Ухвала суду № 59621498, 08.08.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

08 серпня 2016 року Справа № 915/741/16

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 13204/10 від 22.07.2016,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва,

54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 55-Е (ідентифікаційний код 20916468),

до Приватного акціонерного товариства Зангас-НГС,

54017, м. Миколаїв, вул. М. Морська, 34/3 (ідентифікаційний код 20919780)

про стягнення грошових коштів в сумі 2678,42 грн.

встановив:

06.07.2016 управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подано до господарського суду Миколаївської області позовну заяву №11580/10 від 30.06.2016 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС» заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2678,42 грн.

В заяві позивач просить суд звільнити управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від сплати судового збору та прийняти позовну заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 07.07.2016 (суддя Корицька В.О.) порушено провадження у справ, справу призначено до розгляду на 08.08.2016. Пунктом 4 зазначеної ухвали ухвалено клопотання про звільнення від сплати судового збору розглянути в судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №201 від 01.08.2016 здійснено повторний автоматичний розподіл справи шляхом її прикріплення до справи №915/1918/15 про банкрутство ПрАТ «ЗАНГАС-НГС», яка перебуває у провадженні судді Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 02.08.2016 справу прийнято в провадження суддею Ржепецьким В.О.

В судовому засіданні представник позивача підтримує клопотання про звільнення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від сплати судового збору.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на заяву позивача суду не надав, про порушення провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року порушено провадження у справі № 915/1918/15 про банкрутство ПАТ "ЗАНГАС-НГС", визнано грошові вимоги ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт", введено процедуру розпорядження майном боржника ПАТ "ЗАНГАС-НГС", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, зобовязано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "ЗАНГАС-НГС".

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть предявити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI), з наступними змінами та доповненнями, розяснено, що справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК) та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У даному випадку заявником виступає Пенсійний фонд України, який Законом України Про судовий збір з 01.09.2015 позбавлено пільг щодо сплати судового збору. Пунктом 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону на Кабінет Міністрів України покладено обовязок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Позивач клопотанням, яке викладене у позовній заяві від 30.06.2016 №11580/10 просить суд звільнити його від сплати судового збору.

Клопотання обгрунтовано тим, що: 1) управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва є державною неприбутковою установою, яка здійснює діяльність у сфері обовязкового соціального страхування, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 10.07.2014 №1360/04.3-10, листом ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.07.2013 №25/10/14-04-15-02; 2) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, надання соціальних послуг, фінансування адміністративних витрат, повязаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплати послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду. Використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється; 3) відсутністю відповідного фінансування, що підтверджується кошторисом видатків по коду 2800 «Інші видатки» на 2016 рік, які включають видатки на сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №915/1918/15).

Отже, в задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору слід відмовити.

Частинами 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (ч. 2 ст. 22 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.

Аналіз положень ст. ст. 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, положення ч. 2 ст. 64 не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8). Також кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 зазначено, що окрім іншого, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

При цьому, обовязок сплати судового збору за звернення до суду, який покладено на органи Пенсійного фонду Законом України "Про судовий збір" (в редакції, що діє з 01.09.2015 року), поряд з не визначенням механізму реалізації права на звернення до суду, за відсутності, внаслідок не передбачення в Державному бюджеті України на 2015 та 2016 роки, коштів на видатки органів Пенсійного фонду по сплаті судового збору, до моменту фактичного виділення і надходження цільових коштів на спеціальні рахунки органу Пенсійного фонду, не може вважатись перешкодою для реалізації цих прав, адже, норма ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлює окрім іншого право суду на відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у ст. 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів (аналогічну позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №915/1918/15).

Для забезпечення реалізації Пенсійним фондом прав, передбачених Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 та виконання приписів ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, а також враховуючи доводи Пенсійного фонду щодо обставин відсутності коштів на сплату судового збору, відсутності правових підстав для їх самостійного залучення з іншого, не державного, джерела фінансування, суд вважає за можливе, на підставі приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до винесення судового рішення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 10, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. ст., 1, 12, 16, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 30.06.2016 №11580/10 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Відстрочити управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва сплату судового збору до винесення судового рішення у даній справі.

Суддя В.О.Ржепецький