Ухвала суду № 59619192, 10.08.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/82/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Могачевська В.Й. Провадження № 11-кп/789/307/16 Доповідач - Лекан І.Є.Категорія - ч.1 ст.190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Лекан І.Є.

Суддів - Подковський О. А., Комендат Р. Т.,

за участю

секретаря Сович Н.А.

прокурора Гулкевича Ю.Д.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Підволочиського районного суду від 24 травня 2016 року, -

Даним вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Новосілка Підволочиського району Тернопільської області, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працююча соціальним працівником в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Підволочиського району, раніше не судима,-

засуджена за ч.1 ст.190 КК України у виді 60 годин громадських робіт.

Вирішено питання про речові докази.

Судом задоволено цивільний позов начальника Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури Бая А.О., заявлений в інтересах держави в особі управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА, та постановлено стягнути з ОСОБА_3 7992 грн. 72 коп..

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що вона в період з жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року заволоділа чужим майном шляхом обману, а саме, незаконно отримала грошові кошти в сумі 7992,72 грн., які були виділені з Державного бюджету України та призначалися для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Кримінальне правопорушення обвинуваченою було скоєно за наступних обставин.

В вересні 2013 року, ОСОБА_3 стало відомо, що при умові, коли середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, фізичні особи мають право від Управління праці і соціального захисту населення отримувати державну соціальну допомогу, як малозабезпечена сім'я, їй також було відомо, що вищезазначені умови отримання соціальної допомоги, як малозабезпечена сім'я полягають в ліміті отримання фізичною особою офіційних прибутків та лімітів наявності у власності фізичної особи майна, а саме: авто - та мото -транспорту, нерухомого майна, земельних ділянок.

Знаючи, що у приватній власності її чоловіка - ОСОБА_5 є земельна ділянка площею 2.00 га, розташована на території Підволочиського району Тернопільської області на землях Староскалатської сільської ради, зареєстрована за кадастровим номером НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про право власності № НОМЕР_2, видане 19.08.2013 року, а тому їй може бути відмовлено у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпечена сім'я, вирішила одержати таку допомогу не внісши в документи, які заповнюються особою оформлювачем власноруч, даних, стосовно знаходження у власності її чоловіка -ОСОБА_5, земельної ділянки.

3 метою оформлення допомоги, 23 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 прибула до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, отримавши у працівника управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА, який ознайомив її з умовами призначення допомоги та переліком документів, необхідних для оформлення державної соціальної допомоги, одержавши бланк декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, а також повідомив їй, про те, що інформація з даної декларації, яку вона буде заповнювати власноруч, в подальшому буде аналізуватися та дані з неї будуть братися до уваги при призначенні державної соціальної допомоги, а також той факт, що на підставі п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» - соціальна допомога призначається на шість місяців.

Володіючи наданою їй працівником Управління праці та соціального захисту населення інформацією, щодо порядку та строків, призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_3 власноручно заповнила бланк декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, свідомо внісши завідомо неправдиві дані, а саме - в розділі 5, даної декларації, не зазначила відомості про факт наявності в приватній власності її чоловіка - ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2.00 га., яка зареєстрована за кадастровим номером НОМЕР_1, свідоцтво про право власності № НОМЕР_2, видане 19.08.2013року, розташованої на території Підволочиського району Тернопільської області на землях території Староскалатської сільської ради.

Таким чином, на підставі поданої обвинуваченою ОСОБА_3 23 жовтня 2013 року декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, куди були внесені завідомо неправдиві відомості, а саме - не вказано про наявність у власності чоловіка ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2.00 га, в період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року, їй було незаконно нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 7992 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 72 копійки, які були виділені із Державного бюджету України та призначалися для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинувачену та закрити кримінальне провадження, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та прийняте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального права.

Вважає, що суд дав неналежну оцінку доказам у справі, зокрема тому, що на момент подачі заяви про отримання державної соціальної допомоги у її чоловіка був відсутній документ, який засвідчує право власності на земельну ділянку, те, що її неналежно інформували про умови надання допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, зазначає, що в заяві про призначення соціальної допомоги, яка заповнювалась обвинуваченою, не зазначено, яку саме соціальну допомогу вона просила. Посилається на те, що судом не повно досліджено суб'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не вказано час і спосіб його вчинення.

Вказує, що суд не правильно застосував норму закону про кримінальну відповідальність, зокрема, не застосував ст. 49 КК України та безпідставно не звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Також, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах захисника ОСОБА_2, в судових дебатах та останньому слові обвинувачену ОСОБА_3, які уточнили вимоги апеляційної скарги, просять вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження, в судових дебатах прокурора, який вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, та є правильними.

Так, судом достовірно встановлено, що 23.10.2013 року ОСОБА_6 звернулася в Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА про призначення їй допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, подавши заяву та декларацію про доходи та майновий стан осіб. При цьому, в декларації не вказала відомості про наявність в приватній власності чоловіка ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2.00 га.

Судом також встановлено, що на підставі поданих документів ОСОБА_3, в період з жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року, було нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 7992 грн. 72 коп., як малозабезпеченій сім'ї з Державного бюджету України.

Факт не правомірного отримання ОСОБА_3 соціальної допомоги дослідив суд першої інстанції в повному об'ємі та у вироку навів мотиви свого висновку, які на думку колегії суддів, є достатніми.

Так, про звернення ОСОБА_3 за призначенням соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, відсутність в декларації відмітки про наявність в чоловіка земельної ділянки та виплати їй допомоги підтвердила свідок ОСОБА_7.

З акту ревізії фінансово - господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації вбачається, що в результаті недостовірної інформації, відображеної у декларації за період з 01.10.2013 року по 31 березня 2014 року громадянці ОСОБА_3 зайво сплачено Управлінням державної соціальної допомоги в загальній сумі 7992. 72 грн. ( за 2013 рік - 3101. 81 грн., за 2014 рік - 4890. 91 грн.), чим порушено вимоги ч. 1 ст. 7 Закону "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 №1768-ІІІ із змінами та абз. 4 п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (Постанова КМУ №250 від 24.02.03), які діяли, в даний період. Внаслідок допущеного порушення, державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

02 жовтня 2015 року за №1509 сектором контролю та формування виплатних документів Підволочиського управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 повідомлено про необхідність їй терміново повернути переплати по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім'ям в сумі 7992.72 грн. у зв'язку з приховуванням у власності земельної ділянки 2.00 га.

Крім цього, суд належним чином дослідив докази щодо наявності у власності чоловіка обвинуваченої - ОСОБА_5 земельної ділянки на момент звернення її з заявою про призначення соціальної допомоги.

Зокрема, розпорядженням голови районної державної адміністрації № 898-0д від 28 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення селянського господарства, в тому числі, ОСОБА_5 - 2.00 га.

Згідно довідки в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Підволочиському районі Тернопільської області № 10-1913-99.61-40/2-16 від 26.01.2016 року - 14.08.2013 року на ОСОБА_5 зареєстровано речове право на нерухоме майно (земельну ділянку) з номером 61246878000:01: 004:0197 - 2.00 га (рілля), для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі заяви ОСОБА_5 від 14 серпня 2013 року (реєстраційний номер 2509096) 19 серпня 2013 року на його ім'я виготовлено свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер якої 61246878000:01:004:0197, дата реєстрації земельної ділянки Відділом Держземагенства у Підволочиському районі 23.01.2013 року.

Свідок ОСОБА_8, яка в 2013 році працювала державним реєстратором Підволочиського РУЮ вказала, що 14 серпня 2013 року нею було здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та протягом 14 днів з часу надходження заяви від нього про видачу свідоцтва про право власності, вони за бажанням заявника надсилали поштою або видавали під час його звернення. Повідомила, що чоловік обвинуваченої не вказав про направлення йому свідоцтва поштою, воно зберігалося в них і в грудні 2013 року було одержано ним особисто.

Також, свідок ОСОБА_9 повідомила, що в 2013 році працювала землевпорядником Староскалатської сільської ради та двічі на рік, а саме, в січні і в липні, здавала звіти про наявність у власності жителів сільської ради земельних ділянок, і оскільки право власності у ОСОБА_5 було зареєстровано після липня, вона у довідці вказала про відсутність її.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до моменту написання обвинуваченою заяви 23 жовтня 2013 року про призначення соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї та особистого заповнення нею Декларації про доходи та майновий стан осіб, вона знала, що її чоловік оформляв у власність земельну ділянку, тому посилання захисника на те, що обвинувачена цього не знала, як і не зазначала в заяві виду допомоги, є необґрунтовані і спростовані матеріалами кримінального провадження. До того ж, заповнюючи ці документи вона зобов'язана була перевірити наявність майнового стану всіх членів сім'ї, оскільки сам по собі факт не отримання документу про право власності не спростовує факту наявності у власності земельної ділянки.

Крім цього, як у заяві, так і в декларації, заповнених нею особисто вказано, що її повідомлено про те, якщо у разі зміни обставин, що можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, вона зобов'язується повідомити органи праці та соціального захисту населення, про відмову у призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан, що вона усвідомлює, що наведені нею відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняте рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України, що стверджується її особистими підписами на заяві та Декларації.

Колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин кримінального провадження. Його матеріали не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дав належну оцінку діям ОСОБА_3, та прийшов до правильного висновку, визнавши її винною за ч.1 ст.190 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 50,65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 1999 та ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з свекрухою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є інвалідом 2-ї групи та чоловіком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, який, з її слів, є онкохворим та лікується за межами України, що свідчить про важке матеріальне становище сім'ї обвинуваченої, тому прийшов до правильного висновку та призначив їй покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді громадських робіт в мінімальному розмірі, визначеному законом.

Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої.

Щодо посилання захисника обвинуваченої на те, що суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність та безпідставно не звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є необґрунтованим, оскільки хоч ч.1 ст. 190 КК України, яка інкримінується обвинуваченій, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості злочинів, проте її санкція передбачає покарання і у виді обмеження волі до трьох років. А відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України, на яку посилається захисник, звільненню від покарання підлягають особи, якщо з дня вчинення ними злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України звільненню підлягають особи, якщо з дня вчинення ними злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Беручи до уваги те, що обвинувачена вчинила злочин у жовтні 2013 року, відповідно до норм закону строк давності в неї закінчувався б в жовтні 2016 року, тому, на даний час, не має підстав для звільнення її від покарання.

Враховуючи, що захисник ОСОБА_2 по стану здоров'я не змогла подати апеляційну скаргу 23.06.2016 року, а подала її, згідно фіскального чеку, 24.06.2016 року, колегія суддів вважає, що їй слід поновити строк на оскарження вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 24 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Судді - три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.Є. Лекан