Рішення № 59608644, 08.08.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6211/15-ц

2/296/535/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

Головуючого-судді Колупаєва В.В.

При секретарі Долецькій Ж.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 04.06.2015 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради, про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_5, про визнання за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що померла 05.11.2013 року, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, оскільки вказана квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу, про визнання за нею, ОСОБА_1, право власності по 1/4 частку від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_5

Також ОСОБА_1 21.01.2016 року звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_3, що був укладений 19.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час розгляду справи щодо спадкового майна, з метою позбавлення її прав на частку у спадковому майні її матері. Дані цивільні справи за вказаними позовами обєднанні в одне провадження.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позови повністю із викладених у ньому підстав.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 в першому судовому засіданні позов ОСОБА_1 про визнання спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та права власності позивача на спадкове майно у вказаній частці визнали повністю, в подальшому змінили свою думку та відмовились визнавати позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обємі.

Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позови ОСОБА_1 не визнали повністю, за їх безпідставністю.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутності.

Житомирська міська рада, яка була притягнута в судовому засіданні в якості співвідповідача, також подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Треті особи: Перша Житомирська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ст.169 ЦПК України суд приймає рішення у відсутності відповідача ОСОБА_3 та третіх осіб: Першої Житомирської державної нотаріальної контори, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 12.10.1974 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб в Житомирському відділі ЗАГС м.Житомира, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Від даного шлюбу вказане подружжя мають дочку ОСОБА_5 (ОСОБА_4Й.), ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_5 (ОСОБА_1Й.), ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також в судовому засіданні встановлено, що 11.05.2007 року під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2, яка була оформлена на ОСОБА_2

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З урахуванням викладеного квартира АДРЕСА_2 являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, в силу вказаної правової норми (закону), оскільки будь яких домовленостей чи шлюбного договору щодо часток у вказаній квартирі подружжя не укладало.

ОСОБА_5 померла 05.11.2013 року і після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі і 1/2 частина квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_2, як чоловік померлого спадкодавця, ОСОБА_3, як мати померлого спадкодавця, ОСОБА_4, ОСОБА_1, як діти померлого спадкодавця, як спадкоємці за законом першої черги, у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України подали до Першої Житомирської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що стверджується відповідними заяви в спадковій справі № 23/2014 померлої 05.11.2014 року ОСОБА_5 ( т.1 а.с.49-272).

Також ОСОБА_2 в своїй заяві на імя Державного нотаріуса Житомирської державної ОСОБА_8 від 06.07.2015 року, що міститься у вказаній спадковій справі (т.1 а.с.271 (на звороті)) підтверджує що квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю його та дружини і визнає за померлою дружиною ОСОБА_5 право на половину придбаної квартири і визнає за кожним із вказаних спадкоємцем право на 1/4 частку від 1/2 частини вказаної квартири.

Тому твердження в судовому засіданні ОСОБА_2 про належність йому на праві власності всієї квартири АДРЕСА_3 є безпідставним.

ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги, що подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, має право на 1/4 частку від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5, що померла 05.11.2013 року.

В судовому засіданні також встановлено, що 19.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_3, за яким ОСОБА_2 подарував вказану квартиру ОСОБА_4 Вказаний договір дарування був посвідчений 19.11.2015 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 811.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, як в судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і кожний з них має право власності тільки на 1/2 частину вказаної квартири відповідно до вимог ст.ст.60,70 СК України, то ОСОБА_2 неправомірно вчинив відчуження 1/2 частини ОСОБА_5, яка належала останній в силу закону.

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням викладеного має бути визнаний недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, що був укладений 19.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Суд при винесенні даного рішення ставиться критично та не приймає до уваги розписку ОСОБА_2 від 04.05.2007 року на отримання коштів від ОСОБА_9, чоловіка дочки ОСОБА_4, та договору застави квартири АДРЕСА_4 від 17.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, оскільки відповідно до вимог ст.ст.60,70 СК України, по вказаній розписці особисто ОСОБА_2 не набуває право власності на всю спірну квартиру із викладених вище підстав. Крім того згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 11.05.2007 року, квартира АДРЕСА_4 була придбана ОСОБА_2 за 14 284,43 грн., а не за 60 000 доларів США, що по курсу НБУ на час укладання вказаного договору становило 300 000 грн. ( 60 000 доларів США х 5= 300 000 грн.).

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Згідно ч.1 ст.67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір-купівлі продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визнання та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст.84, 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2113,70 грн. сплаченого судового сбору, 1400 грн. понесених витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.60, 61, 65, 67, 70 СК України, ст.ст.203, 215, 217, 316, 321, 392, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 169, 209, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що померла 05.11.2013 року, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/4 частку від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, що померла 05.11.2013 року.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, що був укладений 19.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2113,70 грн. сплаченого судового сбору, 1400 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення подачею апеляційної скарги.

Головуючий суддя В. В. Колупаєв