Постанова № 59620589, 10.08.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року справа № 823/705/16

м. Черкаси

16 год. 23 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі - Баклаженко Н.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Бойка Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, голови ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжного Олега Володимировича, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.08.2016, просить:

- визнати нечинним та скасувати припис від 22.05.2015 №16/1-603 виданого т.в.о. головного спеціаліста служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області Приходько І.К.

- визнати нечинним та скасувати акт про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) від 16.12.2015 відносно інспектора ВДАІ Звенигородського РВВС в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, затвердженого головою ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжним О.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 02 січня 1989 року близько 03 год. 30 хв. під час несення добового наряду по забезпеченню безпеки дорожнього руху на пості ДАІ після зупинки невстановленого транспортного засобу, отримав від водія вказаного автомобіля удар в голову в область правого ока невідомим предметом. Після закінчення чергування, праве око позивача набрякло, у зв'язку з чим позивач звернувся у лікарню м. Звенигородка та в подальшому був направлений на лікування в м. Одесу в інститут ім. В.П. Філатова. За наслідками проведеного розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з позивачем у січні 1989 року начальником Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області затверджені акти від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1*, згідно висновків яких, нещасний випадок стався з позивачем під час проходження служби при виконанні службових обов'язків. В подальшому т.в.о. головного спеціаліста служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області Приходько І.К. винесено припис від 22.05.2015 №16/1-603 згідно якого запропоновано скасувати вищезазначені акти від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1* та зобов'язано провести повторне службове розслідування та скласти акт за формою НТ*. На виконання вказаного припису складено акт про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) від 16.12.2015 відносно інспектора ВДАІ Звенигородського РВВС в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, затвердженого головою ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжним О.В., згідно висновків якого вказаний нещасний випадок із позивачем трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Позивач вважає, що вказаний припис від 22.05.2015 №16/1-603 та акт за формою НТ* від 16.12.2015 підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що абз. 1 п. 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо). Таким чином, на думку позивача та його представника, позивачем отримано травму під час проходження служби та при виконанні службових обов'язків. У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити з підстав, викладених вище.

Представник відповідача позов не визнав, проти заявленого адміністративного позову заперечив, оскільки на думку представника відповідача позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, його представника та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_1, займав посаду старшого інспектора ВДАІ Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області.

Як вбачається з матеріалів розслідування нещасного випадку, 02 січня 1989 року близько 03 год. 30 хв. під час несення добового наряду по забезпеченню безпеки дорожнього руху на пості ДАІ після зупинки невстановленого транспортного засобу, отримав від водія удар в голову в область правого ока невідомим предметом. Після закінчення чергування, праве око позивача набрякло, у зв'язку з чим позивач звернувся у лікарню м. Звенигородка та в подальшому був направлений на лікування в м. Одесу в інститут ім. В.П. Філатова з діагнозом змішана інфекція правого ока, набряк радужки.

За наслідками вказаного розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з позивачем у січні 1989 року, начальником Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області затверджені акти від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1* згідно висновків яких, нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

В подальшому, т.в.о. головного спеціаліста служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області Приходько І.К. на підставі вивчення і перевірки матеріалів розслідування нещасного випадку (поранення), що стався з позивачем у січні 1989 року о 03 год. 30 хв. винесено припис від 22.05.2015 №16/1-603 згідно якого запропоновано скасувати вищезазначені акти від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1* та зобов'язано провести повторне службове розслідування та скласти акт за формою НТ*.

Підставою для винесення вищезазначеного припису від 22.05.2015 №16/1-603 слугували факти порушення позивачем законодавства про охорону праці, зокрема: п. 1.2.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940, яке виразилось у незабезпеченні особистої безпеки; п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, що виразилось у неповідомленні безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу про факт отримання травми.

На виконання вказаного припису складено акт про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) від 16.12.2015 відносно інспектора ВДАІ Звенигородського РВВС в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, затвердженого головою ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжним О.В., згідно висновків якого вказаний нещасний випадок із позивачем трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (надалі - Закон №2694).

Статтею 1 Закону №2694 визначено поняття охорони праці - як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За приписами ст. 22 Закону №2694, встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404(надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час несення постової чи патрульної служби.

Згідно абз. 1 п. 3.10 Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

В розумінні положень статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Як вбачається з актів від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), нещасний випадок стався із позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до п. 3.29 Порядку №1346 (в редакції станом на час винесення оскаржуваного припису), контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень. Ці служби мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1* або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку або інших нормативно-правових актів про охорону праці. Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік.

На виконання вищезазначеного п. 3.29 Порядку №1346, т.в.о. головного спеціаліста служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області Приходько І.К. на підставі вивчення і перевірки матеріалів розслідування нещасного випадку (поранення), що стався з позивачем у січні 1989 року о 03 год. 30 хв. винесено припис від 22.05.2015 №16/1-603 згідно якого запропоновано скасувати вищезазначені акти від 24.03.2015 форми Н-5*, Н-1* та зобов'язано провести повторне службове розслідування та скласти акт за формою НТ*.

Підставою для винесення вищезазначеного припису від 22.05.2015 №16/1-603 слугували факти ніби то порушення позивачем нормативно-правових актів про охорону праці, зокрема: п. 1.2.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940, яке виразилось у незабезпеченні особистої безпеки; п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, що виразилось у неповідомленні безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу про факт отримання травми.

Проте, вказаний висновок служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області є помилковим, оскільки вищезгадана Інструкція №940 затверджена наказом МВС України від 22.10.2012, а Порядок №1346 затверджена наказом МВС України від 27.12.2002, в той час, як нещасний випадок стався з позивачем 02.01.1989, тобто до існування вищезазначених нормативно-правових актів.

Отже, служба державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області помилково 22.05.2015 дійшла висновку про порушення позивачем вищезгаданих вимог нормативно-правових актів про охорону праці, зокрема в частині винесення оскаржуваного припису від 22.05.2015 №16/1-603 згідно якого запропоновано скасувати акти від 24.03.2015 форми Н-5* та форми Н-1* та зобов'язано провести повторне службове розслідування та скласти акт за формою НТ*, тому суд вважає за необхідне визнати нечинним та скасувати вказаний припис від 22.05.2015 №16/1-603, що має наслідком визнання нечинним та скасування акт про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) від 16.12.2015 відносно інспектора ВДАІ Звенигородського РВВС в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, затвердженого головою ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжним О.В., оскільки вказаний акт прийнятий на виконання вищезгаданого припису.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб'єктів владних повноважень покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування зроблених ним висновків чи прийнятих ним рішень.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року).

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати припис від 22.05.2015 №16/1-603 виданого т.в.о. головного спеціаліста служби державного нагляду за охороною праці УМВС України в Черкаській області Приходько І.К.

Визнати нечинним та скасувати акт про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) від 16.12.2015 відносно інспектора ВДАІ Звенигородського РВВС в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, затвердженого головою ліквідаційної комісії Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Калюжним О.В.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2016 року.