Ухвала суду № 59597199, 12.01.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/125/16-ц

Провадження № 2/520/1777/16

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 січня 2016 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - алімов ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту направо власності на земельну ділянку

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом у якому просить суд визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, який був виданий в листопаді 2008 року ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої:5110136900:42:021:0113.

12.01.2016 року було відкрито провадження у справі.

Разом із позовними вимогами представник позивача звернулася до суду з заявою про забезпечення позову (заява від 06.01.2016 року).

Так представник позивача просила суд постановити ухвалу, якою накласти арешт на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 144-Б (кадастровий №5110136900:42:021:0113) та заборонити ОСОБА_5 здійснювати відчуження такої земельної ділянки, а Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції, та будь яким іншим органам, установам та підприємствам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування таких вимог представник позивача вказувала на те, що спірна земельна ділянка виставлена на продаж, та позивач неодноразово бачила, як потенційні покупці оглядали таку ділянку, цікавились щодо її історії та власників, а з такого представник позивача наголошувала на тому, що у випадку продажу земельної ділянки на користь інших осіб виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, буде істотним чином ускладнено.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобовязані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим з наданих до суду відомостей цивільної справи №520/12162/15-ц передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не вбачається.

Так, заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач виходить з того, що на час вирішення справи земельна ділянка належить ОСОБА_5, однак актуальних та вичерпних відомостей про приналежність зазначеного майна до матеріалів справи чи клопотання не долучено. Такий висновок ґрунтується на тому, що на теперішній час отримання інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбувається за спрощеною процедурою та така довідка може бути отримана будь-якою особою у максимально стислий термін, натомість довідка і.№3670678 від 24.04.2015 року вбачається застарілою, та такою, що не може вважатися допустимим, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, доказом перебування земельної ділянки у власності ОСОБА_5

Разом з тим стороною позивача не доведено жодних обставин, що дали б підстави вважати, що ОСОБА_5 (чи інший власник) має намір на відчуження спірної земельної ділянки.

Таким чином суд доходить висновку про те, що з наданих позивачем суду відомостей та доказів встановити обставини, встановлення яких є обовязковим, згідно зазначених розяснень Верховного Суду України, можливим не вбачається, а тому заява позивача про застосування заходів забезпечення позову вбачається передчасною та не обґрунтованою, а отже задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 151 153, 208-210 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Прохоров П. А.