Ухвала суду № 59608757, 09.08.2016, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/4071/14-ц

провадження № 6/0285/68/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого суддіПомогаєва А.В.

при секретарі - Музика Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Новоград-Волинського подання державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2016 року державний виконавець Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Житомирській області ОСОБА_3 звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

З подання вбачається, що на виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Житомирській області знаходиться виконавчий лист № 285/4071/14-ц від 27.03.2015 року, виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ боргу в сумі 29349,13 грн. та судового збору в сумі 293,50 грн..

18.11.2015 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому листу, яку направлено сторонам для відома та виконання.

В межах заведеного виконавчого провадження державним виконавцем зроблено відповідні запити про наявність у боржника рухомого та нерухомого майна, рахунків в банках та доходу - згідно отриманих відповідей за боржником до 2002 року було зареєстровано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

30.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку направлено до реєструючих органів на виконання та внесено до реєстрів рухомого та нерухомого майна.

Згідно відповіді сектору адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Житомирській області боржник зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

08.04.2016 року та 13.04.2016 року державним виконавцем складено акти про відсутність боржника по місцю проживання.

Державний виконавець Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області в судове засідання не прибула, подала письмову заяву, в якій просить подання задовольнити, розгляд проводити без її участі.

Відповідно до п. 18 ч. 3. ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право уразі ухилення боржникавідвиконаннязобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржникаюридичноїособизамежіУкраїни-до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів

(посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999рр. № 606-XIV, згідно його преамбули, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню уразіневиконанняїхудобровільному порядку.

Виконавче провадження відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальнастадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб,визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах,в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника,у тому числі якщо вони перебуваютьв інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату(заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача,стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Відповідно до норми п. 12.1 розділу ХІІ Інструкції у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Подання повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань (п.п. 12.1.1).У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом з тим, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходи примусовоговиконаннярішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії успосіб тавпорядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 58. ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 передбачено, що обмеження у праві виїзду за межі України пов'язується з ухиленням громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (п.22.5).

З аналізу вказаних норм вбачається, що невиконання рішення суду не є безумовною підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України. Обов'язковою умовою є свідоме ухилення від виконання зобов'язань і ця обставина повинна бути доведена.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Саме лише невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У поданні державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України перераховані вжиті ним заходи, здійснені після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, однак, не наведено обставин на підтвердження дій або бездіяльності ОСОБА_2, що виразилися в ухиленні від погашення боргових зобов'язань. Також, у поданні відсутнє посилання на будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобовязань згідно виконавчого документу.

Зі змісту подання вбачається, що державним виконавцем виявлено майно боржника, а саме 1/4 частка у праві власності на квартиру №2 по вул. Жукова, б. 24/35 в м. Новоград-Волинський. За таких обставин, існує реальна можливість примусового виконання рішення суду без участі боржника. Разом з тим, відсутні відомості про вжиті заходи для звернення стягнення на зазначене майно.

Крім того, подання містить суперечності, які свідчать про передчасність звернення державного виконавця до суду, а саме в довідці сектору адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Житомирській області, наданій державним виконавцем, зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, в той час як державним виконавцем складалися акти про відсутність боржника за іншим місцем проживання АДРЕСА_2.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статтями 209, 210, 377-1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на оскарження, а у випадку подання апеляційної скарги за результатами апеляційного розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний судпротягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: А.В. Помогаєв