Ухвала суду № 59601504, 09.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5746/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1604/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Матківського Р.Й., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, а приватизації квартири незаконною, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

21 квітня 20115 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 жовтня 2014 року встановлено факт її проживання однією сім»єю без шлюбу з ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_5 нею виявлено свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім»я померлого, яке було видане госпрозрахунковою групою з приватизації 27 травня 2008 року. Позивач вказане свідоцтво вважає недійсним, а приватизацію квартири незаконною, оскільки спірну квартиру вона разом із ОСОБА_5 спільно переробляли з допоміжного приміщення. Також спільно до квартири було добудовано веранду з підвальним приміщенням. При приватизації квартири порушено її право, оскільки вона проживала у квартирі разом з ОСОБА_5, згоди на приватизацію квартири одноосібно ОСОБА_5 не давала, тому свідоцтво про право власності на квартиру повинно було бути видано на двох осіб.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, а приватизації квартири незаконною - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначила, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні її позову виходив із того, що на час здійснення приватизації квартири вона не була в ній зареєстрована, а отже орган приватизації не порушив її права на приватизацію зазначеної квартири.

Разом з тим, відповідно до приписів положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир, житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цій квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Позивачем надано ряд доказів на підтвердження факту свого постійного проживання у спірній квартирі разом із ОСОБА_5, а саме: рішення Івано-Франківського міського суду про встановлення факту проживання її однією сім»ю з ОСОБА_5 без шлюбу; пояснення свідків, які підтвердили факт спільного проживання та здійснення переобладнання нежитлового приміщення під квартиру разом із ОСОБА_5

Необгрунтованим також вважає апелянт висновок суду про те, що вона використала право на приватизацію, оскільки нею не повністю реалізоване право на приватизацію житла, приватизувавши кімнату в гуртожитку площею 17,8 кв.м. за нею залишається не реалізованим право на приватизацію житла у розмірі 13,2 кв.м.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Максимів І.І. заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду обставинам справи.

Треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам закону відповідає з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до діючих норм та законів на момент проведення приватизації спірної квартири АДРЕСА_1, орган приватизації - Госпрозрахункова група з приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, здійснив приватизацію квартири на одного мешканця квартири ОСОБА_5, про що зазначив у виданому Свідоцтві про право власності від 27.05.2008 року та не порушив прав позивача, оскільки станом на час здійснення приватизації вона не була зареєстрована в даній квартирі.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 жовтня 2014 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 однією сім»єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що 27 грудня 2002 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради - ОСОБА_5 видано ордер № 008384 серії АВ на право заняття (однією особою) житлового приміщення житловою площею 13,38 кв.м., що складається з однієї кімнати за адресою АДРЕСА_1, ордер видано на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 26 грудня 2002 року № 515.(а.с.60)

24 березня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до керівника органу приватизації із заявою про безоплатну передачу, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», йому у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.п. 20, 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56 (в редакції чинній на момент приватизації) при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере в установі, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Так, згідно довідки ЖЕО №6 у квартирі АДРЕСА_1, мешкає і має право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_5, як основний квартиронаймач (а.с. 69 зв.).

27 травня 2008 року Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 10 червня 2008 року зареєстровано право власності, що підтверджується копією свідоцтва та копією витягу про реєстрацію права власності (а.с.7, 8).

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на приватизацію ні в органу приватизації, ні в органу місцевого самоврядування не було.

Крім того, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.10.2010 року надано дозвіл на передачу жилих приміщень кімнат у гуртожитках міста у власність громадян: мешканцям гуртожитку на АДРЕСА_2 житловою площею 17,8 кв.м. ОСОБА_2, склад сім»ї одна особа (а.с.80).

За вказаною адресою ОСОБА_2 зареєстрована з 31.01.1992 року (а.с.82).

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано ряд поданих нею доказів про те, що вона проживала з ОСОБА_5 однією сім»єю без шлюбу та разом з ним здійснювали переобладнання нежитлового приміщення під спірну квартиру, а відповідно мала право на приватизацію зазначеної квартири є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини з огляду на те, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ( та в подальшому в 2011 році приватизувала зазначене житлове приміщення) не дають підстав для висновку, що вона постійно проживала в спірній квартирі та що при безоплатній передачі ОСОБА_5 у власність в порядку приватизації державного житлового фонду квартири АДРЕСА_1, порушено права ОСОБА_2 на приватизацію зазначеної квартири. Про відсутність у ОСОБА_2 прав на вказану квартиру свідчить також заява ОСОБА_5 про передачу йому одноосібно у приватну власність даної квартири, в якій не зазначає ОСОБА_2 як таку, що має право на житло у зазначеній квартирі.

Доводи апелянта про те, що вона не повністю реалізувала право на приватизацію житла, оскільки приватизувавши кімнату в гуртожитку площею 17,8 кв.м. за нею залишається не реалізованим право на приватизацію житла у розмірі 13,2 кв.м. є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не можуть слугувати доказом порушення її прав при приватизації квартири ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Р.Й. Матківський

В.М. Соколовський