Рішення № 59621473, 08.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р. Справа№ 914/1619/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Форест-Львів", м.Львів

про: стягнення 265 212,17 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: не з»явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Житлово-будівельного кооперативу "Форест-Львів" про стягнення 265 212,17 грн. заборгованості, з них 4 067,63 грн. - основного боргу, 4 067,63 грн. - штрафу, 255 851,48 грн. - неустойки, 150,51 грн. - інфляційних втрат та 17,34 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 15.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.07.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 07.07.2016 р., 18.07.2016 р.

Ухвалою суду від 28.08.2016 р. за клопотанням ЖБК «Форест Львів» відкладено розгляд справи на 08.08.2016 року.

08.08.2016 року позивач в судове засідання зявився, позов підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 265 212,17 грн. заборгованості за надані послуги та штрафні санкції, передбачені договором.

Відповідач участі повноважного представника в судові засідання в черговий раз не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву чи доказів погашення заборгованості не подав, причин неявки не повідомив.

Поштові конверти, надіслані на юридичну адресу відповідача повернуті підприємством звязку без вручення адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

10.07.2003 року між Житлово-будівельним кооперативом "Форест-Львів" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №002/07-2015 (надалі-договір), відповідно до п.1 якого, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів, в тому числі, асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу "Форест-Львів" (учасників), з метою залучення пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність Учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.4.1. договору, вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих, що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до умов п. 4.2. договору винагорода виконавця розраховується вионавцем та сплачується замовником у відсотковому відношенні до загальної вартості залучених (сплачених) пайових внесків в поточному календарному місяці за житлові та нежитлові приміщення об'єкта, внаслідок послуг наданих виконавцем, на підставі акту прийому - передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 4.3. договору винагорода виконавця з надання послуг із залучення Учасників в члени Кооперативу, в тому числі, асоційованих членів, та укладення замовником із ними договорів про сплату пайових внесків передбачених цим договором, протягом календарного місяця, складає 4 (чотири)% відсотки від суми пайових внесків, визначених у відповідних договорах про сплату пайових внесків з учасниками укладених в даному календарному місяці.

Відповідно до розрахунку проведеного виконавцем, загальна вартість даного договору становить 2 558 514,84 грн.

Крім того, умовами п.4.11. договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплатити виконавцю в повному обсязі винагороду за укладені договори про сплату пайових внесків в розмірі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску передбаченого відповідними Договорами про сплату пайових внесків. Аналогічна умова передбачена в п.2.2.19 договору.

Відповідно до проведеного виконавцем розрахунку встановлено, що протягом дії договору виконавцем було надано замовнику послуги передбачені договором та по ряду договорів про сплату пайових внесків забезпечено надходження на рахунок замовника грошових коштів від Учасників в розмірі понад 90 (дев'яносто) відсотків від сум повного пайового внеску.

Таким чином, відповідно до умов п.4.3.та п.4.11. договору замовник зобов'язаний виплатити виконавцю належну винагороду в повному обсязі, розмір якої становить 4 067,63 грн.

Факт виконання зобов'язань підтверджується надходження на рахунок замовника грошових коштів від учасників по договорам про сплату пайових внесків в розмірі понад 90 (дев'яносто) відсотків від сум повного пайового внеску, про що зазначено в акті виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що акт виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року та відповідний рахунок-фактуру від 08.04.2016 року на суму 4067,63 грн. було направлено виконавцем на адресу замовника, в порядку визначеному договором (на адресу зазначену в п.13.1, а саме: м.Львів, пр. В.Чорновола, 63), цінним листом № 7902002448482 від 16.04.2016 року.

Вказаний акт виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року не було підписано замовником в порядку та строки визначені договором та не надано письмової відмови від підписання вказаного акту. Вартість наданих послуг, згідно з вказаним актом виконаних робіт замовником не оплачена.

Відповідно до умов п.3.1. договору замовник зобов'язаний розглянути акт виконаних робіт у продовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого Акту виконавцю.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що у випадку якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в термін, вказаний в п.3.1. цього договору, і від замовника в цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Таким чином, враховуючи те, що акт виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року було направлено виконавцем на адресу замовника 16.04.2016 року, із врахуванням строків, передбачених п.3.1., п.3.2. договору, замовник зобов'язаний був розглянути вказаний акт в період з 19 по 22.04.2016 року.

Оскільки замовник не скористався своїм правом надати мотивовані заперечення щодо вказаного акту та не виконав обов'язку щодо його належного підписання та повернення виконавцю, відповідно до умов п. 3.2. договору послуги, вказані в такому акті вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті замовником.

Таким чином, обов'язок замовника щодо оплатити виконавцю належної суми винагороди за надані послуги відповідно до акту виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року в розмірі 4 067,63 грн. настав 22.04.2016 року.

На момент розгляду спору відповідач суми боргу не оплатив.

Відповідно до п.6.3.1. договору за неналежне виконання п.4.6 вказаного договору замовним виплачує виконавцю компенсацію (штраф) в розмірі суми винагороди за поточний календарний місяць, а відповідно до п.6.3.2 договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, сторони у договорі передбачили, що у випадку, якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника , він зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку в розмірі 10% від вартості договору (п.6.6 договору).

Відтак, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем нараховано 4067,63 грн. - штрафу, 255851,48 грн. - неустойки, 1057,58 грн. - пені, 17,34 грн. - 3% річних та 150,51 грн. - втрат від інфляції.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

10.07.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №002/07-2015 (надалі-договір), відповідно до п.1 якого, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів, в тому числі, асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу "Форест-Львів" (учасників), з метою залучення пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У встановленому договором порядку позивачем було надано відповідачу акт виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року на оплату наданих послуг, згідно з договором на суму 4067,63 грн. Оскільки вказаний акт було направлено позивачем на адресу відповідача поштовою кореспонденцією та був отриманий останнім 19.04.2016 року, то за відсутності доказів заперечення щодо його підписання, обов'язок оплати вартості робіт (наданих послуг) включених у даний акт виконаних робіт настав 22.04.2016 року. Отже відповідач зобов'язаний був оплатити відповідний рахунок по акту виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року в строк до 22.04.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт №008 від 08.04.2016 року та рахунок на оплату вартості наданих послуг в сумі 4 067,63 грн. відповідачем оплачений не був.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 4067,63 грн. є обгрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку поданого до заяви позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на загальну суму 17,34 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 150,51 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних на суму 17,34 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 150,51 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення 4 067,63 грн. штрафу, 255 851,48 грн. неустойки, та 1 057,58 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3.1 договору за неналежне виконання п.4.6 договору замовник виплачує виконавцю компенсацію (штраф) в розмірі суми винагороди за поточний календарний місяць.

Відповідно до п.6.3.2 договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Частиною другої статті 343 ГК України зазначено, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд встановив, що розрахунок штрафних санкцій (пені) позивачем здійснено в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому стягненню підлягає лише пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України - 215,61 грн.

Крім того, п.6.6 договору передбачено, що у випадку, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку в розмірі 10 (десять) відсотків від вартості договору. Враховуючи те, що сторонами у договорі передбачено неустойку у відсотках, суд розцінює зазначену вимогу як штрафну санкцію.

Як вбачається із розрахунку поданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 4 067,63 грн. штрафу та 255 851,48 грн. неустойки за порушення виконання договірних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу в сумі 4 067,63 грн., неустойки в сумі 255851,48 грн.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторіни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Форест-Львів" (79058, м.Львів, пр. В.Чорновола, буд. 63, ідентифікаційний код 39679440) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 264 370,20 грн. (з них: 4 067,63 грн. - основного боргу, 4067,63 грн. - штрафу, 255 851,48 грн. - неустойки, 215,61 грн. - пені, 17,34 грн. - три проценти річних, 150,51 грн. - інфляційних втрат) та 3 965,45 грн. судового збору.

Наказ видати, відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 08.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складено та підписано 11.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.