Ухвала суду № 59592492, 10.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/2199/16-ц Провадження № 22-ц/795/1533/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Іванюк Т.І. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_5 про видачу судового наказу про зобовязання скласти повторну санітарно-гігієнічну характеристику,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року скасувати та видати судовий наказ про зобовязання Державної служби України з питань праці скласти повторну санітарно-гігієнічну характеристику умов праці.

Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року повернуто заяву ОСОБА_5 про видачу судового наказу про зобовязання скласти повторну санітарно-гігієнічну характеристику.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала судді є незаконною та необґрунтованою. Апелянт посилається на те, що для звернення до суду в порядку наказного провадження у неї були всі підстави з урахуванням наявності двох умов: заявлено вимогу, за якою по факту потрібно видати судовий наказ, та відсутність спору з приводу наявності права.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді зміні, виходячи з наступного.

За змістом частин 1 та 2 ст.95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду заяви особи, якій належить право вимоги, які передбачені статтею 96 цього Кодексу.

Стаття 96 ЦПК України визначає, що в порядку наказного провадження можуть бути розглянуті вимоги, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 звернулась із заявою про видачу судового наказу про зобовязання Державної служби України з питань праці скласти повторну санітарно-гігієнічну характеристику умов праці. Тобто, заявницею заявлені вимоги, розгляд яких в наказному провадженні статтею 96 ЦПК України не передбачений. Доводи апелянта в апеляційній скарзі стосовно наявності двох умов для звернення саме із заявою про видачу судового наказу (заявлено вимогу, за якою по факту потрібно видати судовий наказ, та відсутність спору з приводу наявності права), що є на її думку підставою для скасування ухвали судді, ґрунтуються на хибному розумінні апелянтом норм Розділу ІІ ЦПК України і тому не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги.

З огляду на це, вимога ОСОБА_5 щодо скасування в повному обсязі ухвали судді від 11 липня 2016 року та ухвалення судового рішення про видачу судового наказу про зобовязання Державної служби України з питань праці скласти повторну санітарно-гігієнічну характеристику умов праці задоволенню не підлягає.

Однак, при винесенні ухвали від 11 липня 2016 року, суддя, вірно пославшись на п.1ч.3.ст.100 ЦПК України щодо відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, в резолютивній частині помилково зазначив про повернення заяви ОСОБА_5, замість відмовити у видачі судового наказу.

Відповідно до ст.312 ч.1 п.2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З огляду на дану норму права, оскільки суддею було правильно вирішено питання, проте невірно сформульована суть процесуальної дії, ухвала підлягає зміні, шляхом викладення частини першої резолютивної частини в контексті п.1 ч.3 ст.100 ЦПК України.

Керуючись ст.100 ч.3, 307, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року змінити, виклавши абзац перший її резолютивної частини в наступній редакції:

«Відмовити ОСОБА_5 у прийнятті заяви про видачу судового наказу про зобовязання Державної служби України з питань праці скласти повторно санітарно-гігієнічну характеристику умов праці»

В іншій частині ухвалу судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: