Ухвала суду № 59608915, 10.08.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/12280/15-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Жигановської О.С., Матюшенка І.В., за участю секретаря судового засідання - Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року,

встановила:

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, розстрочено виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 04 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором строком на 8 років (дев'яносто шість місяць) із стягненням з останнього на користь банку по 7281,55 грн. щомісячно, починаючи з листопада 2015 року.

У апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вищевказану ухвалу і постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначила, що суд, розглядаючи справу, не враховав інтереси стягувача, не встановив обставини неможливості виконання судового рішення, скрутного матеріального становища боржника, відсутності у нього будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника ПАТ «ПУМБ», перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 04 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №6066871 від 08 лютого 2008 року на суму 750128,86 грн. Рішення суду набрало законної сили.

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання даного рішення на 8 років з щомісячним погашенням заборгованості по 7281, 55 грн. щомісячно. Заяву обґрунтовував тим, що судове рішення частково ним виконано, проте на даний час у нього з'явилися обставини, які ускладнюють його виконання, а саме: він є пенсіонером, розмір його пенсії становить 1728,89 грн. щомісячно; його дружина є інвалідом другої групи, отримує дохід 3215 грн. щомісячно.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявник бажає сплатити борг, добровільно вчиняє дії на його погашення, але об'єктивні обставини життя утруднюють виконання рішення суду та дають суду підстави вважати ці обставини винятковими, у розумінні ст. 373 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

За змістом ст. 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу порядку виконання.

Наведені вище норми закону передбачають вирішення питання про розстрочку виконання судового рішення лише на стадії його примусового виконання, тобто після відкриття виконавчого провадження. Крім того, задоволення такої заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження №49624715 з виконання виконачого листа №296/9956/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 750128,86 грн. відкрито 15.12.2015. Заяву про розстрочку виконання судового рішення ОСОБА_1 подав 13.11.2015.

Враховуючи, що на час звернення до суду з такою заявою судове рішення, про розтрочку виконання якого просив заявник, не перебувало на виконанні у державній виконавчій службі, задоволення заяви ОСОБА_1 є передчасним.

Крім цього, суд не звернув уваги на необхідність надання заявником доказів на підтвердження обставин, які мають характер особливих або виняткових та, які можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду відповідно до приписів ст. 373 ЦПК України, зокрема, не з'ясував наявність чи відсутність у нього інших доходів, наявність майна, яке може бути арештовано та реалізовано в установленому законодавством порядку державною виконавчою службою в рахунок погашення боргу за виконавчим документом (ст.ст. 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заперечення представника ОСОБА_1 щодо набуття у червні 2016 року банком права власності на іпотечне майно та закриття у зв'язку з цим виконавчого провадження, значення для перегляду судового рішення у порядку апеляційного провадження не має, оскільки законність оскаржуваної ухвали перевіряється колегією суддів на час її постановлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції в порядку п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 04 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді