Постанова № 59621977, 10.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.08.2016 справа №913/95/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність від 05.07.16 №010-01/2860) ОСОБА_6 - керівник Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського, с.Михайлюки, Новоайдарський район, Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід28.03.16р.у справі№ 913/95/16 (суддя Старкова Г.М.) за позовом до про Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, м.Київ в особі філії АТ Укрексімбанк, в м.Луганськ, м.Київ Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського, с. Михайлюки, Новоайдарський район, Луганської області стягнення 328 502,76 грн.ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганську, звернулось до господарського суду Луганської області про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Дзержинського, с. Михайлюки Новоайдарського району Луганської області 328 502 грн.76 коп. з яких: 3% річних за кредитом в сумі 23 770 грн. 70 коп., 3% річних за процентами за користування кредитом в сумі 61 грн. 24 коп., інфляційні нарахування в сумі 304 670 грн. 82 коп., які нараховані на заборгованість за генеральною угодою № 61111Т2 від 30.05.2011 та укладеним в її рамках кредитним договором № 61114К6 від 31.03.2014.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.03.2016 року у справі 913/95/16 позовна заява задоволена повністю.

Стягнуто з Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно- імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ 3% річних за простроченим кредитом в сумі 23 770 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 61 грн. 24 коп., інфляційні нарахування в сумі 304 670 грн. 82 коп.

Відповідачем у справі подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій апелянт просить скасувати рішення суду через порушення ним норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування скарги заявник, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що безпосередньо після укладення кредитної угоди сталися форс-мажорні обставини - почалася антитерористична операція і цей факт є загальновідомим. Незважаючи на певні труднощі, в 2015 році був зібраний урожай, який дозволяв розрахуватись з кредитом, але саме позивач ухилявся від дій, повязаних з урегулюванням кредитної заборгованості. Частина заборгованості між тим погашена відповідачем самостійно. Вимоги про стягнення не засновані на укладеному між сторонами договорі.

У відзиві на скаргу відповідач вказав на її безпідставність.

У звязку з находженням у відпустці судді Будко Н.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.06.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Дучал Н.М., Сгара Е.В.

У звязку з находженням у відпустках судді Дучал Н.М., судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

Відповідно до ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення господарського суду переглядається у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічним акціонерним товариством «Державний експортно- імпортний банк України» (далі за текстом - Банк, позивач) та Колективним сільськогосподарським підприємством імені Дзержинського (далі за текстом - Позичальник, відповідач) укладено Генеральну угоду № 61111N2 від 30.05.2011 із змінами та доповненнями ( далі за текстом Генеральна угода).

Відповідно до умов п.1.1 Генеральної угоди, ця угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово - закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (п.1.2 ст. 1 Генеральної угоди).

Статтею 2 Генеральної угоди зазначено, що кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який банк надає на фінансування діяльності позичальника на умовах Генеральної угоди та кредитного договору.

Відповідно до умов Генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. з терміном користування кредитними коштами до 31.12.2013, а з урахуванням договору № 61111N2- 7 від 30.03.2014 про зміну Генеральної угоди, до 31.03.2015 в межах загального ліміту в розмірі 4 197 105 грн. 00 коп., на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (п.п. 4.1,4.3,4.5 ст.4 Генеральної угоди). Згідно з умовами Генеральної угоди постачальник взяв на себе обовязок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом,сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп.5.2.6 ст. 5 Генеральної угоди).

Також, в рамках Генеральної угоди між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно- імпортний банк України» та Колективним сільськогосподарським підприємством імені Дзержинського укладено кредитний договір № 61114К6 від 31.03.2014 ( далі за текстом Кредитний договір).

На виконання п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 ст.2 кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлену кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 3 960 000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення кредиту - 30.03.2015, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21,5% та в порядку, встановленому п.п.3.1.2, п.3.1,ст..3 та п.3.5 ст.3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі 0,1% щомісячно від ліміту кредитної лінії в порядку, встановленому ст. 3.2 кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобовязання погашати кредит в строки зазначені в графіку зміни ліміту заборгованості( додаток № 1 до кредитного договору), сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитною лінією, комісією за зобовязання за кредитним договором (ст.ст. 2, 3, 5, 6, 9 кредитного договору).

У звязку з порушенням строків погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, встановлені кредитним договором позивач, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за простроченим кредитом в сумі 23 770 грн. 70 коп. за період з 31.01.2015 по 29.09.2015, 3% річних в сумі 61 грн. 24 коп. за період з 08.07.2014 по 03.04.2015, інфляційні нарахування в сумі 304 670 грн. 82 коп. за період з квітня 2015 року по серпень 2015 року (включно).

Доводи апеляційної скарги не взяти до уваги у звязку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою генеральна угода № 61111Т2 від 30.05.2011 та укладеним в її рамках кредитний договір № 61114К6 від 31.03.2014 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасного та належного виконання зобовязань за генеральною угодою № 61111Т2 від 30.05.2011 та укладеним в її рамках кредитного договору № 61114К6 від 31.03.2014 стосовно строків оплати зміни ліміту заборгованості, встановлених графіком згідно з матеріалами справи господарському сулу під час розгляду спору не надав.

Як свідчать наявні у справі докази, відповідач умови кредитного договору виконував неналежно та не в повному обсязі та здійснював повернення кредиту та процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі довідкою по рахунку відповідача у справі - Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського (а.с.99-107).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань за вказаний період.

Контррозрахунок суми позову ані господарському, ані Донецькому апеляційному господарському суду не наданий. Між тим, апелянт наполягає на скасуванні судового рішення в цілому, незважаючи на неоспорювана суму, розмір якої ним також не визначений.

Твердження відповідача щодо неправомірності позовних вимог щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги з огляду на чинне законодавство, матеріали справи та розяснення, викладені у п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підстави позовної вимоги, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

Щодо інших доводів скарги (обставини, повязані з проведенням АТО), то судова колегія зазначає, що прийняте господарським судом рішення не протиричіть положенням Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а стягнуті суми не відносяться до переліку штрафних санкцій, стягнення яких заборонено законодавством.

Доказів порушення банком умов договору в частині відмови від одержання заборгованості за кредитом суду не надано.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.33,43,99,101-104,105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 28.03.2016 року у справі № 913/95/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена в 20-ти денний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: О.Л. Агапов

Судді: Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_2