Постанова № 59620064, 05.08.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2016 р. Справа № 809/769/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дорошенко Олени Володимирівни, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ", ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію за №30071406 від 15.06.2016 та запису про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дорошенко Олени Володимирівни (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію за №30071406 від 15.06.2016 та запису про державну реєстрацію права власності.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог чинного законодавства здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, оскільки вказана квартира належить позивачу за умовами договору відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1/2011 від 31.08.2011, укладеного 26.06.2014 між нею, ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ". За таких обставин, підстави для прийняття відповідачем рішення №30071406 від 15.06.2016 про державну реєстрацію права власності на дану квартиру за ОСОБА_2 відсутні. Як наслідок, оскаржуване рішення від 15.06.2016 підлягає скасуванню, як і внесений на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом та одночасно залучено до справи товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" та ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов повністю задовольнити.

Відповідач у судове засідання 05.08.2016 не з'явилася, проте в судовому засіданні 26.07.2016 проти позову заперечила, суду подала заперечення проти заявлених позовних вимог, яке мотивоване тим, що рішення за №30071406 від 15.06.2016 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 нею, як нотаріусом - державним реєстратором, прийнято на підставі поданих заявником документів, які підтверджують підстави набуття права власності на вказане нерухоме майно. Дане рішення і було підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на квартиру №37 за ОСОБА_2 Зазначила, що оскаржуване рішення від 15.06.2016 нею прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а заявлені вимоги про його скасування є передчасними, оскільки спір про право власності на дану квартиру, що виник між позивачем та ОСОБА_2, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 та її представник у судовому засідання проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву. Суду пояснили, що у третьої особи наявні усі необхідні документи, які підтверджують факт набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі яких відповідачем і було проведено державну реєстрацію нерухомого майна. Зазначили, що на згадану квартиру не було накладено арешт чи інших заборон, які б перешкоджали нотаріусу вчиняти дії з реєстрації права власності. Вказали суду, що вирішення Івано-Франківським міським судом цивільного спору про право власності на дану квартиру, що виник між нею та позивачем, на користь ОСОБА_4 і буде підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора. Просили в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" у судовому засіданні 26.07.2016 проти позову заперечила. Суду пояснила, що Договір відступлення права вимоги від 26.06.2016 за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1/2011 від 31.08.2011, на який посилається позивач як на підставу набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1, був розірваний. Після його розірвання між товариством та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, №1/14 від 09.03.2015 та додаткову угоду до згаданого Договору від 16.03.2016, за умовами яких ОСОБА_2 і набула право власності на згадану квартиру. Вказані договір та додаткова угода до нього є чинними, його сторонами складено та підписано акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (квартири №37), а тому просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи та її представника, дослідивши докази, суд встановив наступне.

26.06.2014 між позивачем, ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" укладено договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1/2011 від 31.08.2011.

За умовами пункту 1 договору від 26.06.2014 ОСОБА_6 за згодою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" передала ОСОБА_4 свої права та обов'язки, що виникли на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №1/2011 від 31.08.2011 щодо набуття права власності на двокімнатну квартиру за будівельним номером 37, попередній проектний номер якої 33, загальною проектною площею 60,9 кв.м., на 5 поверсі, в під'їзді №2, в багатоквартирному житловому будинку з будівельною адресою по АДРЕСА_1 (а.с.9, 10-12).

14.03.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" передано, а покупцем (позивачем) прийнято квартиру АДРЕСА_1, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщення (а.с.13).

15.06.2016 відповідачем, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 10.06.2016 та доданих до неї документів, прийнято рішення за № 30071406 про державну реєстрацію права приватної власності за заявником на квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності (а.с.18).

Не погоджуючись із вказаним рішенням від 15.06.2016, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за №1952-ІV від 01.07.2004 року з подальшими змінами та доповненнями.

У відповідності до статті 2 вищевказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також частина 2 статті 3 цього ж Закону встановлює, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 4 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право власності.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 10 даного Закону державним реєстратором є нотаріус.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, пунктом 1 частини 1 якої визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно частини 5 статті 18 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 63 Порядку для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подаються: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); 2) довідка (виписка) з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, про участь особи, державна реєстрація права власності якої проводиться; 3) технічний паспорт на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна; 4) завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом копії документів, передбачених пунктом 62 цього Порядку (у разі, коли такі документи не подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом).

Судом встановлено, що 09.03.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" та ОСОБА_2 укладено договір №1/14 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, а 16.03.2016 - додаткову угоду до даного Договору, за умовами яких продавець зобов'язується передати покупцю двокімнатну квартиру №37, загальною площею 61,1 кв.м., що розташована на 5 поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, що буде створена у майбутньому, а покупець зобов'язується її прийняти. Об'єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на квартиру №37 (а.с.58, 59).

16.03.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" передано, а ОСОБА_2 прийнято квартиру АДРЕСА_1, про що сторонами складено та підписано акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (а.с.60).

10.06.2016 ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права приватної власності на придбане житло. Дану заяву зареєстровано у базі даних заяв із запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.06.2016 за реєстраційним номером 17213158 (а.с.49).

До заяви від 10.06.2016 заявником долучено: 1) договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, №1/14 від 09.03.2015, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" та ОСОБА_2, а також додаткову угоду до Договору 1/14 від 09.03.2015; 2) акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (квартири №37) від 16.03.2016, складеного та підписаного товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" та ОСОБА_2; 3) витяг з переліку осіб, кошти яких залучались на інвестування реконструкції багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1, виданого товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ"; 4) технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, виготовлений 10.03.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Консалтинг ІФ"; 5) інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно; 6) квитанцію про сплату адміністративного збору та за надання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Наведене підтверджується також карткою прийому відповідачем заяви ОСОБА_2 №61217386 від 10.06.2016 про державну реєстрацію права власності (а.с.50).

Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 26 цього Закону встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У судовому засіданні встановлено, що 15.06.2016 відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 10.06.2016 та доданих до неї документів прийнято рішення про державну реєстрацію права власності №30071406 на двокімнатну квартиру №37, загальною площею 61,1, що розташована на 5 поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 за заявником, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на дану квартиру (а.с.18).

Судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення від 15.06.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не було відомостей про наявні зареєстровані обтяження речових прав на згадану квартиру. Відсутні були й інші, визначені частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на придбане житло.

У судовому засіданні також з'ясовано, що договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому №1/14 від 09.03.2015 та додаткова угода до нього від 16.03.2016 не були розірвані сторонами чи визнані недійсними у судовому порядку.

Доказів протилежного позивачем суду не подано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем рішення №30071406 від 15.06.2016 про державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому підстави для його скасування, як і для скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності, відсутні.

Як уже з'ясовано судом, договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому №1/14 від 09.03.2015, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" та ОСОБА_2, та додаткова угода до нього від 16.03.2016 в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру №37 за ОСОБА_2

Підставою заявленого позивачем адміністративного позову є порушення, на її думку, її майнових прав на квартиру АДРЕСА_1.

Суд зазначає, що 23.06.2016 Івано-Франківським міським судом відкрито провадження у цивільній справі №344/8030/16-ц за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №1-14 від 09.03.2015 та визнання майнових прав на квартиру (а.с.48).

Захист порушених прав позивача охоплюється заявленими вимогами у цивільній справі, а адміністративний суд під час розгляду та вирішення даної адміністративної справи не наділений юрисдикційними повноваженнями на захист майнових прав позивача на квартиру, що визначено позивачем як підставу заявленого позову про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса.

Таким чином, судове рішення Івано-Франківського міського суду, прийняте за результатами розгляду цивільної справи по суті, у випадку визнання майнових прав на дану квартиру за позивачем, і буде підставою для здійснення реєстрації права власності за позивачем.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (пункт 1); з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (пункт 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дорошенко Олени Володимирівни, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ", ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію за №30071406 від 15.06.2016 та запису про державну реєстрацію права власності, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2016.