Рішення № 59601942, 27.05.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6934/15-ц

Провадження №2/405/1737/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Шикері Ю.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки «Перший діалог», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до кредитної спілки «Перший діалог», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, зазначивши на обгрунтування позовних вимог, що нещодавно їй стало відомо про існування укладеного 26 червня 2009 року між нею та КС «Перший діалог» кредитного договору №1577, за умовами якого кредитна спілка начебто надала їй (позивачу) кредит в сумі 21 445 грн. 00 коп. строком до 26 червня 2010 року, при цьому, виконання зобовязань за вказаним кредитним договором забезпечувалося договором застави майна №1389 від 26 червня 2009 року та договором поруки №369 від 26 червня 2009 року, за яким ОСОБА_3 взяла на себе обовязок відповідати перед кредитором за виконання зобовязань по зазначеному кредитному договору. Крім того, зазначила, що 09.10.2010 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4, який зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 2316, про що видано свідоцтво про шлюб серії І-БК № 149567, та після укладення шлюбу змінила прізвище з «Морозова» на «Покотило». Також вказала, що зазначений кредитний договір №1577 від 26 червня 2009 року вона не підписувала, а тому договір є нікчемним. Листом Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області за № 48/3011/1 від 17.05.2013 року повідомлено, що під час розслідування кримінального провадження було проведено судово почеркознавче дослідження, яким встановлено, що підпис в графі «клієнт» зазначеного кредитного договору між кредитною спілкою «Перший діалог» та громадянкою ОСОБА_5 виконано іншою особою, а не ОСОБА_5, а враховуючи, що підпис є обовязковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі,то зазначений договір є неукладеним, оскільки він не містить її (позивача) підпису, а, отже, між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, що відповідно не породжує жодних зобовязань між сторонами.

З огляду на зазначене вище та з посиланням на ст.ст.11, 202, 205, 207, 208 ЦК України, позивач просила визнати недійсним кредитний договір №1577 від 26 червня 2009 року, укладений між кредитною спілкою «Перший діалог» та ОСОБА_5, а також просила визнати недійсним договір поруки №369 від 26 червня 2009 року.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не зявилися, повідомлялися судом про час та місце судового розгляду справи належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 19 травня 2016 року, причини не явки суду не відомі, при цьому, будучи присутніми в судових засіданнях 17 грудня 2015 року та 03 лютого 2016 року представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити позивачу в задоволенні позову, зазначивши на обгрунтування заперечень, що між кредитною спілкою «Перший діалог» та ОСОБА_5 були підписані, окрім договору споживчого кредиту №1577 від 26.06.2009 року, ще й інші документи, зокрема, договір поруки №369 від 26.06.2009 року, Додаток №1 Графік місячних платежів, видатковий касовий ордер №501 від 26.06 2009 року, прибутковий касовий ордер №3059 від 30.09.2009 року, заява ОСОБА_5 від 26.06. 2009 року про прийняття ОСОБА_5 в члени кредитної спілки, які доводять наявність між сторонами саме кредитних правовідносин по наданню ОСОБА_5 кредиту в розмірі 21 445 грн., а також правовідносин по погашенню кредиту та сплаті процентів за кредит. Крім того, зазначили, що факт наявності між позивачем ОСОБА_5 та КС «Перший діалог» кредитних правовідносин по кредитному договору №1577 від 26.06.2009 року не підлягає доказуванню, оскільки зазначений факт встановлений рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 05.03.2014 року, яке набрало законної сили, по справі №405/7869/13-ц за позовом ОСОБА_3 до КС «Перший діалог» про повернення суми в розмірі 115 000 грн., яку ОСОБА_3 добровільно сплатила спілці в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 по сумі кредиту, процентам по кредиту та штрафним санкціям за кредитним договором №1577 від 26.06.2009 року. Крім того, зазначили, що в архіві Ленінського районного суду м.Кіровограда знаходиться цивільна справа №405/7869/13-ц, позивачем за якою є ОСОБА_3, яка є поручителем ОСОБА_2 згідно з договором поруки №369 від 26.06.2009 року по договору споживчого кредиту №1577 від 26.06.2009 року, а відповідачем є КС «Перший діалог», предметом спору є припинення договору поруки №369 від 26.06.2009 року за ч.1 ст.559 ЦК України., при цьому в судових засіданнях по зазначеній справі позивач ОСОБА_3 повністю визнавала факт укладення договору споживчого кредиту №1577 від 26.06.2009 року між КС «Перший діалог» та ОСОБА_5, а також визнавала факт укладання цього договору з боку ОСОБА_5 та з боку ОСОБА_3 більш того, ознайомившись з матеріалами зазначеної справи №405/7869/13-ц, ними було встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3, користуючись вільним доступом до кредитної документації КС «Перший діалог» в офісі КС «Перший діалог», здійснили викрадення дійсних (справжніх) екземплярів договору споживчого кредиту №1577 від 26.06.2009 року та договору поруки №369 від 26.06.2009 року із кредитної документації, яка зберігалася в офісі КС «Перший діалог» та підмінили їх в цій документації своїми підробками власного виробництва. Також вказали, що предметом дослідження почеркознавчої експертизи по висновку спеціаліста №131 від 07.06.2012 року НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області були не справжні договори, а їх підробки, виготовлені позивачем та її матірю ОСОБА_3, яка є поручителем за кредитним договором.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, повідомлялася судом про час та місце судового розгляду справи, причини не явки суду не відомі, заяви, клопотання на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника позивача на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення проти позову представників відповідача, наданих в судових засіданнях 17 грудня 2015 року та 03 лютого 2016 року, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Одним із таких способів захисту порушеного права є визнання правочину недійсним.

З наданих позивачем та досліджених під час судового розгляду справи документів, судом встановлено, що 26 червня 2009 року від імені ОСОБА_5 з кредитною спілкою «Перший діалог» в особі голови правління ОСОБА_6 було укладено договір споживчого кредиту №1577, за умовами якого Кредитодавець зобовязувався надати Позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 21 445 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобовязується повернути одержану суму Кредитодавцю відповідно до умов, визначених договором. Цільове призначення кредиту на споживчі цілі. Кредит надається на 12 місяців, тобто з 26 червня 2009 року по 26 червня 2010 року з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 червня 2010 року з платою за користування кредитом в розмірі 84% відсотки річних. (п.п.1.1, 1.3, 2.1, 3.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору з метою своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в забезпечення виконання договору Позичальником прийнято: договір застави №1389 від 26 червня 2009 року та договір поруки №369 від 26 червня 2009 року.

В зазначеному договорі в Графах Підпис Кредитодавця та Позичальника містяться відповідні підписи сторін правочину, які його уклали.

Крім того, відповідно до договору поруки, укладеного 26 червня 2009 року між КС «Перший діалог» в особі голови правління ОСОБА_7 та ОСОБА_3, Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання ОСОБА_5 зобовязань в повному обсязі, що виникли із кредитного договору №1577 від 26 червня 2009 року та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким Кредитор зобовязався надати Позичальнику кредит на суму 21 445 грн. 00 коп., а Позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору.

Судом також встановлено, що 09.10.2010 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2316, про що видано свідоцтво про шлюб серії І-БК № 149567 від 09 жовтня 2010 року, змінивши прізвище після реєстрації шлюбу з «Морозова» на «Покотило».

При цьому, звертаючись до суду з позовом про визнання кредитного договору №1577 від 26 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та кредитною спілкою «Перший діалог», недійсним, як на підстави позовних вимог позивач зазначила, що даний кредитний договір вона з відповідачем не укладала, договір не підписувала, кредитні кошти за зазначеним договором не отримувала, а відтак не набула прав та обовязків позичальника за кредитним договором.

Заперечуючи щодо заявлених позивачем позовних вимог, представники відповідача під час судового розгляду справи наголошували на тому, що між кредитною спілкою «Перший діалог» та ОСОБА_5 були підписані, окрім договору споживчого кредиту №1577 від 26.06.2009 року, ще й інші документи, зокрема, договір поруки №369 від 26.06.2009 року, Додаток №1 Графік місячних платежів, видатковий касовий ордер №501 від 26.06 2009 року, прибутковий касовий ордер №3059 від 30.09.2009 року, заява ОСОБА_5 від 26.06. 2009 року про прийняття ОСОБА_5 в члени кредитної спілки, які доводять наявність між сторонами саме кредитних правовідносин по наданню ОСОБА_5 кредиту в розмірі 21 445 грн., а також правовідносин по погашенню кредиту та сплаті процентів за кредит. Крім того, зазначили, що факт наявності між позивачем ОСОБА_5 та КС «Перший діалог» кредитних правовідносин по кредитному договору №1577 від 26.06.2009 року не підлягає доказуванню, оскільки зазначений факт встановлений рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 05.03.2014 року, яке набрало законної сили, по справі №405/7869/13-ц за позовом ОСОБА_3 до КС «Перший діалог» про повернення суми в розмірі 115 000 грн., яку ОСОБА_3 добровільно сплатила спілці в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 по сумі кредиту, процентам по кредиту та штрафним санкціям за кредитним договором №1577 від 26.06.2009 року.

Крім того, зазначали, що предметом дослідження почеркознавчої експертизи по висновку спеціаліста №131 від 07.06.2012 року НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області були не справжні договори, а їх підробки, виготовлені позивачем та її матірю ОСОБА_3, яка є поручителем за кредитним договором.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 серпня 2015 року було задоволено позов кредитної спілки «Перший діалог» до ОСОБА_8В., ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором №1577 від 26 червня 2009 року та стягнуто зщ ОСОБА_8В., ОСОБА_3 солідарно на користь КС «Перший діалог» заборгованість за кредитним договором в оррозмірі 70 448 грн. 61 коп. та судові витрати по справі.

Зазначене рішення було предметом апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції та рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року, зазначене рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 серпня 2015 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову «Перший діалог» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу, - відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили, при цьому, суд апеляційної інстанції зазначене рішення мотивував тим, що відсутність оригіналу договору споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року та видаткового касового ордеру №501 від 26 червня 2009 року, що були підписані ОСОБА_2, дає підстави вважати, що кредитний договір відповідачкою у письмовій формі не укладався, кошти за цим договором вона не отримувала, а отже, не набула прав та обовязків позичальника за цим договором, тому КС «Перший діалог» не має права вимагати від неї погашення заборгованості за договором споживчого кредиту, який не був укладений.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зокрема, однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків, - є договори та інші правочини ( п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитний договір за своє правовою природою є консесуальним, отже, вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних його умов. Передача речей, здійснення дій за цим договором відбуваються з метою його виконання.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст.58, 59 ЦК України).

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 64 ЦПК України визначає, що письмовими доказами є будь-які документи, листування службового або особистого характеру, або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Під час судового розгляду справи, представники відповідача, будучи присутніми в судових засіданнях 17 грудня 2015 року та 03 лютого 2016 року оригінали договору споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, видаткового касового ордеру №501 від 26 червня 2009 року, договорів поруки та застави не надали, зазначаючи про те, що зазначені оригінали документів були викрадені третьої особою ОСОБА_3 з приміщення КС «Перший діалог», при цьому, копії кредитного договору №1577 від 26 червня 2009 року та копії інших документів, на підписання яких позивачем ОСОБА_2 одночасно із цим договором посилалися представники КС «Перший діалог» як на доказ, що підтверджує укладення 26 червня 2009 року КС «Перший діалог» договору споживчого кредиту №1577 з ОСОБА_5, не заслуговують на увагу, оскільки представниками відповідача не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження того факту, що зазначені копії, які були надані представниками відповідача, були зроблені з оригіналів вищезазначених документів, які є допустимими доказами в силу положень ч.2 ст.64 ЦПК України.

Окрім того, судом відзначається, що не є належними доказами і рішення судів у справі №405/7869/13-ц за позовом ОСОБА_3 до КС «Перший діалог» про припинення поруки за спірним договором споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, на які посилалися представники відповідача, оскільки в зазначеній справі достовірність укладення кредитного договору з ОСОБА_5 та підписання нею зазначеного договору споживчого кредиту, отримання коштів за цим договором не перевірялися.

Крім того, суд відзначає, що не є належними та допустимими письмовими доказами і надані представниками відповідача копії прибуткових касових ордерів про внесення від імені ОСОБА_5 коштів на погашення кредиту за договором споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, оскільки з них не вбачається, що саме позивач ОСОБА_2 вносила плату за договором споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, при цьому, представник позивача під час судового розгляду справи заперечувала щодо внесення коштів саме позивачем, зазначаючи також про те, що підписів саме ОСОБА_2В в даних документах не має, в свою чергу, внесення коштів як плати за зазначеним кредитним договором іншою особою від свого імені, обєктивно не може свідчити про визнання та виконання саме позивачем ОСОБА_2 спірного договору.

Більш того, за клопотанням представника позивача, судом в порядку ч.4 ст.10 ЦПК України з Кіровоградського ВП ГУ НП в Кіровоградській області було витребувано копію висновку судово-почеркознавчого дослідження спеціалістів НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області від 07 червня 2012 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013120250000293, а також повідомити на адресу суду, чи знаходиться в матеріалах зазначеного кримінального провадження оригінал споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, оригінал видаткового касового ордеру №501 від 26 червня 2009 року та оригінал прибуткового касового ордеру від 30 вересня 2009 року.

Згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області від 07 червня 2012 року у дослідженому договорі споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року підписи у графах «Підпис Позичальника» виконані ОСОБА_3 з імітуванням підпису ОСОБА_5. Підпис у договорі застави №1389 від 29.06.09 року зліва від напису «ОСОБА_5В.», виконаний ОСОБА_3 з імітуванням підпису ОСОБА_5.

Більш того, Кіровоградський ВП ГУ НП в Кіровоградській області у листі від 10 березня 2016 року вих.№4059/02/117/13-2016 повідомив, що в матеріалах кримінального провадження №12013120250000293 наявні копії споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, видаткового касового ордеру №501 від 26 червня 2009 року та прибуткового касового ордеру від 30 вересня 2009 року.

З огляду на викладене вище, та враховуючи відсутність оригіналу договору споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року та видаткового касового ордера № 501 від 26 червня 2009 року, що були підписані позивачем ОСОБА_2, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що договір споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року позивачем ОСОБА_2 з відповідачем КС «Перший діалог» у письмовій формі не укладався, кошти за зазначеним договором позивач не отримувала, тим самим, не набула прав і обовязків позичальника за зазначеним договором, на підставі чого, та відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та кредитною спілкою «Перший діалог» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем предявлено також позовні вимоги до КС «Перший діалог» про визнання недійсним договору поруки №369 від 26 червня 2009 року, в задоволенні яких позивачу ОСОБА_2 слід відмовити з тих підстав, що, як вбачається із змісту зазначеного договору поруки №369 від 26 червня 2009 року, останній укладено між КС «Перший діалог» та ОСОБА_3, які є сторонами за зазначеним договором, в свою чергу, позивач ОСОБА_2 не була стороною за даним договором, крім того, вимоги позивача в цій частині позову є необґрунтованими та безпідставними, позивачем не доведено, чи порушені зазначеним договором поруки її субєктивні права, які підлягають судовому захисту, що, в свою чергу, не позбавляє права звернення до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним безпосередньо сторонами за даним правочином.

Судові витрати по справі вирішити в порядку ст.88 ЦПК України, стягнувши з відповідача кредитної спілки «Перший діалог» на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 15, 57-59, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до кредитної спілки «Перший діалог», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, укладений між кредитною спілкою «Перший діалог» та ОСОБА_5.

В іншій частині позовних вимог позивачу ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з кредитної спілки «Перший діалог» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова