Рішення № 59620826, 04.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.16р. Справа № 904/5769/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомфортсервіс", м. Дніпро

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська

про стягнення 652 969,15 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.07.2016 р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.06.2016 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомфортсервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська (далі - відповідач), у якій виклав вимоги про стягнення основного боргу у сумі 637 450,88 грн, пені у сумі 14 264,27 грн та 3% річних у сумі 1 254,00 грн, нарахованих з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 2-04-2015, укладеного між сторонами 23.04.2015.

29.07.2016 відповідач надав відзив, у якому зазначив про скрутне фінансово-економічне становище підприємства та неможливість погашення значної суми основної заборгованості на даний час. Проти задоволення позовних вимог в частині пені та 3% річних заперечив, звернення позивача до суду з вимогою відшкодувати крім суми основного боргу також суму штрафних санкцій вважає передчасним, оскільки з моменту виникнення заборгованості та до моменту звернення позивача до суду минуло менше одного місяця, а відповідачем в усному порядку не раз наголошувалось на погашенні заборгованості перед позивачем у найближчий час. Крім того, грошові надходження від населення мають бути спрямовані відповідачем безпосередньо на фінансування витрат на надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Таким чином, за відсутності вільних коштів у КВЖРЕП Індустріального району, відшкодування позивачу штрафних санкцій буде проводитись за рахунок коштів, що сплачуються населенням, що призведе до зниження рівня обслуговування населення з боку КВЖРЕП Індустріального району та відповідно до нових судових спорів з боку громадян.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомфортсервіс" (далі - позивач, підрядник) та Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Індустріального району (далі - відповідач. замовник) було укладено договір підряду №2-04-2015 (далі - договір), за умовами якого підрядник виконує підрядні роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах та промивки систем опалення (далі - роботи) за завданням замовник, а замовник у свою чергу зобов'язаний приймати вказані роботи та здійснювати відповідну оплату за виконані роботи.

Перелік житлових будинків, щодо яких підрядник виконує роботи, та ціна робіт за цим договором встановлюється у додатку № 1. Перелік робіт, кількісні характеристики, періодичність, строки їх виконання визначено у додатку № 2 до договору. Усі перелічені додатки до договору є невід'ємними частинами цього договору з урахуванням внесених змін відповідно до додаткових угод №1 від 01.06.2016, №2 від 01.11.2015, №3 від 04.01.2016, №4 від 01.03.2016, №5 від 01.04.2016, №6 від 04.05.2016.

Відповідно до п. 5.1. договору приймання-передача виконаних робіт за кожним житловим будинком, із прибудинковою територією (перелік яких надається у додатку №1 до договору) оформляється щомісячно актом здачі-прийняття робіт, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін, підписання якого визначає завершення виконання робіт у кожному розрахунковому періоді.

Замовник зобов'язується оплачувати виконані належним чином підрядником роботи, у порядку та строки, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору (п.п. 1.1, 8.3.1. договору).

Згідно з п.7.5 договору оплата має здійснюватися замовником за кожний розрахунковий період у строк не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з дати остаточної здачі роботи за відповідний календарний місяць за актом здачі-прийняття робіт.

На виконання умов договору у травні місяці 2016 року позивачем було виконано технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, ліквідація аварій у внутрішньоквартирних мережах та промивка систем опалення, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт наданих послуг №34 від 31.05.2016 на загальну суму 637 450,88 грн, підписаним без зауважень та застережень обома сторонами та скріпленим печатками підприємств. Претензій щодо якості, обсягів або строків виконаних позивачем робіт позивачем від відповідача не надходило. Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 34 від 31.05.2016.

В порушення умов договору відповідач не виконав свої фінансові зобов'язання щодо оплати за виконанні підрядні роботи.

Станом на 29.06.2016 сторонами було здійснено звіряння взаємних розрахунків, за результатами якого останніми було складено та підписано акт звіряння за договором підряду №2-04-2015 від 23.04.2015, що свідчить про наявну заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 637 450,88 грн.

Таким чином, заборгованість за виконанні підрядні роботи на час звернення позивача до суду склала 637 450,88 грн, на яку останній нарахував пеню у сумі 14 264,27 грн та 3% річних у сумі 1 254,00 грн, що і стали предметом розгляду цього спору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт виконання позивачем підрядних робіт підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 637 450,88 грн не оплатив, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Відповідач заборгованість визнав.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку порушення зобов'язання за цим договором сторона несе відповідальність, визначену договором або чинним законодавством України.

Пунктом 9.6. договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків розрахунків з підрядником, передбачених умовами договору, замовник сплачує підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за прострочення останнім виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт за період з 15.06.2016 по 08.07.2016 пеню у 14 264,27 грн та 3% річних за аналогічний період у сумі 1 254,00 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обгрунтованість та вірність.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати підрядних робіт, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 9 794,55 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпропетровська (м. Дніпро, вул. Калнишевського, буд. 11, ідентифікаційний код 05432916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомфортсервіс" (м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 7, оф. 316а, ідентифікаційний код 39759536) - 637 540,88 грн основного боргу, 14 264,27 грн пені, 1 254,00 грн 3% річних та 9 794,55 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.08.2016.

Суддя ОСОБА_3