Ухвала суду № 59602974, 11.08.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/3857/16-к

Н.п. 1-кп/415/473/16

У Х В А Л А

Іменем України

11.08.16 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Суббота М.І.

при секретарі Чобанян О.М.

за участю прокурора Смарак Г.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 років ПеремогиАДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, заявлене прокурором під час підготовчого судового засідання 11.08.2016 року,

В С Т А Н О В И В

01 серпня 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016130240001511 від 17.06.2016 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 17.06.2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 15 серпня 2016 року, у звязку з чим, під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12016130240001511 від 17.06.2016 року.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4-х до 6-ти років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились. Про те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, відсутність постійного місця роботи та як наслідок, відсутність постійного джерела доходів. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що після звільнення з місць позбавлення волі, через короткий збіг часу, обвинувачений підозрюється у скоєні навмисного тяжкого злочину.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 4-х до 6-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи , а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 318, 372 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України на 60 днів, тобто по 9 жовтня 2016 року, включно.

Дана ухвала діє до 09 жовтня 2016 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя М.І.Суббота