Рішення № 59621271, 05.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2016Справа №910/31368/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Михайлюк Я.Б. - представник за довіреністю б/н від 07.12.2015;

від відповідача: Дорошенко О.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1925 від 13.06.2016.

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" з вимогами до Київської міської ради про визнання договору в частині недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абзац 13 пп. 8.4 п. 8 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, не відповідає чинному законодавству, зокрема, ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. За таких обставин, з урахуванням того, що згідно з ч. 2 п. 7 розділу V Прикінцеві положення даного закону будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, позивач вважає, що абзац 13 пп. 8.4 п. 8 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326 повинні бути визнані недійсними як такі, що суперечать чинному Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31368/15 (суддя Мандриченко О.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" задоволено; визнано недійсним абзац 13 підпункту 8.4. пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 13.10.2003 року в редакції Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06 жовтня 2015 р., укладеної між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 жовтня 2015 року, номер запису про інше речове право 11490551, який містить наступне положення: "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31368/15 скасовано, справу № 910/31368/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/31368/15 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 справу № 910/31368/15 прийнято до провадження та розгляд призначено на 29.07.2016.

21.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач наполягає на задоволенні позову.

27.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис від 13.10.2003 за № 79-6-00148, в редакції Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015, номер запису про інше речове право 11490551, а саме: виключити абзац 13 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис від 13.10.2003 за № 79-6-00148, в редакції Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за №326, речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015, номер запису про інше речове право 11490551, який містить наступне положення: "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, суд зазначає, що підставами позову є невідповідність договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, нормам ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки умови даного договору передбачають зобов'язання позивача, як орендаря з передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової, в той час, як норми даного Закону, за твердженням позивача, забороняють органам місцевого самоврядування вимагати здійснювати таку передачу.

Дослідивши подану представником позивача заяву про зміну предмету позову, суд дійшов висновку, що вона не змінює підстав позову, подана в передбаченому законодавством порядку до початку розгляду справи по суті уповноваженим представником позивача та в матеріалах справи наявні докази направлення вказаної заяви відповідачу, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду заяву представника про зміну предмету позову.

При цьому, посилання позивача на інші норми законодавства, що зумовлене, власне, зміною предмету позову, не вважається судом зміною підстав позову, оскільки за змістом п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Ухвалою суду від 29.07.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, розгляд справи відкладено на 05.08.2016.

03.08.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позову з тих підстав, що приписи п. 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки, яким є спірний договір. Також відповідач зазначає, що позивач не направляв на адресу відповідача жодних звернень щодо внесення змін до п. 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №79-6-00445, на підставі якого спірний договір містить оспорювані позивачем умови, тоді-як норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають спочатку внесення відповідних змін у рішення органів місцевого самоврядування, що є необхідною правовою підставою для перегляду договірних відносин, що виникли на підставі таких рішень. Окрім наведеного, відповідач зазначає про сплив позовної давності щодо вимог позивача з огляду на ті обставини, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності ще 12.03.2011.

У судове засідання 05.08.2016 з'явились представники сторін. Позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судове засідання 05.08.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується телефонограмою суду від 01.08.2016 та наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", відповідно до яких поштове відправлення з ухвалою суду від 29.07.2016 вручено третій особі 04.08.2016.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи в судовому засіданні 05.08.2016 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 05.08.2016 за відсутності представника третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 05.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10 липня 2003 року №638-1/798, копія якого долучена до позову, вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки закритому акціонерному товариству "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вулиць Боженка та Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва. Передати закритому акціонерному товариству "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", за умови виконання п. 2.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,45 га для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вулиць Боженка та Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі:

- площею 0,19 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- площею 0,26 га - за рахунок земель міської забудови.

Відповідно до пп. 2.1.5. Рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10 липня 2003 року №638-1/798 позивача зобов'язано передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Судом встановлено, що на підставі зазначеного рішення між Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь») (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 13.10.2003 року за № 79-6-00148 у книзі державної реєстрації договорів.

За змістом п. 1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 N 638-1/798 передає, а орендар приймає в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва розміром 0,4517 га для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною договору (кадастровий номер згідно з планом - 8000000000:79:035:0015).

За змістом п. 2.1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату в грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. У випадку, якщо будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам, орендна плата встановлюється у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд, їх частин (п. 2.2. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003).

Відповідно до підпункту 9 пункту 7.2. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Дослідивши зміст укладеного між Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь») та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 01.10.2003 року за № 79-6-00148 у книзі державної реєстрації договорів, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі, що перебуває у комунальній власності.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення спірного договору від 01.10.2003, оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення спірного договору від 01.10.2003, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. (ст. 5 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення спірного договору від 31.10.2003).

Судом встановлено, що угодою до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2003 № 79-6-00148 (про поновлення), зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.11.2006 року за № 79-6-00445, поновлено на 5 років дію договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00148; дія договору поновлюється з дня державної реєстрації цієї угоди (копія угоди долучена до позову).

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 Рішення Київської міської ради від 02.04.2015 року № 369/1234 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" договору оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва" вирішено поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки від 13.10.2003 N 79-6-00148 (з урахуванням угоди від 03.11.2006 N 79-6-00445) площею 0,4517 га (кадастровий номер 8000000000:79:035:0015), укладений між Київською міською радою Та товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №638-1/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Судом встановлено, що на підставі зазначеного рішення Київської міської ради 06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець, відповідач) було укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П., зареєстровану в реєстрі за № 326, відповідно до якої сторони дійшли згоди поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, та викласти договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961, в новій редакції, а саме відповідно до п. 1.1. договору оренди земельної ділянки, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 N 638-1/798 та рішення №369/1234 від 02.04.2015 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором (копія угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 долучена до позову).

За змістом п. 2.1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди від 06.10.2015, об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на перетині вул. Казиміра Малевича (колишня Боженка) та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 0,4517 га.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:79:035:0015.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди від 06.10.2015, договір укладено на 5 років.

Згідно з п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар сам розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об'єкту встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. Після введення об'єкту в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд житлового фонду; 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі вбудовано-прибудованих приміщень; у випадку, якщо розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини (п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015).

Відповідно до абзацу 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Судом встановлено, що речове право оренди земельної ділянки на перетині вул. Казиміра Малевича (колишня Боженка) та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 0,4517 га.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:79:035:0015 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25076060 від 06.10.2015 (номер запису 11490551) (копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №45172852 від 06.10.2015 долучена до позову).

Судом встановлено, що 12.03.2011 набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 7 ст. 40 якого передбачає, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

При цьому, відповідно до п. 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Судом встановлено, що позивач звертався до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом від 14.09.2015 року № 251 щодо приведення у відповідність до чинного законодавства положень проекту угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак листом від 05.10.2015 № 05707-17700 Департаментом було повідомлено позивача про те, що зміни запропоновані останнім до проекту договору про поновлення договору оренди не можуть бути враховані (копії листів долучені до позову).

Так, позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що абзац 13 пп. 8.4 п. 8 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, не відповідає чинному законодавству, зокрема, ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. За таких обставин, з урахуванням того, що згідно з ч. 2 п. 7 розділу V Прикінцеві положення даного закону будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, позивач вважає, що абзац 13 пп. 8.4 п. 8 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326 повинні бути виключені як такі, що суперечать чинному Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За таких обставин, позивач просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис від 13.10.2003 за № 79-6-00148 в редакції Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015, номер запису про інше речове право 11490551, а саме: виключити абзац 13 підпункту 8.4 пункту 8 Договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис від 13.10.2003 за № 79-6-00148 в редакції Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за №326, речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015, номер запису про інше речове право 11490551, який містить наступне положення: "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 30.06.2016 №910/31368/15 вказав на необхідність встановлення усіх обставин, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються, з урахуванням того, що приписи пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки. Крім того, Вищий господарський суд України вказав на необхідність надання оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позову заяву, щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь») (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 13.10.2003 року за № 79-6-00148 у книзі державної реєстрації договорів, за змістом якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 N 638-1/798 передає, а орендар приймає в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва розміром 0,4517 га для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною договору (кадастровий номер згідно з планом - 8000000000:79:035:0015).

За змістом ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 20.12.2005, чинній на дату закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Як встановлено судом, угодою до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2003 № 79-6-00148 (про поновлення), зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.11.2006 року за № 79-6-00445, поновлено на 5 років дію договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00148; дія договору поновлюється з дня державної реєстрації цієї угоди (копія угоди долучена до позову).

За таких обставин, в порядку норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі» сторонами було поновлено договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 13.10.2003 року за № 79-6-00148 у книзі державної реєстрації договорів, строком на 5 років, тобто до 03.11.2011 (оскільки угоду про поновлення зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.11.2006).

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17.02.2011, чинній на дату закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Суд зазначає, що сторонами не було подано до суду доказів існування додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку його дії (03.11.2011), укладення якої в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є обов'язковим, водночас, враховуючи, що за змістом ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, суд дійшов висновку, що за відсутності будь-яких заперечень сторін з цього приводу, з урахуванням обставин фактичного використання позивачем земельної ділянки, що є об'єктом оренди за спірним договором, договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, зареєстрований 13.10.2003 за № 79-6-00148, було поновлено сторонами на тих же умовах. При цьому, відсутність укладеної письмової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки (за умови продовження користування орендарем такою земельною ділянкою та відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення такого договору) не може спростовувати обставин фактичного поновлення договору оренди земельної ділянки, так як за змістом ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, як встановлено судом, відповідно до п. 1 Рішення Київської міської ради від 02.04.2015 року № 369/1234 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" договору оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва" вирішено поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки від 13.10.2003 N 79-6-00148 (з урахуванням угоди від 03.11.2006 N 79-6-00445) площею 0,4517 га (кадастровий номер 8000000000:79:035:0015), укладений між Київською міською радою Та товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Боженка та вул. Лабораторної у Голосіївському районі м. Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №638-1/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Як встановлено судом, на підставі зазначеного рішення Київської міської ради 06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець, відповідач) було укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П., зареєстровану в реєстрі за № 326, відповідно до якої сторони дійшли згоди поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, та викласти договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961, в новій редакції, а саме відповідно до п. 1.1. договору оренди земельної ділянки, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 N 638-1/798 та рішення №369/1234 від 02.04.2015 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором (копія угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 долучена до позову).

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 961 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 13.10.2003 року за № 79-6-00148 у книзі державної реєстрації договорів, було поновлено сторонами в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» із укладенням 06.10.2015 письмової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим такий договір є чинним станом на момент звернення позивачем до суду та розгляду справи в суді, вказаний факт сторонами не заперечувався.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що з сукупного аналізу норм Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України вбачається, що поновлення договору оренди землі за відповідною додатковою угодою за своєю правовою природою не є укладенням нового договору в розумінні норм ст. 626 Цивільного кодексу (зокрема, в частині тих умов договору, які після поновлення договору залишаються незмінними), оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо умов оренди земельної ділянки ще в момент укладення первісного договору оренди земельної ділянки, а тому, поновлюючи такий договір сторони фактично пролонгують його дію (продовжують строк його дії). Водночас, суд зазначає, що право сторін на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, який поновлюється, передбачено нормами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, позивач вважає, що оскільки нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності після укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961, встановлено обов'язок приведення прийнятих до набрання цим законом рішень органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, у відповідність із цим Законом, умови абзацу 13 пп. 8.4 п. 8 договору стали суперечити нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим позивач просить суд внести зміни до такого договору шляхом виключення з нього умов, викладених в абзаці 13 пп. 8.4 п. 8.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011 року, органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Крім того, згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень цього Закону, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Так, суд зазначає, що приписи пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а також відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, оскільки позивач просить суд привести у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" умови договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961, шляхом внесення до нього змін - виключення абз. 13 пп. 8.4. п. 8 такого договору (в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015), посилаючись на суперечність таких умов нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та на передбачений п. 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок приведення у відповідність із цим законом договорів про пайову участь, необхідним є встановлення правової природи умов абз. 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 (в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015), а саме чи є такі умови договором пайової участі.

Так, як встановлено судом, відповідно до абз. 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

За змістом ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції від 20.04.2000, чинній на дату укладення спірного договору оренди земельної ділянки, фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, чинне на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 законодавство під пайовою участю забудовника розуміло участь забудовника виключно у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Суд зазначає, що визначений підпунктом 12 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, обов'язок орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідні площі будинку за своїм змістом не стосується участі забудовника (позивача) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Так, як встановлено судом, обов'язок орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідні площі будинку було встановлено на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Суд зазначає, що пунктом 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік" вирішено встановити, що при відведенні земельних ділянок для будівництва жилих будинків слід передбачати передачу виконавчому органу Київради - Київській міській державній адміністрації (Головному управлінню житлового забезпечення) 5 % загальної площі цих жилих будинків (крім службового), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста - 10 % загальної площі цих жилих будинків (крім службового) або грошовими коштами, всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування, для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних у м. Києві державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків.

Так, дане зобов'язання особи, на користь якої відводиться земельна ділянка для будівництва житлового будинку, фактично є діями, які така особа здійснює у відповідь на рішення відповідного уповноваженого органу про відведення цій особі земельної ділянки, що, з урахуванням законодавчого визначення оренди землі як строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, а орендної плати за землю як платежу, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст. ст. 3, 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003), дає підстави для висновку, що обов'язок орендаря щодо здійснення передачі на користь Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради частини площі будинку фактично є платою за користування земельною ділянкою, встановленою у натуральній формі (умовою надання земельної ділянки у користування), яка повинна бути здійснена на користь третьої особи.

При цьому, суд наголошує, що умовами розділу 4 «Орендна плата» (п.п. 4.1., 4.2.) договору оренди земельної ділянки в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 встановлено обов'язок орендаря зі сплати орендної плати у грошовій формі.

Так, як встановлено судом, за змістом п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар сам розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об'єкту встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. Після введення об'єкту в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд житлового фонду; 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі вбудовано-прибудованих приміщень; у випадку, якщо розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини (п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015).

Наведене вище дає підстави для висновку, що умовами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 передбачено обов'язок орендаря зі сплати орендної плати орендодавцю у грошовій формі (процент від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є об'єктом договору оренди земельної ділянки) та додатково на користь третьої особи - у натуральній формі (передача Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідної площі будинку).

З огляду на вищенаведене, оскільки умова абз. 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 щодо передання Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідної площі будинку, за висновками суду, є платою орендаря на користь третьої особи за таким договором, встановленою у натуральній формі, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами в межах даного договору відносин пайової участі позивача (орендаря), а отже спірний договір оренди земельної ділянки в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 не є змішаним (таким, що містить елементи як договору оренди, так і пайової участі), а регулює виключно правовідносини сторін щодо оренди земельної ділянки.

Більше того, суд наголошує на тому, що абз. 14 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 передбачено, що орендар зобов'язаний вирішити питання пайової участі відповідно до законодавства.

Так, з долучених до позову матеріалів вбачається, що 11.12.2007 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь») було укладено договір №1103 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, за яким позивач зобов'язується перерахувати пайовий внесок у сумі 20567,53 грн. (без ПДВ).

Власне, даний договір і є договором пайової участі замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів в розумінні Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції від 20.04.2000, чинній на дату укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки в розумінні Закону України «Про оренду землі» та не містить елементів договору пайової участі, з урахуванням того, що приписи пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди землі, беручи до уваги, що за змістом положень ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, за відсутності відповідної вказівки в Законі "Про регулювання містобудівної діяльності" на необхідність приведення у відповідність з цим законом умов саме договору оренди землі, відсутні підстави у зв'язку з цим для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та Київською міською радою.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та Київською міською радою, не підлягають задоволенню.

При цьому, у поданому 03.08.2016 відзиві відповідач вказує на сплив позовної давності у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

При цьому, відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, орендна плата може встановлюватися у таких формах: грошовій; натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки); відробітковій (надання послуг орендодавцю). Сторони можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 26.12.2002, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003).

Таким чином, орендар земельної ділянки комунальної власності, з огляду на приписи Закону України «Про оренду землі» фактично має лише один обов'язок майнового характеру - сплата орендної плати у грошовій формі, в свою чергу обов'язок з додаткового майнового надання, зокрема, у натуральній формі, не може входити до складу орендної плати за земельну ділянку комунальної власності. При цьому, сторони вправі установити розмір орендної плати у грошовій формі не менше мінімального, однак встановлення орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності у формі, відмінній від грошової, нормами Закону України «Про оренду землі» не допускається.

Як встановлено судом, умовами договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 передбачено, по суті, подвійний обов'язок орендаря зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності: у грошовій формі (процент від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є об'єктом договору оренди земельної ділянки) на користь орендодавця та додатково - у натуральній (передача Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідної площі будинку) на користь третьої особи.

Так, як встановлено судом, наведена умова щодо обов'язку зі сплати орендної плати у натуральній формі ґрунтується на рішенні Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 "Про бюджет міста Києва на 2003 рік", пунктом 50 якого вирішено встановити, що при відведенні земельних ділянок для будівництва жилих будинків слід передбачати передачу виконавчому органу Київради - Київській міській державній адміністрації (Головному управлінню житлового забезпечення) 5 % загальної площі цих жилих будинків (крім службового), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста - 10 % загальної площі цих жилих будинків (крім службового) або грошовими коштами, всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування, для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних у м. Києві державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків.

При цьому, як встановлено судом, з сукупного аналізу норм Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України вбачається, що поновлення договору оренди землі за відповідною додатковою угодою за своєю правовою природою не є укладенням нового договору в розумінні норм ст. 626 Цивільного кодексу (зокрема, в частині тих умов договору, які після поновлення договору залишаються незмінними), оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо умов оренди земельної ділянки ще в момент укладення первісного договору оренди земельної ділянки, а тому, поновлюючи такий договір сторони фактично пролонгують його дію (продовжують строк його дії). Суд зазначає, що право сторін на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, який поновлюється, передбачено нормами ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Водночас, домовленість між сторонами щодо умови про - зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), - була досягнута ще в момент укладення первісного договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, та при поновленні договору була залишена без змін (в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015), а отже наведену умову договору не можна розглядати як таку, що була укладена на момент поновлення договору 06.10.2015 (не є новим договором).

З огляду на те, що договором оренди земельної ділянки від 01.10.2003 в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015 передбачено обов'язок орендаря зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою територіальної громади міста Києва як у грошовій формі, так і в натуральній (передача частини площі будинку), а положеннями ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції на момент укладення договору, встановлено імперативне правило, за яким орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі, суд дійшов висновку, що передбачена абз. 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, умова щодо зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік», є такою, що не відповідає нормам Закону України «Про оренду землі», чинним на момент укладення такого договору.

При цьому, ухвалою суду від 29.07.2016 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - правонаступника Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки пункт договору, який позивач просить виключити, встановлює майнове право саме на користь такої третьої особи.

Пункт 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству. У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним з власної ініціативи

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

З огляду на викладене, враховуючи, що передбачена абз. 13 пп. 8.4. п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, умова щодо зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік» суперечить вимогам ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції станом на дату укладення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003 (момент досягнення згоди між сторонами щодо даної умови), з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про визнання умови, викладеної у абз. 13 пп. 8.4. п. 8 даного договору, недійсною.

Крім того, суд зазначає, що вказана умова договору також у будь-якому разі суперечить і чинній редакції ст. 22 Закону України «Про оренду землі» стосовно виключно грошової форми розрахунків щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності, та ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої встановлено заборону органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як встановлено судом, постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31368/15 скасовано, справу № 910/31368/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Як вбачається з платіжного доручення №109 від 19.02.2016, відповідачем було сплачено 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, а також 1515,80 грн. за подання касаційної скарги у даній справі, що підтверджується платіжним дорученням №389 від 21.04.2016.

За таких обставин, з огляду на відмову в задоволенні позову за результатами нового розгляду справи, а також факт сплати відповідачем судового збору за розгляд апеляційної скарги та касаційної скарги у даній справі, враховуючи, що позивач станом на час розподілу судових витрат не звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, сплачених за розгляд апеляційної та касаційної скарг у даній справі, з урахуванням встановленої Законом України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на рішення господарського суду, у розмірі 1339,80 грн. (за розгляд апеляційної скарги) 1461,60 грн. (за розгляд касаційної скарги - 1218*120%), а саме покладення їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, п. 1 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Визнати недійсною умову договору оренди земельної ділянки від 01.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 961 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 13.10.2003, про що зроблено запис №79-6-00148, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та Київською міською радою, в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.10.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованої в реєстрі за № 326, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та Київською міською радою, викладену у абз. 13 пп. 8.4. п. 8, щодо зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12-К; ідентифікаційний код: 21618448) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. та судовий збір за розгляд касаційної скарги у розмірі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2016

Суддя І.М. Отрош