Ухвала суду № 59597106, 05.08.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/397/16-ц

Провадження № 2-р/520/52/16

УХВАЛА

05 серпня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про розяснення рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 року у справі №520/397/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

В липні 2016 року ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» звернулась до суду з вказаною заявою про розяснення судового рішення, за змістом якої просила суд розяснити, яким чином належить виконувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 року, та разом з тим заявник просив суд зупинити виконання рішення суду до його розяснення.

В обґрунтування вимог заявник вказував на те, що зазначеними рішеннями заявника було зобовязано поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді першого заступника начальника ДП «МАРС», яка як на час розгляду вказаної справи, так і у наступному, за штатним розписом підприємства не передбачена.

Крім того заявник вказував на перебування підприємства у стані реорганізації та на скрутне фінансове становище, що також унеможливлює виконання вказаних рішень судів.

Представник заінтересованої особи звернулась до суду з письмовими запереченнями, де наголошувала на тому, що відповідач (заявник) свідомо ухиляється від виконання зазначених рішень судів та вживає для цього всіх заходів, в той час коли рішення судів є конкретними та категоричними, такими, що не потребують додаткових розяснень чи встановлення порядку їх виконань, та з такого, посилаючись на набрання рішеннями законної сили та їх загальнообовязковий характер, просила суд відмовити заявнику у задоволенні його вимог.

В судове засідання учасники справи не зявились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник заявника про поважні причини неявки суд не повідомив, інших заяв чи клопотань не надав.

Представник заінтересованої особи звернулась до суду з заявою про розгляд порушених питань за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні заяви з наведених вище підстав.

Відповідно до положень ст. 221 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню питання про розяснення рішення суду.

Так, з наведених обставин чуд вбачає наступне.

28.04.2016 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення №520/397/16-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника начальника державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба», стягнуто з такого підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30440,96 грн., та витрати на відрядження в розмірі 21235,20 грн., а в задоволенні інших вимог позову було відмовлено.

У наступному сторони справи №520/397/16-ц оскаржили наведене рішення та за наслідком розгляду відповідних апеляційних скарг Апеляційним судом Одеської області, 07.07.2016 року було ухвалено Рішення, яким рішення Київського районного суду м. Одеси в частині відмови у стягненні з ДП «МАРС» на користь ОСОБА_1 було відмовлено було скасовано та постановлено нове, про стягнення з ДП «МАРС» на користь ОСОБА_1 відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси було залишено без змін, та, відповідно, набуло законної сили.

Виходячи з наведеного та системного аналізу практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що ст. 235 КЗпП України передбачає єдину формою захисту порушенного права особи на працю, що виражено у незаконному звільненні такої особи поновлення особи на роботі.

При цьому скорочення чи виведення зі штату підприємства відповідної посади не є підставою для невиконання рішення суду що набрало законної сили.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої 21 травня 2014 року за наслідками розгляду справи № 6-33цс14, визначено, що звільнення працівника на підставах, не передбачених законом, або з порушенням встановленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою відновлення порушених прав працівника. При цьому, відповідно до частини 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє суд повноваженнями щодо обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині 1 ст. 235 КЗпП України.

При цьому у випадку, коли на підприємстві на дату поновлення працівника вже відсутня посада, з якої цього працівника було незаконно звільнено, відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже підприємство скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення, а тому у підприємства немає іншого виходу, окрім введення такої посади, та у наступному, у випадку, коли таке підприємство вже немає потреби у відповідній посаді за штатним розписом до поновленого на посаді працівника застосовується загальна процедура скорочення.

Разом з тим у п. 34. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів (із змінами), судам наголошено, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Наведені доводи є аналізом законодавства та судової практики, тобто такі відомості публікуються відповідно до закону та перебувають у загальному доступі, та разом з тим вони однозначно спростовують твердження заявника про незрозумілість рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 року та Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 року у частині про поновлення ОСОБА_1 на роботу, та такими чином кореспондуючі вимоги заяви про розяснення вказаних рішень у такій частині вбачається необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вимоги заяви про розяснення рішення суду в частині про зупинення виконання вказаних рішень судів задоволені бути не можуть, оскільки їх розгляд в рамках провадження з розяснення рішення не передбачено.

З викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-61, 208-210, 221 ЦПК України, ст. 235 КЗпП України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про розяснення рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 року у справі №520/397/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 5 днів після її проголошення рішення.

Суддя Прохоров П. А.