Рішення № 59621639, 25.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/9479/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства «Печерськсервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Рижкова Л.Є. (довіреність № 08-198 від 01.02.2016);

від відповідача: Оксененко В.П. (довіреність б/н від 21.06.2016);

Деркач Т.Г. (довіреність б/н від 23.06.2016);

від третьої особи: Костюк О.М. (довіреність № 062/02/07-24 від 04.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

24.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «Печерськсервіс» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, позивачем, як балансоутримувачем та отримувачем грошових коштів, і відповідачем, як орендарем, був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 від 02.04.2015 (далі - договір оренди).

Згідно з умовами договору оренди Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача нежиле приміщення на першому поверсі, загальною площею 21,7 кв.м., розташоване за адресою: Військовий проїзд, 1 літ. «Л» к. 1 (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно і в повному обсязі.

Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору оренди, виконував не належним чином, орендну плату сплачував не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 55 859,93 грн основного боргу, 6 253,31 грн пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн, інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн, а також розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Крім того, у позовній заяві містилось клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Провадження у справі № 910/9479/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016, її розгляд призначено на 13.06.2016, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа).

09.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представником позивача були подані документи, витребувані ухвалою суду від 25.05.2016, для долучення до матеріалів справи.

13.06.2016 у судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 25.05.2016 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 розгляд справи відкладено на 04.07.2016.

17.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представником третьої особи були подані пояснення, заявлені позивачем вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

30.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представником позивача були подані документи, витребувані ухвалою суду від 13.06.2016, для долучення до матеріалів справи.

01.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

04.07.2016 у судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду від 13.06.2016 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 розгляд справи відкладено на 18.07.2016.

18.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником позивача були подані письмові пояснення, в яких останній, зокрема, вказав, що невиконання відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати носить систематичний характер, що є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди в односторонньому порядку. Проти тверджень відповідача про те, що позивач, як балансоутримувач, не є стороною договору оренди та, відповідно, не може виступати позивачем у даній справі заперечував.

Крім того, представник позивача подав письмові пояснення, в яких повідомив про часткову оплату 30.06.2016 та 08.07.2016 відповідачем орендної плати, повернення частини вказаних грошових коштів позивачем відповідачу та зазначив підстави такого повернення. А також подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн.

Представником відповідача через загальний відділ діловодства суду були подані документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про зменшення розміру пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також, представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній, зокрема, вказав, що заявити вимогу про розірвання договору оренди має право лише орендодавець, як сторона договору, але не балансоутримувач, а також зазначив, що у відповідача відсутня заборгованість з оплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору відсутні. Крім того, зазначив, що на прилеглій до об'єкта оренди території позивачем розміщена різна автомобільна техніка, будівельні матеріали та вагончики, що фактично унеможливлює ведення господарської діяльності відповідачем та, враховуючи положення п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати. Не зважаючи на викладене відповідач орендну плату сплачує майже в повному розмірі. Вважав, що розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу здійснений позивачем не вірно, оскільки базою для нарахування вказаних позовних вимог є лише розмір орендної плати без врахування індексу інфляції.

Представник третьої особи через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення, в яких вказав, що повідомив відповідача листом № 062/07/15-2666 від 16.03.2016 про те, що у випадку несплати заборгованості, не наданні відомостей про здійснення оплати до 25.03.2016 вказаний лист буде вважатись відмовою від договору оренди. Вважав, що вимога про розірвання договору заявлена позивачем, як стороною договору оренди, правомірно. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Представник третьої особи надав пояснення по суті справи.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.07.2016.

20.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником відповідача були подані документи для долучення до матеріалів справи, а також доповнення до відзиву, в яких останній обґрунтовував неправомірність вимоги про розірвання договору оренди, заявленої балансоутримувачем, а не орендодавцем.

25.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником відповідача були подані доповнення до відзиву, в яких останній навів власний розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги вважав необґрунтованими, просив суд в задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 25.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників учасників судового процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

02.04.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець або Департамент комунальної власності м. Києва), товариством з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (далі - орендар або ТОВ «Аладін-2013») та комунальним підприємством «Печерськсервіс» (далі - балансоутримувач або КП «Печерськсервіс») був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 (далі - договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець зобов'язувався передати у строкове платне користування орендаря нежиле приміщення на першому поверсі, загальною площею 21,7 кв.м., розташоване за адресою: Військовий проїзд, 1 літ. «Л» к. 1 (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно і в повному обсязі.

На виконання договору оренди об'єкт оренди був переданий в користування ТОВ «Аладін-2013» (орендаря), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2015.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та відповідно до конкурсної пропозиції, на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), становить без ПДВ: 374,20 за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 8 120,00 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору оренди).

Згідно з п. 3.2 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.5 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) КП «Печерськсервіс», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 4.2 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 9.1 договору оренди цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02.04.2015 до 31.03.2018.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є стягнення заборгованості з оплати орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2015, а також за січень, лютий і квітень 2016.

З матеріалів справи вбачається, що розмір орендної плати з ПДВ становить:

- 11 069,47 грн (рахунок на загальну суму 11 269,73 грн, з яких 200,26 грн - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за жовтень 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000223 від 21.10.2015;

- 10 781,66 грн (рахунок на загальну суму 10 981,92 грн, з яких 200,26 грн - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за листопад 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000249 від 09.11.2015;

- 11 362,60 грн (рахунок на загальну суму 11 562,86 грн, з яких 200,26 грн - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за грудень 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000278 від 08.12.2015;

- 11 300,11 грн (рахунок на загальну суму 11 500,37 грн, з яких 200,26 грн - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за січень 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000009 від 11.01.2016;

- 11 424,11 грн - за лютий 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000046 від 09.02.2016;

- 11 222,10 грн - за квітень 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000112 від 04.04.2016.

Таким чином, загальний розмір орендної плати, нарахованої КП «Печерськсервіс» за спірний період, становить 67 160,05 грн.

ТОВ «Аладін-2013» зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору оренди, виконувало не належним чином, орендну плату протягом спірного періоду сплачувало не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди.

Так, згідно з банківською випискою від 18.03.2016, копія якої долучена до матеріалів справи, ТОВ «Аладін-2013» здійснило оплату на користь КП «Печерськсервіс» у розмірі 11 500,37 грн з призначенням платежу «орендна плата за 12.2015 згідно договору № 1845 від 02.04.2015 за нежиле приміщення з ПДВ. В тому числі компенсація витрат за користування земельною ділянкою за адресою Військовий пр. 1».

Судом встановлено, що в грудні 2015 розмір орендної плати становив - 11 362,60 грн, а розмір відшкодування земельного податку - 200,26 грн.

Враховуючи призначення платежу КП «Печерськсервіс» розподілило грошові кошти, сплачені 18.03.2016, так: 200,26 грн - в оплату відшкодування земельного податку, а 11 300,11 грн - в оплату орендної плати, тому заборгованість з оплати орендної плати за грудень 2015 становить 62,49 грн.

Таким чином, ТОВ «Аладін-2013» орендну плату за користування об'єктом оренди протягом спірного періоду сплатило частково, а саме в розмірі 11 300,11 грн, а заборгованість з орендної плати за спірний період згідно з розрахунком КП «Печерськсервіс» становить 55 859,93 грн.

У зв'язку з цим, КП «Печерськсервіс» звернулось до суду, просило стягнути з ТОВ «Аладін-2013» 55 859,93 грн основного боргу, 6 253,31 грн пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн, інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн, а також розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За розрахунком КП «Печерськсервіс» заборгованість ТОВ «Аладін-2013» з оплати орендної плати за спірний період становить 55 859,93 грн.

З рахунків-фактур № СФ-0000009 від 11.01.2016 та № СФ-0000046 від 09.02.2016 вбачається, що КП «Печерськсервіс» була здійснена індексація орендної плати за січень та лютий 2016.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.

Разом з тим, на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати зупинено (п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

Тому, розмір орендної плати за січень і лютий 2016 повинен розраховуватись без використання індексу інфляції.

Згідно з рахунком-фактурою:

- № СФ-0000009 від 11.01.2016 розмір орендної плати без її індексації та без ПДВ становить 9 351,75 грн. Відповідно, з урахуванням вимог п. 3.4 договору оренди, орендна плата за січень 2016 підлягає сплаті в сумі 11 222,10 грн (з ПДВ);

- № СФ-0000046 від 09.02.2016 розмір орендної плати без її індексації та без ПДВ становить 9 435,92 грн. Відповідно, з урахуванням вимог п. 3.4 договору оренди, орендна плата за лютий 2016 підлягає сплаті в сумі 11 323,10 грн (з ПДВ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість з оплати орендної плати за жовтень-грудень 2015 та січень, лютий і квітень 2016 становить 55 680,92 грн.

Крім того, 18.07.2016 представником КП «Печерськсервіс» була подана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн, у зв'язку із здійсненням ТОВ «Аладін-2013» часткової оплати основного боргу.

Судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі (25.05.2016) ТОВ «Аладін-2013» було здійснено часткові оплати орендної плати, а саме:

- 30.06.2016 - в розмірі 300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 29.06.2016;

- 08.07.2016 - в розмірі 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1, № 19, № 29, № 30, № 41 від 04.07.2016.

Проте, КП «Печерськсервіс» повернуло частину вищевказаних грошових коштів, про що його представником 18.07.2016 були подані письмові пояснення № 08-47 та № 08-48.

Так, грошові кошти сплачені:

- за платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 29.06.2016 в сумі 300,00 грн були повернуті КП «Печерськсервіс» платнику - ТОВ «Аладін-2013», на підставі платіжного доручення № 922 від 05.07.2016;

- за платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 04.07.2016 в сумі 300,00 грн були повернуті КП «Печерськсервіс» платнику - ТОВ «Аладін-2013», на підставі платіжного доручення № 929 від 12.07.2016.

Таким чином, в оплату основаного боргу КП «Печерськсервіс» були прийняті грошові кошти в загальному розмірі 200,00 грн, сплачені ТОВ «Аладін-2013» за жовтень та листопад 2015 на підставі платіжних доручень № 1 і № 19 від 04.07.2016, про що також зазначено у письмових поясненнях представника КП «Печерськсервіс» № 08-48, поданих 18.07.2016.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частини стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн підлягає припиненню.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Представник ТОВ «Аладін-2013» документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед КП «Печерськсервіс» в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню в розмір 55 480,92 грн.

Також, КП «Печерськсервіс» просило суд стягнути з ТОВ «Аладін-2013» 6 253,31 грн пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн та інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн.

У відзиві на позовну заяву, поданому 18.07.2016, представник ТОВ «Аладін-2013» зазначив, що розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу здійснений КП «Печерськсервіс» не вірно, оскільки базою для нарахування вказаних позовних вимог повинен бути лише розмір орендної плати без врахування її індексації.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

В свою чергу, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Отже, індексація заборгованості у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору (період індексації: базовий місяць оренди - попередній місяць) не є тотожними поняттями (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 по справі № 5011-32/15256-2012 ).

Положеннями п. 3.2 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.3 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (додаток № 3 до рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, чинного протягом спірного періоду) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У відповідності до умов спірного договору та Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, орендна плата за поточний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. При цьому, орендна плата індексується по відношенню до першого місяця оренди (базового місяця), а умова договору про коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць є істотною умовою договору щодо встановлення розміру орендної плати окремо по кожному місяцю. Тобто, індексація заборгованості згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (до моменту виконання) та індексація розміру поточної орендної заборгованості у відповідності до умов спірного договору та Методики, де періодом індексації є базовий місяць оренди (попередній місяць) не є тотожними поняттями.

Тому твердження представника ТОВ «Аладін-2013» про те, що базою для нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу повинен бути лише розмір орендної плати без врахування її індексації є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що ТОВ «Аладін-2013» орендну плату за жовтень-грудень 2015 та січень, лютий і квітень 2016 оплатило частково та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди, відтак допустило порушення зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства (балансоутримувача) пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Перевіривши розрахунок пені, наданий КП «Печерськсервіс», суд встановив, що нарахування пені на орендну плату за квітень 2016 не здійснюється, а період нарахування визначений до 20.05.2016. Проте, вказаний розрахунок виконаний не вірно. У зв'язку з цим, судом був виконаний власний розрахунок пені:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн)Орендна плата за жовтень 201521.11.2015-21.04.201615311 069,47222 041,6322.04.2016-20.05.20162911 069,4719334,21Орендна плата за листопад 201521.12.2015-21.04.201612310 781,66221 598,6422.04.2016-20.05.20162910 781,6619325,52Орендна плата за грудень 201521.01.2016-21.04.20169262,49226,9322.04.2016-20.05.20162962,49191,89Орендна плата за січень 201621.02.2016-21.04.20166111 222,1022825,2122.04.2016-20.05.20162911 222,1019338,82Орендна плата за лютий 201621.03.2016-21.04.20163211 323,1022436,7922.04.2016-20.05.20162911 323,1019341,86ВСЬОГО6 251,50Таким чином, розмір пені за розрахунком суду становить 6 251,50 грн.

18.07.2016 представником ТОВ «Аладін-2013» було подано клопотання, в якому останній просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 50% на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що на прилеглій до об'єкта оренди території КП «Печерськсервіс» розміщена різна автомобільна техніка, будівельні матеріали та вагончики, що фактично унеможливлює ведення господарської діяльності ТОВ «Аладін-2013» та, враховуючи положення п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення останнього від сплати орендної плати. Наведені обставини мають наслідком неотримання ТОВ «Аладін-2013» доходів, на які Товариство розраховувало укладаючи договір оренди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що звільнення від орендної плати чи її зменшення може проводитись тільки з обставини, з якими пов'язується істотне зменшення можливості користування майном або неможливість його використання протягом певного часу, та повинні бути об'єктивними, обґрунтованими та доведеними в установленому порядку.

На підтвердження своїх доводів представник ТОВ «Аладін-2013» долучив до матеріалів справи лист № 25 від 21.03.2016.

Водночас, у вищевказаному листі ТОВ «Аладін-2013» повідомляло, що для здійснення Товариством повноцінної господарської діяльності необхідно провести ремонт орендованих приміщень. Однак цьому перешкоджає розміщення на усій прилеглій до об'єкта оренди території різної автомобільної техніки, будівельних матеріалів та вагончиків.

Таким чином, враховуючи зміст листа № 25 від 21.03.2016, ТОВ «Аладін-2013» повідомляло КП «Печерськсервіс» саме про неможливість проведення ремонтних робіт в орендованому приміщені, а не про відсутність можливості використовувати об'єкта оренди.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що обґрунтованих доказів існування обставин, які б унеможливлювали використання об'єкта оренди представником ТОВ «Аладін-2013» не надано. Відтак, відповідні твердження представника ТОВ «Аладін-2013», наведені у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру пені, що були подані 18.07.2016, спростовуються.

Врахувавши вищенаведені роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Отже, вимога щодо стягнення з ТОВ «Аладін-2013» пені підлягає задоволенню в розмірі, визначеному за розрахунком суду, - 6 251,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий КП «Печерськсервіс», суд встановив, що нарахування трьох процентів річних на орендну плату за квітень 2016 не здійснюється, а період нарахування визначений до 20.05.2016. Проте, вказаний розрахунок виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річних (%)Розмір процентів річних (грн)Орендна плата за жовтень 201521.11.2015-20.05.201618211 069,473165,59Орендна плата за листопад 201521.12.2015-20.05.201615210 781,663134,70Орендна плата за грудень 201521.01.2016-20.05.201612162,4930,62Орендна плата за січень 201621.02.2016-20.05.20169011 222,10383,01Орендна плата за лютий 201621.03.2016-20.05.20166111 323,10356,77ВСЬОГО440,69Таким чином, вимога КП «Печерськсервіс» про стягнення з ТОВ «Аладін-2013» трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому ніж визначено КП «Печерськсервіс», а саме - 440,69 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий КП «Печерськсервіс», суд встановив, що нарахування вказаної позовної вимоги на орендну плату за квітень 2016 не здійснюється, а період нарахування визначений до 20.05.2016. Проте, вказаний розрахунок виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок інфляційної складової боргу:

Період заборгованостіІндекси інфляції, які необхідно врахуватиРозмір заборгованості (грн)Розмір інфляційної складової боргу (грн)Орендна плата за жовтень 201521.11.2015-20.05.2016грудень 2015-травень 201611 069,47652,55Орендна плата за листопад 201521.12.2015-20.05.2016січень 2016-травень 201610 781,66556,22Орендна плата за грудень 201521.01.2016-20.05.2016лютий 2016-травень 201662,492,64Орендна плата за січень 201621.02.2016-20.05.2016березень 2016-травень 201611 222,10520,65Орендна плата за лютий 201621.03.2016-20.05.2016квітень 2016-травень 201611 323,10408,03Всього2 140,09Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено КП «Печерськсервіс» до стягнення. Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України йому надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. КП «Печерськсервіс», як заінтересованою особою, відповідного клопотання подано не було, тому інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі, визначеному КП «Печерськсервіс», а саме 2 100,61 грн.

Крім того, КП «Печерськсервіс» просило суд розірвати договір оренди та зобов'язати ТОВ «Аладін-2013» передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Судом встановлено, що строк дії договору оренди визначений сторонами до 31.03.2018 (п. 9.1 договору оренди).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

На підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради № 222-р від 03.08.2010 за комунальним підприємством «Печерськблагоустрій» (найменування якого було змінено на КП «Печерськсервіс» на підставі рішення Київської міської ради № 405/6621 від 27.10.2011) на праві оперативного управління були закріплені нежилі приміщення, розташовані за адресою: Військовий проїзд, 1.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України).

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому принагідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4.2.11 статуту КП «Печерськсервіс» надання в оренду (суборенду) рухомого та/або нерухомого майна здійснюється виключно за рішенням власника.

Частиною 2 ст. 28 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 371/1805 від 28.03.2002, встановлено, що Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Підпунктом 5.4 п. 5 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2383 від 29.12.2012, закріплено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень у сфері оренди майна здійснює повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд дійшов висновку про те, що саме Департамент комунальної власності м. Києва, як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноважений виступати стороною договору оренди та здійснювати функції орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі приймати рішення про дострокове розірвання договору оренди.

Відповідно до змісту ст. ст. 5, 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами орендних правовідносин є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України сторонами договору оренди є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України сторонами договору найму (оренди) є наймодавець та наймач.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 вищевказаної статті).

Умовами спірного договору оренди позивача - КП «Печерськсервіс», визначено як підприємство-балансоутримувач, а отже позивач має лише ті права та обов'язки за договором оренди, що стосуються прав та обов'язків зазначеного у тексті договору підприємства-балансоутримувача, а саме: право отримувати грошові кошти (п. 3.5); обов'язок забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки (п. 4.3); право вимагати проведення звірки взаємних розрахунків (п. 4.7); право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору (п. 5.1).

Водночас, право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря має лише орендодавець (п. 5.2 договору оренди), а також право дострокового розірвання договору за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, надано одній із сторін (п. 9.6 договору оренди).

Сторонами спірного договору оренди є орендодавець - Департамент комунальної власності м. Києва, та орендар - ТОВ «Аладін-2013», і саме названі сторони можуть звернутись у даному випадку з вимогою про розірвання укладеного між ними договору оренди. Спірним договором оренди не передбачена можливість його розірвання за вимогою балансоутримувача об'єкта оренди, яким є КП «Печерськсервіс» (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2015 по справі № 916/3285/14).

Суд зазначає, що лист № 062/07/15-2666 від 16.03.2016 Департаменту комунальної власності м. Києва до ТОВ «Аладін-2013», у якому Департамент вимагав сплатити заборгованість з оплати орендної плати до 25.03.2016 і повідомити про здійснення оплати та вказав, що у випадку не надання відомостей про оплату заборгованості після 25.03.2016 цей лист буде являтись відмовою від договору оренди, не є підставою для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, оскільки не змінює тієї обставини, що вказана позовна вимога заявлена балансоутримувачем - КП «Печерськсервіс», а не Департаментом комунальної власності м. Києва, як орендодавцем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди задоволенню не підлягає.

Також, не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, в задоволенні якої судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги майнового характеру задоволені судом частково, розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 1 378,00 грн, а з відповідача - ТОВ «Аладін-2013», підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 369,86 грн.

Водночас, оскільки в задоволенні позовних вимог немайнового характеру судом відмовлено, судовий збір у розмірі 2 756,00 грн (1 378,00*2) покладається на позивача - КП «Печерськсервіс», та відшкодуванню за рахунок ТОВ «Аладін-2013» не підлягає.

Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн (двісті грн 00 коп.) припинити.

2. Позов комунального підприємства «Печерськсервіс» задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (01103, м. Київ, Військовий проїзд, буд. 1; ідентифікаційний код 38706293) на користь комунального підприємства «Печерськсервіс» (01103, м. Київ, Військовий проїзд, буд. 1; ідентифікаційний код 19024635) 55 480,92 грн (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят грн. 92 коп.) основного боргу; 6 251,50 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят одну грн 50 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 440,69 грн (чотириста сорок грн 69 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн (дві тисячі сто грн 61 коп.); 1 369,86 грн (одну тисячу триста шістдесят дев'ять грн 86 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 серпня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань