Рішення № 59616017, 05.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/212/2016(м)

223/32/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Луньова О.Г.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретар судового засідання Папоян К.А.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне», Центральної міської лікарні міста Вугледара Донецької області про поновлення на роботі, оскарження дій за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року

в с т а н о в и в:

20 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне» (далі ТОВ «Охорона-Рівне»), Центральної міської лікарні міста Вугледара Донецької області (далі ЦМЛ міста Вугледара Донецької області) про поновлення на роботі, оскарження дій. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в 2008-2009 роках перебував в трудових відносинах з ТОВ «Охорона-Рівне», працював охоронцем відділу охорони в м. Донецьк. Наказом № Р/К 00121 від 07 травня 2009 року він звільнений з посади охоронця на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що його звільнення у зв'язку з наявністю у нього 3 групи інвалідності є незаконним. Позивач 22 серпня 2013 року звертався до головного лікаря ЦМЛ міста Вугледара з заявою, в якій просив повідомити, якими нормативними документами лікувальний заклад звільнений від виконання вимог п.2.17 наказу Міністерства охорони здоров?я України (далі МОЗ України) від 21 травня 2007 року, однак відповіді йому не надано. Просив суд:

- визнати незаконним направлення ТОВ «Охорона-Рівне» на позачергову медкомісію, що надійшло по факсу 01 квітня 2009 року в ЦМЛ міста Вугледара, у зв'язку з відсутністю в ТОВ «Охорона-Рівне» висновків відповідних органів, що підтверджують факт наявності шкідливих та тяжких умов праці при охороні офісних приміщень;

- визнати незаконними дії ЦМЛ міста Вугледара Донецької області, які виразилися в невиконанні вимог п. 2.16-2.20, 2.2-2.3, 4.3.3 наказу МОЗ України № 246 від 21 травня 2007 року, що призвели до його звільнення або визнати, що при відносинах з ним вимоги нормативних документів МОЗ України є протизаконними діями, визнати дії ЦМЛ міста Вугледара Донецької області, що виразилися в неповному наданні відповіді на звернення від 22 серпня 2013 року, незаконними, зобов'язати ЦМЛ міста Вугледара Донецької області надати відповідь на звернення від 22 серпня 2013 року;

- визнати незаконним наказ № Р/К00121 від 07 травня 2009 року ТОВ «Охорона-Рівне» про звільнення його з роботи у зв'язку з недодержанням вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відсутністю належно оформленого медичного висновку, відсутністю відповідних висновків відповідних органів, що підтверджують факт наявності шкідливих та важких умов праці;

- зобов'язати ТОВ «Охорона-Рівне» поновити його на роботі в колишній або рівноцінній посаді, сплативши час вимушеного прогулу з дня припинення трудових відносин та до їх поновлення, з наданням даних про порядок нарахування оплати часу вимушеного прогулу;

- зобов'язати ТОВ «Охорона-Рівне» належним чином в письмовій формі та завчасно повідомити його про дату виходу на роботу;

- визнати незаконними дії ТОВ «Охорона-Рівне», які виразилися в невиконанні вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України;

- винести окрему ухвало відносно ТОВ «Охорона-Рівне», вказавши на обов'язковість виконання вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Охорона-Рівне», Центральної міської лікарні міста Вугледара Донецької області про поновлення на роботі, оскарження дій відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги до ТОВ «Охорона-Рівне» та ЦМЛ міста Вугледара Донецької області. ОСОБА_1 зазначає, що наявність шкідливих та тяжких умов праці відповідачем недоведена, а тому направлення на медичну комісію є незаконим. В матеріалах справи відсутній медичний висновок, який був підставою його звільтнення. Відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представники відповідача ТОВ «Охорона-Рівне» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача та просили залишити рішення суду без змін.

Представник відповідача ЦМЛ міста Вугледара Донецької області в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду направлена заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідача ТОВ «Охорона-Рівне», дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Охорона-Рівне» про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач про своє звільнення дізнався в травні 2009 року, а з позовом до суду звернувся лише 20 січня 2015 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, при цьому не зазначив поважних причин пропуску.

Проте повністю погодитися з висновками суду в цій частині не можна з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з?ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов?язки сторін.

Суд першої інстанції на вказані роз?яснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув, не з?ясовава усі обставини справи, права та обов?язки сторін та не зробив висновків щодо обгрунтованості чи безпідставністі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ТОВ «Охорона-Рівне», що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу № Р/К-000172 від 08 вересня 2008 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу охоронцем у відділ охорони ТОВ «Охорона-Рівне» зі строком випробування 3 місяці.

При прийомі на роботу позивач приховав відомості про стан свого здоров?я, не повідомив адміністрацію, що він є інвалідом 3 групи, що не заперечував сам позивач в судовому засіданні та підтверджується заповненою ним особисто анкетою, а також рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 02 серпня 2010 року у справі № 2-19-2010, яке набуло чинності (том 1 а.с. 239-240), а після закінчення проходження при працевлаштуванні на підприємство первісного медогляду позивачем до відділу кадрів ТОВ «Охорона-Рівне» надано медичний висновок щодо його придатностість до виконання обов?язків охоронця.

Відповідно до інструкції № 1 вступного інструктажу відділу охорони, який був проведений ОСОБА_1 08 вересня 2008 року, про що свідчить його особистий підпис в картці обліку № 21, кожний працівник охорони повинен підвищувати кваліфікацію на заняттях з фізичної підготовки згідно основних кваліфікаційних вимог до професії «охоронник» (п.1.10).

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 02 серпня 2010 року у справі № 2-19-2010 встановлено, що ОСОБА_5. відмовлявся від проходження занять по фізичній підготовці з посиланням на свій стан здоров?я (том 1 а.с. 239-240).

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наказом № 4/02 від 20 лютого 2009 року ОСОБА_1, який не надав відомостей про проходження ним медичного огляду з метою підтвердження його придатності до виконання обов?язків охоронця, на який він був направлений 06 лютого 2009 року, відсторонений від роботи орхоронця до моменту пред?явлення ним довідки медичного закладу встановленого зразку про проходження періодичного медичного огляду.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 02 серпня 2010 року у справі № 2-19-2010 зроблено висновок про те, що, знаючи про необхідність проходження позачергового медичного огляду, ОСОБА_1 його своєчасно не проходив, а тому правомірно був відсторонений від роботи, так як за станом здоров'я не міг виконувати обов'язки охоронця і ухилявся від проходження медичного огляду, а адміністрація ТОВ «Охорона-Рівне» діяла, відповідно до вимого ст. 46 КЗпП України, правомірно та законно.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Відповідно до п.1.5 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246, періодичні медичні огляди проводяться з метою :

-забезпечення динамічного спосререження за станом здоров?я працівників в умовах дії трудового процессу;

-вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процессу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе при виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу).

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. Наявність протипоказань обов'язково фіксується у медичному висновку.

В березні 2009 року ТОВ «Охорона-Рівне» направило ОСОБА_1 на позачерговий медичний огляд, оскільки, як повідомив 06 травня 2009 року головний лікар ЦМЛ міста Вугледара Донецької області, в лютому 2009 року ОСОБА_1 медичну комісію не проходив, а перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-невропатолога. З вказаного повідомлення вбачається, що направлення на позачерговий медичний огляд ОСОБА_1 лікарня отримала 03 квітня 2009 року, внаслідок чого ОСОБА_1 пройшов позачерговий медичний огляд з необхідністю дообстеження 30 квітня 2009 року. Відповідно до висновку комісії ОСОБА_1 за станом здоров?я не може працювати в умовах підвищеної або зниженої температури та з фізичним перенавантаженням відповідно до наказу № 246 від 21 травня 2007 року додаток 4 пункти 5.8, 5.9, 6.0, висновок медичної комісії отримав на руки. З висновками медичної комісії ОСОБА_1 ознайомлений, але не згодний, медичний висновок не підписав.

Викладене спростовує доводи апеляційної скарги позивача щодо необгрунтованості направлення його на позачерговий медичний огляд та недоведеність відповідачем наявності шкідливих та тяжких умов праці, оскільки встановлено, що на медичний огляд він направлявся для вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процессу, які зазначені в п.п. 5.8, 5.9, 6.0. додатку 4 до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246, який був чиним на час виникнення спірних правовідносин, а саме робота в умовах підвищеної та зниженої температури і з фізичним перевантаженням.

Наказом № Р/К-00121 від 07 травня 2009 року про припинення трудового договору в зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі охоронця з фізичної охорони об'єктів і осіб, ОСОБА_1 звільнений з ТОВ «Охорона-Рівне» відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений під розпис, при ознайомлені з наказом про звільнення зроблено запис від 07 травня 2009 року в особисту картку за формою Т-2 (котра зберігається 75 років), з якою ОСОБА_1 також був ознайомлений під розпис (а.с.96-97 т.1).

Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 07 травня 2009 року, за що здійснив розпис в книзі обліку трудових книжок та вкладишів до них (а.с.94 т.1).

Ці обставини підтверджені рішенням Вугледарського міського суду від 18 жовтня 2011 року, яке набуло чинності.

Таким чином, посилання позивача в апеляційній скарзі на необгрунтованість його звільнення та відсутність відповідного медичного висновку є безпідставними. Як встановлено в судовому засіданні, позивач неодноразово з червня 2009 року звертався до суду з анологічними позовними вимогами, але позови за заявою ОСОБА_1 залишались без розгляду. Матеріали цивільної справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Охорона-Рівне» ЦМЛ міста Вугледара Донецької області про визнання неправомірними дій, з яким він звернувся до Вугледарського міського суду Донецької області 22 червня 2009 року і якій залишено без розгляду ухвалою Волноваського районного суду Донецької області 16 липня 2013 року за заявою позивача, досліджувались апеляційним судом і встановлена наявність документів, про відсутність яких заявляв в апеляційній скарзі позивач.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні, апеляційний суд визнає, що припинення трудового договору за п. 2 ст. 40 КЗпП України проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров?я ОСОБА_1 не міг виконувати роботу охоронця з фізичної охорони об'єктів і осіб.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, та не перевів його на іншу легшу роботу, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки встановлено, що відповідач не мав можливості перевести ОСОБА_1 на іншу легшу роботу у зв?язку з відсутністю такої. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не зазначав про наявність інших посад у відповідача, які б він міг займати, у зв?язку з встановленою невідповідністю роботі охоронця з фізичної охорони об'єктів і осіб.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № Р/К00121 від 07 травня 2009 року про його звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства. Вимога щодо постановлення окремої ухвали на адресу відповідача є похідної від інших його вимог, а тому також не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ЦМЛ міста Вугледара про визнання незаконними дій ЦМЛ міста Вугледара Донецької області, що виразилися в невиконанні вимог п. 2.16-2.20, 2.2-2.3, 4.3.3 наказу МОЗ України № 246 від 21 травня 2007 року, що призвели до його звільнення або визнання, що при відносинах з ним вимоги нормативних документів МОЗ України є протизаконними діями, визнання дій ЦМЛ міста Вугледара Донецької області, що виразилися в неповному наданні відповіді на звернення від 22 серпня 2013 року, незаконними, зобов'язання ЦМЛ міста Вугледара Донецької області надати відповідь на звернення від 22 серпня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, таким,що відповідає встановленим у справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів і в судовому засіданні не встановлено, що ЦМЛ міста Вугледара при проведенні його медичного огляду не виконала вимоги п. 2.16-2.20, 2.2-2.3, 4.3.3 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246, а доводи апеляційної скарги позивача з цього приводу є голослівними та нічим не підтвердженими.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2013 року позивач ОСОБА_1 письмово звертався до головного лікаря ЦМЛ міста Вугледара Донецької області та просив дати йому роз?яснення, яким нормативно-правовим актом регламентується , в яких випадках лікарняний заклад звільнений від складання заключного акту, складання якого регламентоване п.2.17 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246 (а.с. 31 т. 1)

На вказане звернення 04 вересня 2013 року головним лікарем ЦМЛ міста Вугледара Донецької області ОСОБА_1 направлена відповідь, в якій відображені всі питання, які поставлені позивачем у зверненні від 22 серпня 2013 року (а.с. 32 т.1).

За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимог про визнання незаконними дій ЦМЛ міста Вугледара Донецької області.

Доводи апеляційної скарги позивача про неправильність рішення суду в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, є нічим не підтвердженими припущеннями, а тому рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ЦМЛ міста Вугледара Донецької області про оскарження дій підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України Апеляційний суд Донецької області

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне» про поновлення на роботі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне» про визнання незаконним направлення на позачерговий медичний огляд, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної міської лікарні міста Вугледара Донецької області про оскарження дій залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

С.А. Попова