Рішення № 59603598, 04.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 414/246/16-ц

Провадження № 22ц/782/409/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» серпня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Заіки В.В., Назарової М.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 07 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА :

16 лютого 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 26 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_3 позичила в неї грошові кошти у розмірі 10000 гривень, про що свідчить розписка. Відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, грошові кошти позичали в інтересах сімї, тому позивач вважає, що відповідачі є солідарними боржниками, на час звернення до суду з даним позовом борг не повернули, тому позивач просила суд, стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на її користь борг у сумі 10000 гривень, та судовий збір у розмірі 275,60 гривень з кожного.

Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 07 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість та судові витрати на загальну суму 10551,20 гривень, а в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись не неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 07 квітня 2016 року і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, свідчення ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону не виконано.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення грошових коштів за договором позики від 26 жовтня 2015 року з ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідачем ОСОБА_4 позивач письмовий договір позики не укладав, підстав для солідарного обовязку не має, а тому вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов помилково.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.55), 26.10.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 10000 гривень та зобовязалася повернути дану грошову суму в строк до лютого 2016 року з виплатою боргу по три тисячі гривень кожного місяця.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 25 грудня 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 7,54).

Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_2, дала суду свідчення якими підтвердила обставини про те, що відповідачі грошові кошти за договором позики від 26.10.2015 року позичили в неї виключно для потреб сімї з метою лікування відповідача ОСОБА_4. на підтвердження виконання зобовязань по поверненню боргу за розпискою, передали позивачу копії своїх паспортів та копії ідентифікаційних кодів. Отже встановлено, що на час укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як подружжя, одержали за договором позики від 26.10.2015 року та спільно використали позичені ОСОБА_2 грошові кошти в інтересах сімї.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зобовязання по поверненню боргу за договором позики має бути покладено не тільки на відповідача ОСОБА_5, яка видала розписку, оскільки враховуючи, що дані грошові кошти нею спільно були витрачені на блага їхньої сімї з ОСОБА_4, тому у останнього також виникли обовязки по поверненню цієї суми боргу.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_4 особисто не позичав та не отримував гроші від позивача, не звільняє його від обовязку повернення відповідної частини суми боргу, оскільки договір укладений в інтересах сімї та створює обовязки і для нього, в тому числі і по повергненню боргу.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.88,303, 307,309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 07 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 солідарно суму боргу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 275 (двісті сімдесят пять гривень) 60 коп., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: