Ухвала суду № 59618786, 01.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3561/15 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/5084/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП - закрито.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважають ухвалу незаконною. Так, судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, грубо порушені норми процесуального права. Зазначають, що в липні 2013 року позивач звернувся до відповідача із відповідним позовом про стягнення завданої шкоди, а саме різниці між вартістю відновлювального ремонту та сумою, що була виплачена ПраТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 5 вересня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано частково, прийнято нове рішення в частині відмови у позові та стягнуто з відповідача на користь позивача 9684,43 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди. Оскільки, на момент попереднього позову автомобіль не був відремонтований, запчастини не були куплені, відновлення попереднього стану автомобіля не було проведено, а всі ці речі були зроблені вже після судового спору, з врахуванням позицій ВССУ та належного захисту своїх прав, позивач звернувся із даним позовом, в якому просив стягнути шкоду по відновлювальному ремонту свого автомобіля. Таким чином суд невірно дійшов висновку про аналогічність предметів та підстав позовів, безпідставно вказав на недопустимість додаткових витрат і, як наслідок постановив неправомірну ухвалу.

В судове засідання сторони не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд, посилаючись, зокрема, на п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України вважав за необхідне провадження у справі закрити, оскільки рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 5.09.2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 6.11.2014 року рішення Залізничного районного суду м.Львова від 5.09.2013 року в частині відмови в стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким у цій частині позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 9684,43 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди. Як вбачається з вказаних рішень, предметом розгляду була вимога про відшкодування шкоди завданої транспортному засобу «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке мало місце 11.03.2013 року у м.Львові на перехресті пл. Перушевича - вул. Зелена. Аналогічну вимогу заявлено і в даній справі. Крім цього, судом критично оцінено пояснення представника позивача, що стягнута судом сума не покриває витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля, оскільки такий станом на час розгляду справи Апеляційним судом Львівської області не було відремонтовано. Як стверджується експертним висновком №1311, який був предметом дослідження Апеляційного суду Львівської області, на користь позивача було стягнуто матеріальний збиток з урахуванням усіх витрат, а тому будь-які додаткові витрати з приводу винесеного рішення, яке вступило в законну силу, є недопустимими. Тому, суд прийшов до висновку про наявність в даній справі тотожних вимог, а відтак наявність підстави для закриття провадження по даній справі.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом; 5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим; 6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

За ст. 206 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Як вбачається із матеріалів даної справи та справи № 462/5095/13-ц між тими ж сторонами, - у липні 2013 року позивач дійсно звертався до суду з позовом до цієї ж особи відповідача про стягнення шкоди, завданої йому внаслідок ДТП, що мала місце 11.03.2013 року. У даній справі спір стосується відшкодування шкоди, завданої у цій же ж ДТП.

Однак, підстав вважати, що дані спори, що виникли між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав - немає.

Так, перший позов, який розглянуто судами та рішення, за наслідками розгляду якого, набрали законної, стосувався відшкодування шкоди, яка була завдана позивачу та вартість якої була визначена на дату ДТП.

У даному ж позові позивач посилається на те, що внаслідок здійснення ним ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля значно пізніше після ДТП він зазнав шкоди внаслідок збільшення вартості необхідних для придбання запчастин та проведення відновлювального ремонту робіт автомобіля та просить відшкодувати різницю у розмірах стягнутої за рішенням суду шкоди та реально завданої йому.

Колегія суддів вважає, що предмети спорів та підстави заявлення таких є різними та незважаючи на те, що спори виникли з приводу одного і того ж ДТП та між тими ж сторонами у суду першої інстанції не було підстав для вирішення питання про закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується і зі змістом п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у якому вказано, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Зважаючи на вказане, ухвала суду першої інстанції, як така, що постановлена без дотримання вимог процесуального закону підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказаним слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п.4, 312 ч.1 п.3, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року - скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник