Вирок № 59616593, 10.08.2016, Великобілозерський районний суд Запорізької області

1-кп/312/5/2016

312/50/16-к

10.08.2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 312/50/16-к

провадження № 1-кп/312/5/2016

10 серпня 2016 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарях Лісничій А.Л., Сиротюк Л.В.,

за участю прокурора Вітюка А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Велика Білозерка кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015080260001403, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дніпровка Камянсько-Дніпровського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

15.02.2007 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на один рік;

21.02.2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Постановою Нікітовського районного суду міста Горлівка Донецької області від 23.12.2010 року був умовно-достроково звільнений 31.12.2010 року з Нікітінської виправної колонії Донецької області № 87. Невідбута частина покарання 1 рік 1 місяць 18 днів позбавлення волі;

28.07.2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Звільнений 02.09.2015 року з Каменської виправної колонії Запорізької області № 101, в зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України;

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2015 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою подальшого його використання у власних цілях, діючи повторно, з корисливих мотивів, проник через загорожу на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_2, звідки незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ-110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, вартість якого, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 254-д від 11.11.2015 року, становить 38520 грн. 22 коп., який належить ОСОБА_3, та на місці скоєння кримінального правопорушення, не впоравшись з керуванням, здійснив наїзд на металевий стовп вхідних воріт вказаного домоволодіння, в результаті чого був зупинений свідком ОСОБА_4 та затриманий свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та надав суду пояснення, які неодноразово змінював. Проте, в останньому судовому засіданні 03.08.2016 року пояснив суду, що ввечері 20 жовтня 2015 року він разом з друзями приїхав з міста Енергодар в селище Велика Білозерка в гості до ОСОБА_8. Коли він разом з друзями проїжджав на автомобілі до подвір'я останньої, то побачив, що біля одного двору стоїть автомобіль, ворота подвір'я відчинені. Згодом він вирішив повернутися в місто Енергодар, і приблизно о 21 годині він, залишивши компанію вдома у ОСОБА_8, вийшов на вулицю. Приблизно за 500 м від подвір'я ОСОБА_8 він побачив, що в відчинених воротах одного подвір'я стоїть автомобіль «Славута». Після того, як він підійшов ближче до автомобіля, то побачив, що в салоні автомобіля нікого не має, передні двері зі сторони водійського місця повністю відчинені, передні пасажирські двері теж трохи відчинені. Маючи намір щось вкрасти в автомобілі, він сів за кермо автомобіля. Після чого витягнув ключі із замка запалення, оскільки хотів відкрити ключами бардачок і багажник автомобіля. Згодом до нього підійшла якась жінка від якої він втік через сусіднє подвір'я. По дорозі він був затриманий працівниками міліції. При цьому він зазначив, що не має посвідчення водія і взагалі не вміє керувати автомобілем.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-показами потерпілого ОСОБА_3, який є власником автомобіля ЗАЗ-110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пояснив суду, що з 08 години ранку 19.10.2015 року до 08 години 20.10.2015 року він знаходився на добовому чергуванні в СВК «Росія». 19.10.2015 року син ОСОБА_9 разом з його дружиною ОСОБА_4 їздив в місто Енергодар. Після того, як вони повернулися з Енергодара, машину поставили у дворі, ворота подвір'я закрили. Ключі від запалення залишались в автомобілі. Про те, що стороння особа вигнала його автомобіль із двору, при цьому пошкодила його, врізавшись в опорний стовп воріт, він дізнався від дружини ОСОБА_4, яка зателефонувала йому на роботу 20.10.2015 року приблизно о 21 годині 30 хвилин і повідомила про це;

-показами свідка ОСОБА_9, який являється сином потерпілого ОСОБА_3, пояснив, що вдень 20.10.2015 року він разом з мамою ОСОБА_4 їздив в місто Енергодар на автомобілі ЗАЗ-110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є його батько ОСОБА_3, а він має право користуватися автомобілем, про що зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Приблизно о 15 годині того ж дня він разом з мамою повернулися додому, до подвір'я будинку АДРЕСА_2. Відчинивши ворота, він заднім ходом заїхав на автомобілі в двір і залишив його на відстані 8-9 м від воріт. Після чого він вийшов з автомобіля, залишивши коробку передач на швидкості, а ключі запалення в замку запалення, і закрив ворота на штирі. Згодом він пішов відпочивати до будинку і більше на вулицю на виходив. Приблизно о 21 годині його розбудила мама ОСОБА_4 і повідомила, що угнали автомобіль, сказала, щоб він викликав міліцію. Одразу ж він вийшов на вулицю і побачив, що відчинені ворота, а в воротах, упершись крилом в опорний стовп воріт, стоїть автомобіль ЗАЗ-110307. Заглянувши в автомобіль, він побачив, що запалення увімкнене, коробка передач автомобіля знаходилась на швидкості;

-показами свідка ОСОБА_4, яка являється дружиною потерпілого ОСОБА_3, пояснила суду, що вдень 20.10.2015 року вона разом з сином ОСОБА_9 їздили в місто Енергодар на автомобілі ЗАЗ-110307. Того ж дня приблизно о 15 годині вони з сином повернулися додому до будинку АДРЕСА_2. Її син ОСОБА_9 заднім ходом заїхав на автомобілі в двір і залишив його на відстані 8-9 м від воріт. Після чого син закрив ворота на штирі, а вона згодом закрила калитку. Потім вона знаходилась в хаті і дивилась телевізор, її син ОСОБА_9 спав. Вже перед сном, приблизно о 21 годині, вона вирішила перевірити чи закрита калитка і, відчинивши двері будинку, вона побачила, що ворота відчинені, а автомобіль стоїть в воротах, впершись в опорний стовп воріт. Вона направилась до автомобіля і коли вже наблизилась до нього, то побачила, що в салоні щось засвітилось. Після чого вона зрозуміла, що в салоні хтось є. Підійшовши ближче вона побачила молодого чоловіка, якого запитала, що він тут робить, як він потрапив до автомобіля. На що він не відповів, натомість почав до когось звертатись до телефону, промовляючи ім'я та по батькові якогось чоловіка. Потім він вийшов з автомобіля і, представившись начальником карного розшуку, почав відходити від автомобіля. Вона сказала, що погукає сина, після чого він щось дістав із-за пазухи і вдарив її в обличчя. Від отриманого удару вона впала, втративши свідомість. Прийшовши до тями вона побігла до хати розбудить сина і повідомити про те, що відбулося. Від отриманої травми обличчя було синє, а пошкодженим оком вона не бачила місяць;

-показами свідка ОСОБА_10, яка являється мамою ОСОБА_8, пояснила, що ввечері 20.10.2015 року до неї додому з Енергодара приїхала її донька ОСОБА_8 разом із своїми приятелями, серед яких був і ОСОБА_1, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, оскільки ледь тримався на ногах. Донька разом з приятелями залишились на подвір'ї і пили пиво, вона ж пішла до хати дивитись телевізор. Згодом вона вийшла до них із будинку і побачила, що ОСОБА_1 відсутній. Донька сказала, що він десь зник, після чого всі присутні почали його шукати. Не знайшовши ОСОБА_1, донька разом з приятелями поїхали до міста Енергодар, попросивши при цьому її, повідомити по телефону, якщо ОСОБА_1 знайдеться;

-показами свідка ОСОБА_6, який проживає по одній вулиці з потерпілим ОСОБА_3, по АДРЕСА_3, і пояснив суду, що 20.10.2015 року приблизно о 21 годині до нього додому прийшов його приятель ОСОБА_5 і вони разом з ним сиділи за двором будинку АДРЕСА_3, коли почули, як завівся двигун автомобіля, після чого пролунав скрежіт металу. Разом з ОСОБА_5 вони направились на звук автомобіля. Вже наблизившись до двору ОСОБА_3, вони побачили, що з двору вибігає незнайомий хлопець, якого вони з ОСОБА_5 і затримали. ОСОБА_4 ж в цей час кричала, щоб їй допомогли. Згодом з'ясувалося, що прізвище затриманого ОСОБА_1;

-показами свідка ОСОБА_5, який пояснив, що проживає по одній вулиці з потерпілим ОСОБА_3, по АДРЕСА_4, і пояснив суду, що 20.10.2015 року приблизно о 21 годині він прийшов додому до свого приятеля ОСОБА_6 і вони разом із ним сиділи за двором будинку АДРЕСА_3, коли почули, як завівся двигун автомобіля, після чого пролунав скрежіт металу. Разом з ОСОБА_11 вони направились на ті звуки, які почули. Наблизившись до двору ОСОБА_3, який знаходиться по АДРЕСА_2, вони побачили, як незнайомий хлопець, як потім з'ясувалося - ОСОБА_1, вибігав з двору. ОСОБА_4 ж, яка знаходилась на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, кликала на допомогу. Разом з ОСОБА_11 вони затримали незнайомого хлопця, після чого викликали працівників міліції. Також зазначив, що бачив, як автомобіль «Славута» стояв в воротах подвір'я ОСОБА_4, носовою частиною на виїзд, при цьому впершись крилом в опорний стовп воріт.

Крім того, вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення доводиться наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-протоколом огляду місця події від 20.10.2015 року та фототаблицями (а.п.123-130 т.І);

-висновком експерта № 254-д від 11.11.2015 року, відповідно до якого слід папілярного узору найбільшими розмірами 12х20 мм, який був вилучений 20.10.2015 року під час огляду автомобіля ЗАЗ «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2, придатний для ідентифікації особи; сліди папілярних узорів найбільшими розмірами 10х12 мм, 14х15 мм, які були вилучені там же, не придатні для ідентифікації особи (осіб). Слід папілярного узору найбільшими розмірами 12х20 мм, вилучений при огляді місця події, залишений середнім пальцем правої руки гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Слід папілярного узору найбільшими розмірами 12х20 мм, вилучений при огляді місця події, залишений не гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, а іншою особою (а.п.134-138 т.І);

-висновком експерта № 275/15 від 06.11.2015 року, відповідно до якого середньо-ринкова довідкова вартість транспортного засобу - ЗАЗ -110307», 2006 року випуску, станом на 20.10.2015 року може складати 38520 грн. 22 коп. (а.п.143-145 т.І);

-довідкою Великобілозерської центральної районної лікарні № 639 від 15.12.2015 року, згідно якої, 20.10.2015 року о 23 годині 40 хвилин в хірургічному відділенні лікарем ОСОБА_12 був проведений медичний огляд ОСОБА_1, який мешкає в АДРЕСА_1. Висновок огляду: алкогольне сп'яніння. Діагноз встановлено клінічно, від обстеження газоаналізатором Alkotest 6510 ОСОБА_1 відмовився (а.п.154 т. І).

Отже, досліджені судом докази, зокрема показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, протокол огляду місця події та висновки експертів за змістом є логічними, послідовними, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Суд не встановив підстав для обмовляння обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілим та свідками, їх зацікавленості в результаті розгляду даного кримінального провадження, а відтак, зазначені вище докази суд приймає до уваги та кладе їх в основу обвинувального вироку.

Позицію ж обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що у нього не було умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, а він лише мав намір щось вкрасти в автомобілі, і на його думку, в його діях містяться ознаки іншого кримінального правопорушення - замах на крадіжку, суд розцінює, як спосіб обвинуваченого зменшити кримінальну відповідальність за скоєне ним.

Аналізуючи наведене, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, які перевірені доказами, суд дійшов до висновку, що кожен досліджений в судовому засіданні доказ та їх сукупність у взаємозв'язку дають підстави для висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 завів автомобіль і проїхав на ньому 8-9 метрів, поки автомобіль не в'їхав в опорний стовп воріт, що і спричинило його зупинку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є закінчений склад злочину, а тому кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням в сховище.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що обвинуваченим скоєно злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, між тим, звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, обвинувачений ОСОБА_1 через короткий проміжок часу знов вчинив умисний тяжкий злочин, в скоєному не розкаюється, що вказує на свідоме ігнорування суспільних норм та правил поведінки, має постійне місце проживання, одружений, має дитину (ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7), на теперішній час офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела прибутку немає, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах обвинувачений не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, в той же час, за місце відбування покарання характеризується негативно, суд приходить до висновку, що обвинувачений не бажає ставати на шлях виправлення, висновків для себе не зробив, має стійку орієнтацію на вчинення протиправних дій та існування за рахунок доходів, отриманих злочинним шляхом. З метою виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, а також приймаючи до уваги думку потерпілого ОСОБА_3, у якого відсутні до обвинуваченого будь-які претензії матеріального або морального характеру, і який не наполягає на строгій мірі покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 основне покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 289 КК України, у виді позбавлення волі з реальною ізоляцією від суспільства, однак на мінімальний строк,що є необхідним та достатнім задля досягнення цілей кримінального покарання та убезпечення суспільства від його протиправних посягань.

При вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна суд, враховуючи, що потерпілий ОСОБА_3 не наполягає на строгій мірі покарання, вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, на час розгляду даного кримінального провадження утримується під вартою за підозрою у вчиненні нових злочинів, суд вважає існуючими, передбачені статтею 177 КПК України, ризики скоєння ним нових злочинів і необхідним обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За вказаних обставин суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат по справі, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з довідок про витрати на проведення експертиз (а.п. 133, 142 т.І) витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 254-д від 11.11.2015 року та судової автотоварознавчої експертизи № 275/15 від 06.11.2015 року склали відповідно 613 грн. 80 коп., 613 грн. 80 коп.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 1227 грн. 60 коп., пов'язані з проведенням трасологічної експертизи та автотоварознавчої експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Обрати ОСОБА_1 по цьому кримінальному провадженню міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання, а саме з 10 серпня 2016 року.

Обвинувальний вирок суду в частині застосування запобіжного заходу, яким визначено тримання ОСОБА_1 під вартою до набрання вироком законної сили, виконувати негайно.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

конверт з трьома папілярними візерунками, вилученими в ході огляду місця події 20.10.2015 року з автомобіля марки ЗАЗ «Славута», а також пропіленовий спецпакет експертної служби № 2184546 з дактилоскопічними картами - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 60 коп., пов'язані з проведенням трасологічної експертизи № 254-д від 11.11.2015 року та автотоварознавчої експертизи № 275/15 від 06.11.2015 року на розрахунковий рахунок № 31116115700009, одержувач УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя 24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, ГУДКСУ у Запорізькій області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Великобілозерський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Яцун