баком та відповідачем-2 кредитним Договором у Банку виникли зобов'язання надати ТОВ «КД Коктебель» кредит у розмірі встановленому Кредитним договором, а також Додатковими договорами до нього, а у відповідача-2 в свою чергу виникло зустрічне зобов'язання повернути отримані ним кредитні кошти у встановлений Додатковими договорами строк, але не пізніше 31.12.2014 включно та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 та ч. 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов кредитного договору Банк надав ТОВ «КД Коктебель» кредитні кошти у визначених сторонами порядку та розмірах, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТОВ «КД Коктебель». В свою чергу доказів виконання ТОВ «КД Коктебель» взятого на себе обов'язку щодо повернення кредитних коштів після спливу строку їх користування, відповідач-2 не надав.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, стовно того, що наявними матеріалами справи повністю підтверджується порушення позичальником умов п. 3.4.3. кредитного договору та Додаткових договорів до Кредитного договору, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитами та повернення кредитів згідно встановленого графіку. У зв'язку з невиконанням відповідачем-2 зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, у ТОВ «КД Коктебель» виникла заборгованість перед Позивачем.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до п. 3.4.8. кредитного договору відповідач-2 зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними та/або комісіями сплатити Банку пеню від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком.

Враховуючи доведений факт порушення встановлених договором строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості по кредиту та на суму заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки Банк нараховує відсотки за користування коштами у розмірі 22% річних, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Тобто, наведені приписи законодавства та умови кредитного договору передбачають нарахування відсотків та їх розмір за правомірне користування кредитними коштами, в той час як за порушення виконання грошового зобов'язання (за порушення строків його виконання) на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 1048, 1056-1 ЦК, та умовами кредитного договору, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень в одночасному їх стягненні, колегія суддів зазначає, що стягнення заборгованості з оплати процентів, передбачених 1048, 1056-1 ЦК України, та стягнення 3% річних, інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним та обґрунтованим.

Також колегія суддів відхиляє твердження представника відповідача про те, що позивачем не правильно визначено розмір пені, виходячи з того, що відповідачем-1 не надано до суду власного розрахунку, зокрема пені, яким можна було б спростувати чи скорегувати суму штрафних санкцій і суд не вбачає наявності виняткового випадку для зменшення розміру пені, і не заявлялось відповідачем відповідне клопотання про застосування строків позовної давності з цього приводу.

Отже, поданими позивачем документами підтверджується, що станом на 19.08.2015 заборгованість ТОВ «КД Коктебель» за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій становить 380 395 191 грн. 03 коп., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 160 272 144 грн. 04 коп.; сума заборгованості за процентами по кредиту - 57 186 858 грн. 54 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 65 755 142 грн. 07 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 16 997 976 грн. 01 коп.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 5 468 729 грн. 64 коп. сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 5 122 646 грн. 16 коп.; сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту - 57 527 063 грн. 56 коп. сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту - 16 064 631грн. 01 коп.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За приписами ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей, стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до п. 3.2 договору застави підставами для звернення стягнення на корпоративні права, у тому числі достроково, є порушення позичальником зобов'язання за Кредитним договором, або порушення заставодавцем умов цього договору.

Згідно з п. 3.5 договору застави з метою звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель надсилає заставодавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у цьому договорі, письмове повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов'язань чи про наявність інших обставин, передбачених цим договором в якості підстав для звернення стягнення.

Як свідчать матеріали справи позивачем дотримано процедуру повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором та заявлено вимоги щодо повернення кредитних коштів, та попереджено про звернення стягнення на предмет застави. Оскільки вимогу позивача (від 21.01.2015 року №18.2-б.б305, від 21.01.2015 року №18.2-б.б-304) щодо погашення заборгованості ні позичальником, ні заставодавцем не виконано, банк набув право здійснити звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку - тобто за рішенням суду.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувана або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Банк повідомив про наявність боргу за Кредитним договором та вимагав повернути кредитні кошти, крім того, здійснив попередження про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються серед іншого, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Реалізація майна провадиться державним виконавцем шляхом продажу речі з аукціону (публічних торгів).

З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, а також, беручи до уваги, що згідно ст. 26 Закону саме позивач наділений правом вибору способу реалізації заставленого майна, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом правомірно звернуто стягнення на корпоративні права саме шляхом їх продажу на публічних торгах, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наявність встановленого судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором внаслідок чого утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Кредитним договором не є припиненим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач набув права задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження наявними у справах документами, що свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 прийнято з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду відповідають дійсним обставинам справи, а відтак, рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/23398/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/23398/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

А.І. Тищенко