Ухвала суду № 59593657, 10.08.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2225/16-к

Провадження № 1-кп/210/335/16

"10" серпня 2016 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді: Літвіненко Н.А.

при секретарі Рябченко І.В.

провівши підготовче судове засідання в залі суду в м. Кривому Розі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України, -

сторони та інші учасники кримінального провадження: прокурор - Лисяк Д.О., обвинувачений - ОСОБА_2, захисник - ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, з додатками, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України.

Прокурор Лисяк Д.О. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування, а також при складенні обвинувального акту, дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Захисник ОСОБА_3 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні вперше було передано до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу 08 квітня 2016 року.

27 травня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у справі №210/2225/16-к (провадження №1-кп/210/253/16), яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року у справі №210/2225/16-к (провадження №11-кп/774/517/к/16), обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 жовтня 2015 р. за №12015040720003078 стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ч.2 ст.345 КК України, повернуто прокурору Криворізької місцевої прокуратури №1 Лисяку Дмитру Сергійовичу.

Однією із підстав повернення обвинувального акта прокурору слугувала його невідповідність вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить належним чином сформульованого обвинувачення (ухвали судів першої та апеляційної інстанцій додаються).

Натомість, з обвинувального акту від 29 липня 2016 року вбачається, що слідчий Лепський А.М. та прокурор Васькевич Р.А. в жодній мірі не усунули недоліки обвинувального акту і в порушення ч.2 ст.21 КПК України повторно подали обвинувальний акт до суду, який не містить належним чином сформульованого обвинувачення.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті від 29.07.2016 р. відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, вважає,що наявні обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2.

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125 та ч.2 ст.345 КК України, є безпідставним, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62, 129 п.3 Конституції України, п.2 ст.11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, п.2 ст.14 Міжнародного акту про громадські та

політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, в реєстрі матеріалів досудового розслідування в порушення ч.4 ст.110 КПК України відсутні данні про повернення обвинувального акту від 08.04.2016 р щодо ОСОБА_2, також відсутні дані про ухвалення судом першої та апеляційної інстанцій судових рішень про повернення цього обвинувального акту прокурору. Відсутність, як в тексті обвинувального акту, так і в доданому до нього реєстрі інформації про те, що вказаний обвинувальний акт вже повертався судом унеможливлює на стадії підготовчого провадження перевірити дотримання органом досудового розслідування процесуальних строків та вимог, а отже є незрозумілим неодноразова зміна статусу ОСОБА_2 з обвинуваченого на підозрюваного і навпаки, що унеможливлює аналіз відповідного обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства.

Обвинувачений ОСОБА_2 клопотання захисника підтримав повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисника з тих підстав, що обвинувальний акт містить усі необхідні відомості, передбачені законом, а відсутність в реєстрі тих чи інших відомостей не свідчить про те, що процесуальні дії як вручення пам'яток про права та обов'язки, повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування, так само як і надання доступу до цих матеріалів не здійснювалось.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору з наступних підстав.

У відповідності до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно положень ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до висновку про те, що доводи захисника про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього, знайшли підтвердження.

Суд також вважає, що прокурором та слідчим, при складанні та затвердженні як обвинувального акту, так і додатків до нього, зокрема і реєстру, були допущені порушення вимог ст. 109 та 291 КПК України, виходячи з наступного.

З обвинувального акту вбачається, що при його складанні прокурором не було дотримано вимог ст.291 ч.2 п.5 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не містить належним чином сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому зазначено лише про те, що 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 345 КК України, та в подальшому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками умисного тілесного ушкодження; а також мається вказівка на те, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України за ознаками умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення.

Як встановлено судом, в обвинувальному акті від 29.07. 2016 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125 ч. 1, 345 ч 2 КК України. Такі відомості, відповідно до норм ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_5, за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та може послугувати підставою для скасування вироку суду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_2 і від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Крім того, 27 травня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у справі №210/2225/16-к (провадження №1-кп/210/253/16), яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року у справі №210/2225/16-к (провадження №11-кп/774/517/к/16), обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 жовтня 2015 р. за №12015040720003078 стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ч.2 ст.345 КК України, повернуто прокурору Криворізької місцевої прокуратури №1 Лисяку Д.С.

Однією із підстав повернення обвинувального акта прокурору слугувала його невідповідність вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить належним чином сформульованого обвинувачення .

Натомість, з обвинувального акту від 29 липня 2016 року вбачається, що недоліки обвинувального акту не усунуті і в порушення ч.2 ст.21 КПК України повторно подано обвинувальний акт до суду, який не містить належним чином сформульованого обвинувачення.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті від 29.07.2016 р. відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд вважає, що вказані обставини перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2.

Відповідно до вимог статті 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити серед іншого - номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Однак судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені усі процесуальні дії проведеної під час досудового розслідування.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 109, 110, 111, 290, 291, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України - повернути прокурору Криворізької місцевої прокуратури №1 Лисяк Дмитру Сергійовичу .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Н. А. Літвіненко