Ухвала суду № 59611463, 09.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5693/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.Провадження № 22-ц/780/3896/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 4 09.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Касьяненко Л.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2015 року шлюб, укладений між нею та ОСОБА_4, розірвано, здійснено поділ спільного майна подружжя. 29 липня 2015 року вона звернулася до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області з документами для посвідчення цивільно-правових угод нерухомого майна, однак постановою від 29 липня 2015 року їй було відмовлено, оскільки при перевірці встановлено наявність обтяження на майно, що є її власністю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою, земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,4451 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Крім того, просила звільнити з-під арешту, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області вищевказане майно.

Справа слухалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Звільнено з-під арешту, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 3 листопада 2014 року, наступне майно: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; домоволодіння по АДРЕСА_5 загальною площею 301,3 кв. м; земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу.

У своїй скарзі посилається на те, що суд помилково при винесені рішення визнав порушеним право власності позивача, оскільки станом на час розгляду справи право власності на спірне майно належить відповідачу ОСОБА_4, про що свідчить довідка з державного реєстру речових прав, тому просить скасувати рішення суду від 25 травня 2016 року та ухвалити нове яким відмовити у позові.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що наявність арешту спірного нерухомого майна, порушує право власності позивачки на це майно, тому таке право слід захистити шляхом звільнення з-під арешту цього майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано та поділено спільно сумісне майно подружжя, на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2015 року, яке набрало законної сили.

За позивачкою ОСОБА_3 зазначеним рішенням, суд визнав право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою, земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,4451 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. За ОСОБА_4 також визнано право власності на інше майно, яке належало сторонам на праві спільної сумісної власності (т.1 а.с.18).

За змістом ст. 355, ч. 3 ст. 372 ЦК України після поділу майна між подружжям, право спільної сумісної власності припиняється.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду, у цивільному кодексі України передбачається частиною другою статті 16 ЦК України відповідно до якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Таким чином, у позивачки виникло право власності на спірне майно на підставі рішення суду, і таке право виникло з моменту набрання рішенням законної сили.

Крім того, судом встановлено, що 24.10.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області Лазаревою А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45199900 з виконання виконавчого листа № 2/362/1815/13, виданого 30.07.2013 року про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 боргу в розмірі 2 121 585 грн. (т.с. 1, а.с. 81).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.07.2015 року вбачається, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області Лазаревою А.І. б/н від 03.11.2014 року накладено арешт на майно, у тому числі на спірні об'єктів нерухомого майна, які на підставі рішення суду належать позивачці ОСОБА_3 (т.1 а.с.81).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У відповідності до положень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", вимоги інших осіб, а не учасників виконавчого провадження, щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо того, що спірне майно, яке було об'єктом спільної сумісної власності подружжя, на підставі рішення суду про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили, належить на праві власності позивачці ОСОБА_3, у зв'язку з чим підлягає звільненню з-під арешту.

Оскільки висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід відхилити.

Доводи апеляційної скарги, що спірне майно належить відповідачу ОСОБА_4, про що свідчать відомості державного реєстру речових прав, спростовуються рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2015 року, яке набрало законної сили та яким визнано право власності на спірне майно за позивачкою.

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладене лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 45199900 з виконання виконавчого листа № 2/362/1815/13, виданого 30.07.2013 року про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 боргу в розмірі 2 121 585 грн. вбачається, що борг стягнутий не з подружжя, а з відповідача ОСОБА_4 при цьому матеріали справи не містять доказів, що кошти взяті в борг останнім в інтересах сім' ї і використані на її потреби та й на такі доводи ОСОБА_2 і не посилався.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не позбавлений можливості отримати кошти стягнуті на його користь з ОСОБА_4 за рішенням суду, шляхом звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4

З викладених вище підстав колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою і відхиляє її.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :