Постанова № 59600853, 04.08.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/752/16-а

04 серпня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Госедло Л.І.

з участю представника позивача:ОСОБА_1

представника відповідача: Жукової О.О., Поп"юк І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

Встановив:

ОСОБА_4 звернулася в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник позивача по справі ОСОБА_4 -ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії.

Представник відповідача-управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області Жукова О.О. та Поп"юк І.Д. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_4 з 22 квітня 2015 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Надвірнянському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1У.

Для призначення позивачу по справі ОСОБА_4 пенсії відповідачем взято заробітну плату за періоди роботи з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року згідно поданих нею довідок про заробіток та з 01.07.2000 року по 2015 рік, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за вищевказаний період.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідач при призначенні позивачу пенсії взяв для обчислення заробітну плату, яку вона отримувала на декількох підприємствах в один і той же час.

При цьому Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області застосувало обмеження максимальною величиною заробітної плати (доходу) для призначення пенсії до суми всіх заробітних плат, незважаючи на те, що підприємством на якому вона працювала по сумісництву, було здійснено відрахування страхових внесків у ПФУ із її заробітної плати уже із врахуванням обмеження максимальної величини.

Це призвело до того, що відповідачем не врахована вся її заробітна плата, з якої здійснено відрахування страхових внесків без застосування обмеження максимальної величини.

Окрім того, віповідачем при призначенні позивачу пенсії не враховано заробітну плату за грудень місяць 1998 року, відповідно до наданої нею довідки № 95/09 від 01.09.2001 року, яка видана ВТКЦ «Нафтохімсервіс».

У зв'язку з цим 10 березня 2016 року позивач звернулася із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зарахування їй заробітної плати за грудень місяць 1998 року та зарахуванню їй всієї заробітної плати з лютого місяця 2000 року по грудень місяць 2000 року, з якої сплачені страхові внески і яка вказана в її індивідуальних відомостях про застраховану особу(ас.9-10).

Однак, відповідач своїм листом від 24.03.2016р. №44/Т-15 відмовив позивачу в здійсненні такого перерахунку(ас.11).

Суд вважає, що дії Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ щодо відмови здійсненні позивачу перерахунку пенсії є неправомірними з наступних підстав.

Постановою КМ України від 13.07.1998 року № 1064 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб»єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких: справляються збори (внески) до соціальних фондів» встановлено максимальну величину фактичних витрат суб»єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 грн. на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення Пенсійного фонду.

Разом з тим, дана постанова встановлює максимальну величину витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, з яких відповідно до законів справляються збори до соціальних фондів, тобто стосується тільки суб'єктів господарювання.

В період з 01.02.2000 року по 31.12.2000 року позивач одночасно працювала за сумісництвом на декількох підприємствах, а саме: у Виробничо-торгово-комерційному центрі «Нафтохімсервіс» та у Науково-виробничому підприємстві «Європа».

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу на даних підприємствах позивач одночасно отримувала заробітну плату, розмір якої не перевищував встановленої законодавством максимальної величини. Кожне підприємство окремо здійснювало із її заробітної плати відрахування зборів до соціальних фондів в повному обсязі(ас.7-9).

Однак, незважаючи на те, що кожне підприємство сплатило внески від заробітної плати в межах максимальної величини, при призначенні їй пенсії, відповідач повторно враховує максимальну величину встановлену Постановою КМ України від 13.07.1998 року за № 1064 на час отримання нею заробітної плати від суми всіх заробітних плат, і не враховує іншої заробітні плати з яких сплачені внески до соціальних фондів, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

Крім цього, абзацом першим ст. 66 3акону України «Про пенсійне забезпечення визначено, що у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, н обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України».

Згідно із ст. 40 та 41 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат(доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яки згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з яке сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (прийнятий 08.07.2010 року)- максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим: Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки у період з 01.02.2012 року по 31.12.2000 року позивач працювала за сумісництвом у Виробничо-торгово-комерційному центрі «Нафтохімсервіс» та у Науково-виробничому підприємстві «Європа», на яких одночасно отримувала заробітну плату, розмір яких не перевищував встановленої максимальної величини.

Відповідно із усіх сум були нараховані та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), а тому їх неврахування відповідачем суперечить вимогам вищевказаного Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, відповідач неправомірно не зарахував позивачу і заробітну плату за грудень місяць 1998 року, згідно довідки № 95/09 від 01.09.2001 року, виданої ВТКЦ «Нафтохімсервіс». Мотивуючи це тим, що оскільки дана заробітна плата не підтверджена первинними документами, то зарахувати її немає підстав. Суд вважає такі дії відповідача теж протиправними з наступних підстав.

У заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії включаються: суми виплат (доходу), одержуваних застрахованою особою з 1 січня 2004 року, з яких були фактично обчислені і сплачені страхові внески в Пенсійний фонд у межах установленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу) - суми виплат (доходу), одержуваних застрахованою особою до 1 січня 2004 року, у межах сум, на які відповідно до раніше діючого законодавства нараховувалися внески на державне соціальне страхування чи збір на обов'язкове державне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Зарплату (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року потрібно ствердити довідкою про щомісячний заробіток, виданою підприємством (організацією) на підставі документів про нараховану зарплату (доході), а за період страхового стажу з 1 липня 2000 року - даними системи персоніфікованого обліку.

Надана позивачем довідка про заробітну плату від 01.09.2004 року № 95/09 за період з грудня місяця 1998 року по червень місяць 2000 року, видана ВТКЦ «Нафтохімсервіс» відповідає всім вимогам: має печатку підприємства та підписи уповноважених на те осіб(ас.11).

Крім того, сума її заробітної плати відображена у індивідуальних відомостях про застраховану особу за грудень 1998 року. Ця сума не містить жодних розбіжностей з тією довідкою про заробітну плату від 01.09.2004 року № 95/09, яку позивач надала при призначенні їй пенсії.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виробничо-торгово-комерційний центр «Надвірнахімсервіс» з 08 жовтня 2008 року припинило свою діяльність. Місце знаходження документів по даному підприємстві не відоме. Із цих причин працівники управління не можуть провести перевірку нарахованої та виплаченої заробітної плати(ас.25-29).

Про порушення своїх законних прав позивач дізналася лише 24 березня 2016 року, отримавши відповідь № 44/Т-15(ас.11).

Статтею 99 ч.2 КАС України передбачено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 102 ч. 1 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Однак враховуючи те, що згідно статті 81 Закону України від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а про порушення своїх прав позивач дізналася 24.03.2016 року із листа відповідача №44/Т-15 від 24.03.2016 року(ас.11).

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_4- задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_4 із всієї заробітної плати, яку отримувала за період роботи з 01.02.2000 року по 31.12.2000 року у Виробничо-торгово-комерційному центрі «Нафтохімсервіс» та у Науково-виробничому підприємстві «Європа», а також щодо не врахування її заробітної плати за грудень місяць 1998 року.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 24.09.2015 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з врахуванням всієї заробітної плати, яку вона отримувала в Виробничо-торгово-комерційному центрі «Нафтрхімсервіс» та у Науково-виробничому підприємстві «Європа», та з якої сплачені страхові внески, і яка вказана в індивідуальних відомостях про застраховану особу в наступному розмірі: лютий місяць 2000 року - 1800 грн., березень місяць 2000 року -1900 грн., квітень місяць 2000 року - 1850 гри., травень місяць 2000 року - 1800 грн., червень місяць 2000 року -1800 грн., липень місяць 2000 року - 1515 грн., серпень місяць 2000 року - 1800 грн., вересень місяць 2000 року - 1900 грн., жовтень місяць 2000' року - 1663,64 грн., листопад місяць 2000 року - 1709,09 грн., грудень місяць 2000 року - 1800 грн. та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду Украни Івано-Франківської області з 24.09 2015 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з врахуванням заробітної плати за грудень місяць 1998 року, згідно довідки від 01.09.2004 року № 95/09, виданої ВТКЦ «Нафтохімсервіс» та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну припинення спірних правовідносин.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.08.2016 року