Рішення № 59611723, 29.07.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/97/16-ц

2/530/128/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

29.07.2016 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до КС " Зіньківська" про порушення прав споживача фінансових послуг та визнання неправомірною відмову щодо припинення членства кредитної спілки,-

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Кредитної спілки «Зіньківська» про порушення прав споживача фінансових послуг та визнання неправомірною відмову щодо припинення членства кредитної спілки.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 на підставі поданої заяви та сплаченого ним вступного внеску 12.02.2007 року, згідно касового ордера №505 став членом КС «Зіньківська».

29.02.2012 року позивач зробив пайовий внесок в сумі 10000 гривень під відсотки в кредитну спілку «Зіньківська».

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом України «Про кредитні спілки» (далі по тексту - закон) визначено організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.

Законодавець у ст.1 Закону дає визначення, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

У відповідності до п. п. 5, 6 ст. 3 Закону, кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності

Ст. 7 Закону визначає, що кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України.

Ст. 11 закону визначає права членів кредитної спілки, зокрема право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки та вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Інші права членів кредитної спілки гарантуються Конституцією України та нормативно-правовими актами.

П.4 ст. 20 Закону визначено, що додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

Ст. 23 Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, яка встановлює місячний строк для проведення взаєморозрахунків з моменту ухвалення керівним органом спілки відповідного рішення, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Перехідні положення закону зобов»язує привести статути та інші внутрішні документи кредитних спілок, які зареєстровані до дня створення Державного реєстру у відповідність з цим Законом.

Враховуючи зазначені норми закону можна зробити висновок про те, що цей закон є базовим для визначення питань, повязаними із діяльністю кредитних спілок.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зіст. 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим…».

Додаткові внески до пайового капіталу кредитної спілки «Зіньківська» позивачем було зроблено на бездоговірній основі, тому при виконанні своїх зобов»язань сторони мають керуватися нормами чинного законодавства України, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого в ст. 8 Конституції України.

Одним із способів захисту моїх порушених прав є примусове виконання обовязку в натурі, що зазначено в ст. 16 ЦК України.

У відповідності зіст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення й використання продукції, яка реалізується не території України, для задоволення своєї особистої потреби мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належна кількість продукції й обслуговування; звертання до суду й іншим уповноваженим органам державної влади за захистом порушених прав.

Згідно з положеннямист. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту в процесі господарської діяльності вправі залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності (ч.1 ст. 23 Закону).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в ч. 1 цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, між сторонами було укладено договір про внесення внеску (вкладу), який є чинним, ніким із сторін не оспорювався і недійсним не визнавався. А тому наведені положення Закону України «Про кредитні спілки» щодо засад діяльності кредитних спілок не звільняють відповідача від належного виконання договору про внесення внеску (вкладу), як це передбачено чинним цивільним законодавством України.

Відповідно до п.17 постанови № 5 Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі поданої заяви та сплаченого ним вступного внеску 12.02.2007 року, згідно касового ордера №505 (а.с.9) став членом КС «Зіньківська».

29.02.2012 року позивач зробив пайовий внесок в сумі 10000 гривень під відсотки в кредитну спілку «Зіньківська» (а.с.8).

Всього, станом на 26.01.2016 року, внески позивача в КС «Зіньківська» склали 10 000 гривень, зі слів позивача та наданої ним копії гарантійного листа (а.с.8).

22.07.2015 року ОСОБА_1 подав до КС «Зіньківська» заяву про виключення його з членів КС «Зіньківська» та повернути йому всі сплачені ним пайові внески (крім вступного) (а.с.5).

05.11.2015 року позивач повторно звернувся в КС «Зіньківська» із заявою про надання йому інформації по його заяві від 22.07.2015 року (а.с.6).

10.11.2015 року КС «Зіньківська» надіслала відповідь, згідно якої вказано, що заява ОСОБА_1 розглянута. Прийнято рішення про виплату додаткового пайового внеску частинами, щомісячно, пропорційно до вкладів інших членів кредитної спілки. Виключення із членів КС можливе після після повного розрахунку спілки з ним (а.с.7).

10.05.2016 року КС «Зіньківська» надіслала відповідь, згідно якої вказано, що заява ОСОБА_1 розглянута. Прийнято рішення про виключення його із членів КС за його заявою (а.с.26).

Відповідно до гарантійного листа на внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки, підставою для часткового чи в повному обсязі повернення додаткового пайового внеску є заява члена спілки (а.с.8).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином відповідно до ст. 599 ЦК України.

У відповідності до Статуту кредитної спілки «Зіньківська» та Положення про фінансове управління кредитної спілки додатковий пайовий внесок - необовязковий (добровільний) або обовязків зворотний внесок члена кредитної спілки, що вноситься з метою збільшення пайового капіталу та забезпечення фінансової стабільності кредитної спілки. Добровільний додатковий пайовий внесок члена кредитної спілки вноситься членом виключно за його бажанням без жодних обмежень щодо розміру чи періодичності внесення.

Відповідно до п.17.7 Статуту кредитної спілки «Зіньківська» вказано, що у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці, вступний внесок їй не повертається. Отримання обовязкового пайового внеску фізичною особою можливе лише у разі припинення її членства у кредитній спілці.

В п.17.8 вказано, що повернення обовязкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, проводиться в порядку, передбаченому цим Статутом та відповідним положенням кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпоряджені кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків ( процентів).

Також в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ніяких договорів не укладено, крім гарантійного листа на внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки від 29.02.2012 року, де вказано що КС «Зіньківська» прийняла від члена спілки додатковий пайовий внесок в сумі 10000 грн.. В даному листі також вказано, що для розрахунку процентів за додатковим пайовим внеском використовується календарний рік. Заперечень, зауважень або підпису позивача, ОСОБА_1, що він не згідний з даним листом немає (а.с.8), що вказує на згоду ОСОБА_1.

Відповідно до п.4 частини першої ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність по залученню фінансових активів від фізичних осіб є фінансовою послугою. Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_1, за даним договором є споживачем послуги, що надається кредитною спілкою, а тому в розрізі Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1, підпадає під його дію.

Позивач не надав в суд ощадно-позичкової книжки виданої на ім»я позивача.

На основі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач просив КС «Зіньківска» прийняти рішення по його заяві про вихід із КС «Зіньківська», а не про його виключення із членів.

Вимоги позивача про притягнення голови правління КС "Зіньківська" до відповідальності за ненадання відповіді на звернення та фальшування відповідей на заяви, не підлягає до задоволення, оскільки, відповідно до чинного законодавства суд не наділений такими повноваженнями. Для вирішення цього питання ОСОБА_1 необхідно звернутися до правоохоронних орнагів (відділу поліції) з відповідною заявою.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідност.58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем не надано суду доказів на які він посилається, а саме, що він уклав угоду із КС «Зіньківська» і що умовами даної угоди передбачено нарахування процентів.

Суд бере також до уваги, в звязку із невиконанням ухвали суду КС «Зіньківська», що відповідач, зобовязаний повернути позивачу пайовий внесок в сумі 10000 гривень (а.с.8). Так як інших доказів позивачем та відповідачем по сумі пайового внеску не надано.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено повністю, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 1,3,4,10, 11, 30,57-61, 88, 197, 208, 212-221, 224 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КС " Зіньківська" про порушення прав споживача фінансових послуг та визнання неправомірною відмову щодо припинення членства кредитної спілки задоволити частково.

Визнати неправомірною відмову щодо припинення членства в КС Зіньківська ОСОБА_1.

Стягти із Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області1, код ЄДРПОУ 25911760 на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 (Радянська),31, Полтавської області додатковий пайовий внесок до капіталу спілки, а саме грошові кошти в сумі 10 000 ( десять тисяч ) гривень 00 копійок..

Стягти з Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області1, код ЄДРПОУ 25911760 на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 (Радянська),31, Полтавської області судовий збір в розмірі 487 грн. 20 копійок.

Стягти з Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області1, код ЄДРПОУ 25911760 на користь держави судовий збір в розмірі 247 грн. 73 копійок.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_2