Ухвала суду № 59619710, 10.08.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/9580/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1603/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Переверзєвої Н.І..

суддів: Кізюн О.Ю., Корніюк А.П.,

секретар Дубова М.В.

з участю: сторін та їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, припинення права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року позивач звернулася до суду і після уточнення позовних вимог просила у зв'язку із набуттям нею права власності на 51,67% житлового будинку АДРЕСА_1 площею 123, 9 кв.м. визнати за нею право власності на 51, 67% земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1292га, на якій розташовані 51,67% її власного житлового будинку за вищевказаною адресою; припинити право власності ОСОБА_2 на 51,67% земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1292га, на якій розташовані 51,67% житлового будинку АДРЕСА_1 площею 123, 9 кв.м., що належить їй на праві власності відповідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №21994192 від 22.05.2014 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне

______________

Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л. Провадження № 22ц/792/1603/16

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія 7

застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задоволити заявлений нею позов. Вказує, що суд на порушення вимог ст. 360-7 ЦПК України не врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах №6-814цс15 і №6-253цс16 та не навів відповідних мотивів відмови у застосуванні вказаних правових позицій. Також суд неповністю застосував положення ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», частина 6 якої визначає, що у разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в

натурі.

На думку апелянта, помилковим є висновок суду про те, що не підлягають застосуванню норми ст. 120 ЗК України в поєднанні із нормою ст. 125 ЗК України, оскільки таке твердження суду суперечить фактичним обставинам справи і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові по справі №6-2цс15. Також апелянт вважає, що судом безпідставно не застосовано приписи ст.377 ЦК України, хоча правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем підлягають регулюванню саме нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Натомість, судом безпідставно застосовано ст.ст. 10-11 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки вимог щодо планування чи забудови території позивачем не висувалось. Крім того, суд безпідставно застосував ст.ст. 116 і 118 ЗК України, так як в позовних вимогах не ставилось питання про оспорювання чи не визнання приватизації земельної ділянки відповідачем.

Крім того, апелянт посилається на безпідставність посилання суду в мотивувальній частині рішення на норми ст. 140 ЗК України, в той час як позивачем ставились вимоги про припинення права власності на земельну ділянку на підставі ст. 120 ЗК України. Всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України суд не провів повного, всебічного та об'єктивного оцінювання матеріалів справи, внаслідок чого припустився помилки при винесенні рішення і безпідставно не задовольнив позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із роз"ясненнями, що містяться в п. 18.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року ( з послідуючими змінами і доповненнями) відповідно до положень статей 81,116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Згідно ст.126 ч.1 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємців, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.

За ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача).

Судом встановлено, що з листопада 2006 року по березень 2013 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Стуфчинецької сільської ради від 14 грудня 2007 року №11 ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га на території населеного пункту села Стуфчинці, Хмельницького району із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. 22 вересня 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності серії НОМЕР_1 на означену земельну ділянку і зазначено її цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.07.2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування державного акту серія НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку.

Разом з тим, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і визнано за нею право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та виділено цю частку в натурі. Своє право власності на означену нерухомість ОСОБА_1 зареєструвала у встановленому законом порядку 22 травня 2014 року. Цим же рішенням їй відмовлено в поділі земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок з тих підстав, що означена земельна ділянка не є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки призначена для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку і є особистою власністю ОСОБА_2

Виходячи із обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили, враховуючи положення ст. 140 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, інші наявні у справі докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про неможливість застосування при вирішенні даного спору вимог статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні із статтею 125 цього ж Кодексу у зв"язку із чітко визначеним цільовим призначенням земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, а отже і відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 і припинення права власності на неї за відповідачем.

Посилання апелянта на незастосування судом правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постановах по справах №№6-2цс15 та 6-814цс15, не заслуговують на увагу, оскільки вони стосуються дещо інших правовідносин, у яких не є тотожними предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені інші фактичні обставини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом першої інстанції. Вони фактично зводяться до власного бачення обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду по їх оцінці та не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І. Переверзєва