Рішення № 59621694, 02.08.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2016 р.Справа № 921/298/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Івано-Франківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" №440 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" вул. Дудаєва, 31/А, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача ОСОБА_1 підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради вул. Опільського, 6, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 100 387 грн 13 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_2 директор (посвідчення №25 від 29.10.2004р.);

ОСОБА_3 представник (довіреність №1 від 06.06.2016р.);

ОСОБА_4 представник (довіреність №2 від 15.06.2016р.).

Відповідач: не з'явився.

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та розяснено їх права і обовязки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

В судовому засіданні 02.08.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Івано-Франківське дочірнє підприємство "Промавтоматика" №440 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 100 387 грн 13 коп.

Ухвалою суду від 30 травня 2016 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14 червня 2016 року, який відкладався на 23.06.2016р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду від 14.06.2016р.

14.06.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та судом оглянуто оригінали документів долучених до позовної заяви.

В порядку статті 77 ГПК України у судовому засіданні 23.06.2016р. судом оголошувалась перерва до 02.08.2016р., про що зазначено у формулярі (протоколі) судового засідання.

На задоволення клопотання (вх. №12397 від 23.06.2016р.) представника відповідача про продовження строку розгляду справи, ухвалою суду від 23.06.2016 року строк розгляду справи в порядку частини 3 статті 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити повністю. Також, через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду (вх.№11958 від 14.06.2016р., вх.№11959 від 14.06.2016р., вх.№11960 від 14.06.2016р. та вх.№12401 від 23.06.2016р.).

Крім того, у судовому засіданні 02.08.2016р. представник позивача надав суду клопотання ( вх.№14360 від 02.08.2016р. ), в якому зазначив, що при поданні позовної заяви допущено описку в тексті позовної заяви та в розрахунку ціни позову щодо зазначення періоду індексу інфляції, а тому просить читати правильно період нарахування індексу інфляції - "січень травень 2016 року" замість "січень лютий 2016р.".

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання 02.08.2016р. не забезпечив, витребуваних документів суду не надав. Однак, в судовому засіданні 23.06.2016р. представником відповідача заявлено клопотання про перерву в судовому засіданні для надання можливості підготувати письмові пояснення на позов та можливості укладення з позивачем мирової угоди, яке судом задоволено, про що зазначено у формулярі (протоколі) судового засідання від 23.06.2016р.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно статті 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

До виконання господарських договорів, згідно частини 1 статті 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

03 січня 2012 року між КП фірма "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради (надалі, Замовник/відповідач) та Івано-Франківським дочірнім підприємством "Промавтоматика" №440 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" (надалі, Підрядник/позивач) укладено договір № 30112 підряду на виконання електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул.Шептицького в м.Тернополі, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання по виконанню електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул.Шептицького в м.Тернополі (п.1.1 Договору підряду № 30112).

Вартість доручених Підряднику робіт на 2012 рік за даним договором підряду становить 150 тис. грн. (п.2.1 Договору підряду № 30112).

Пунктом 3.4 Договору підряду № 30112 визначено, що Замовник зобов"язався проводити оплату за виконані роботи Підряднику на підставі актів виконаних робіт ф-2в , ф-3 не пізніше ніж через 5 днів після підписання актів.

Згідно п. 4.1, п.4.2 Договору підряду № 30112 Підрядник зобов"язався виконати роботи, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з БНіП. Щомісячно представляти Замовнику акти виконаних робіт ф-2в, ф-3.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року на суму 22 240,80 грн., за лютий 2012 року на суму 9655,20 грн., за травень 2012 року на суму 8446,80 грн., за червень 2012 року на суму 8507, 76 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за травень 2012 року, за червень 2012 року, підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати за виконані роботи, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 57 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору № 30112 підряду на виконання електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул. Шептицького в м. Тернополі від 03.01.2012р. (відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання по виконанню електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул.Шептицького в м.Тернополі (п.1.1 Договору підряду №30112)), позивач виконав роботи, які відповідачем отримані, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року на суму 22 240,80 грн., за лютий 2012 року на суму 9655,20 грн., за травень 2012 року на суму 8446,80 грн., за червень 2012 року на суму 8507, 76 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за травень 2012 року, за червень 2012 року, підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).

Пунктом 3.4 Договору підряду № 30112 визначено, що Замовник зобов"язався проводити оплату за виконані роботи Підряднику на підставі актів виконаних робіт ф-2в , ф-3 не пізніше ніж через 5 днів після підписання актів.

Згідно п. 4.1, п.4.2 Договору підряду № 30112 Підрядник зобов"язався виконати роботи, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з БНіП. Щомісячно представляти Замовнику акти виконаних робіт ф-2в, ф-3.

Також, судом встановлено, що 01.07.2011р. між КП фірма "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради (надалі, Замовник/відповідач) та Івано-Франківським дочірнім підприємством "Промавтоматика" №440 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" (надалі, Підрядник/позивач) укладено договір підряду на виконання електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул.Шептицького в м.Тернополі, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання по виконанню електромонтажних робіт багатоквартирного житлового будинку по вул.Шептицького в м.Тернополі (п.1.1 Договору).

Вартість доручених Підряднику робіт на 2011 рік за даним договором підряду становить 150 тис. грн. ( п.2.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Замовник зобов"язався проводити оплату за виконані роботи Підряднику на підставі актів виконаних робіт ф-2в , ф-3 не пізніше ніж через 5 днів після підписання актів.

Згідно п. 4.1, п.4.2 Договору Підрядник зобов"язався виконати роботи, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з БНіП. Щомісячно представляти Замовнику акти виконаних робіт ф-2в, ф-3.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за липень грудень місяці 2011 року, підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Крім того, позивачем виконано роботи, які отримані відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень травень місяці 2011 року, підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Відповідачем не подано, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем (Замовником) будь-яких заперечень до вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт.

Отже, роботи, визначені у актах приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до умов договорів підряду від 01.07.2011р. та від 03.01.2012р. вважаються безумовно прийнятими відповідачем у повному обсязі зі строком оплати - не пізніше ніж через 5 днів після підписання актів.

Крім того, 24.12.2012р. відповідач звернувся до позивача із листом за №471/2 про погашення заборгованості рівними частинами по 6080,00 грн щомісячно протягом 2013 року, яка виникла між сторонами у справі, у зв"язку із погіршення фінансового становища КП фірми "Тернопільбудінвестзамовник" ТМР.

На задоволення вказаного листа позивачем надано згоду на погашення заборгованості відповідачем частинами протягом 12 місцяів 2013р. в сумі 6 080,00 грн щомісячно, що підтверджується листом- відповіддю №4 від 30.01.2013р.

Однак, дану домовленість відповідачем виконано лише частково, що підтверджується виписками банку на суму 6080,56 грн, на суму 6874,00 грн та на суму 3000,00 грн.

Також, 08.04.2016р. позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою погашення заборгованості, яку останнім залишено без задоволення.

Відповідач свої договірні зобов"язання щодо сплати за отримані роботи не виконав, заборгувавши позивачу 57 000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57 000,00 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати за виконанні роботи, тому позивачем нараховано відповідачу за період з 01.06.2014р. по 20.05.2016р. 3% річних у розмірі 3 373,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 40 014, 00 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 373,13 грн 3% річних та 40 014,00 грн інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача 57 000 грн 00 коп. основного боргу, 40 014 грн 00 коп. інфляційних втрат та 3 373 грн 13 коп. 3% річних.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 628, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, статтями 67, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради, вул. Ю. Опільського, 6, м. Тернопіль, 46001 (ідентифікаційний код 14055223) на користь Івано-Франківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 440 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика", вул. Дудаєва, 31/А, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 01413000) - 57 000 грн. 00 коп. основного боргу, 40 014 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3 373 грн. 13 коп. трьох процентів річних та 1 505 грн. 81 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.08.2016 року.

СуддяБоровець Я.Я.