Постанова № 59591175, 08.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа № 922/4952/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю від 25.01.2016р.;

відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом -ОСОБА_2, за довіреністю від 30.06.2016р. №30/1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків (вх.№1658Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р.

у справі № 922/4952/15

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор", м. Харків

про стягнення 139442,12 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор", м. Харків

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків

про стягнення 155146,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 (головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Аріт К.В., суддя Денисюк Т.С.) зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" 155146,05 грн. переплати та 2327,20 грн. судового збору.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом здійснено оплату у розмірі 155146,05 грн. та фактично не отримано товару на вказану суму коштів, що не було спростовано відповідачем за зустрічним позовом.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" заборгованість за договором поставки у сумі 139 442,12 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 10 450,66 грн., 3% річних у розмірі 803,90грн., 36% річних в розмірі 7 437,56 грн., витрат на юридичну допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. у справі №922/4952/15 апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016р. у справі №922/4952/15 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. у справі №922/4952/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2016р. суддею доповідачем у справі №922/4952/15 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2016р.

07.07.2016р. на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків заборгованість за договором поставки від 29.09.2015р. №29/09-14-МО в загальному розмірі 139 442,12 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 120 750,00 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 09.06.2015р. по 28.08.2015р. в розмірі 10 450,66 грн., 3% річних від простроченої суми оплати за період 09.06.2015р. по 28.08.2015р. у розмірі 803,90 грн., 36% річних у розмірі 7 437,56 грн. та витрат на юридичну допомогу у розмірі 2000,00 грн. (вх.№6844).

11.07.2016р. до суду від ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№6924).

12.07.2016р. телефонограмою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у звязку з неможливістю явки в судове засідання представника товариства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. розгляд справи відкладено на 02.08.2016р., у звязку з задоволенням клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено перерву до 08.08.2016р.

У судовому засіданні 08.08.2016р. представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" у судовому засіданні 08.08.2016р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

29.09.2014 року між сторонами укладений договір поставки №29/09-14-МО, відповідно до умов якого, ТОВ "Мітрейд" (постачальник) зобов'язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність ТОВ "СП "Ековтор" (покупець) нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.(п.1.1 договору)

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент підписання товарної та/або видаткової накладної уповноваженою особою покупця. Асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображаються у видаткових накладних на відвантаження товару. (п.1.2 договору)

Сторони погодили, що ціна товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання товару покупцем за видатковими накладними означає що він погоджується із ціною встановленою постачальником. (п.2.1 договору)

Ціна товару формується у національній валюті України. (п.2.2 договору)

Загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку-фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію товару.(п.2.3 договору)

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди, що за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на третій робочий день з дня поставки товару. Днем повного розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на поточний рахунок постачальника. Підставою для розрахунків є факсова копія рахунку-фактури у разі попередньої оплати та оригінал рахунку-фактури у разі відстрочення розрахунків. У будь якому випадку, фактичне отримання покупцем партії товару є доказом того що він отримав і оригінал рахунку-фактури на цю партію товару. Отримання товару покупцем за видатковою накладною є доказом того що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені цим договором. Покупець перераховує постачальнику кошти на поточний рахунок постачальника. У любому випадку, незалежно від призначення платежу зазначеному у платіжному дорученні, грошові кошти що надходять на рахунок постачальника зараховуються у наступній черговості: пеня, штрафні санкції передбачені договором, втрачена вигода, основна сума боргу.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що між сторонами у даній справі було укладено договір поставки, вказаний договір виконано позивачем належним чином та у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, проте відповідач за поставлений товар розрахувався не у повному обсязі.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування свого позову вказує на те, що загальна вартість поставленого товару складає 2 413675,15 грн., натомість загальна сума здійснених ним оплат складає 2 568 821,20 грн.

26.01.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2015 року ТОВ "Мітрейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "СП Ековтор", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №29/09-14-МО від 29.09.2015 року у загальному розмірі 149349,02 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 122750,00 грн., пені у розмірі 16344,25 грн., 3% річних у розмірі 817,21 грн., 36% річних у розмірі 7437,56 грн. та витрат на юридичну допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У грудні 2015 року ТОВ "СП Ековтор" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", в якому позивач просив стягнути з відповідача переплату у розмірі 155146,05 грн. та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 2327,20 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2015 року для спільного розгляду разом з первісним позовом була прийнята зустрічна позовна заява ТОВ "СП "Ековтор" до ТОВ "Мітрейд" про стягнення 155146,05 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Аріт К.В., суддя Денисюк Т.С.) позов ТОВ "Мітрейд" до ТОВ "СП "Ековтор" про стягнення 139442,12 грн. залишено без розгляду.

Місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду вказаний позов виходив з того, що відсутність витребуваних господарським судом першої інстанції доказів, а саме оригіналів спірних видаткових накладних від 11.02.2015р. №83, від 13.02.2015р. №91 та від 13.02.2015р. №92 унеможливлює виконання вимог процесуального законодавства щодо обґрунтованості судового рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 (головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Аріт К.В., суддя Денисюк Т.С.) зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" 155146,05 грн. переплати та 2327,20 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. у справі №922/4952/15 апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду дійшов висновку про те, що первісний та зустрічний позов безпосередньо повязані підставами виникнення та без вирішення питання по первісному позову про наявність чи відсутність заборгованості відповідача неможливо вирішувати зустрічний позов про стягнення заборгованості, тобто, господарський суд першої інстанції необґрунтовано окремо розглянув первісний та зустрічний позов, передчасно залишивши без розгляду первісний позов та задовольнив зустрічний позов.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016р. у справі №922/4952/15 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. у справі №922/4952/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції вказав на те, що предметом як первісного, так і зустрічного позову є стягнення коштів за неналежне виконання умов договору поставки від 29.09.2015р. №29/09-14-МО, тобто докази поставки товару та їх оплата є одночасно як доказами за первісним позовом, так і доказами по зустрічному позову, а відтак, розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій , в тому числі і суд апеляційної інстанції повинні дослідити наявні у справі докази у повному обсязі та прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.

Колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Абзацем 2 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» встановлено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні доводи сторін та не наведені докази щодо поставки товару, а саме належні докази у справі які відхилені господарським судом першої інстанції за необґрунтованістю.

Також, місцевим господарським судом не спростовані доводи позивача за первісним позовом щодо поставки товару.

А отже, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування оскаржуваного рішення місцевий господарський суд послався на виписку по рахунку №26006496477400 на загальну суму 155146,05 грн., проте виписка по рахунку свідчить лише про рух коштів, а не про факт поставки товару.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом неодноразово зазначав про те, що оригінали спірних витребуваних господарським судом першої інстанції видаткових накладних, а саме: оригіналів спірних видаткових накладних від 11.02.2015р. №83, від 13.02.2015р. №91 та від 13.02.2015р. №92 були загублені 25.01.2016р., що підтверджує висновок поліції від 01.02.2016р.

Проте, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки доводам позивача за первісним позовом щодо втрати вказаних вище оригіналів видаткових накладних та не витребувано у позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) вказаних вище видаткових накладних.

Крім того, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки іншим доказам в сукупності, які можуть підтверджувати факт поставки товару та не обґрунтовано неприйняття копій видаткових накладних та не зазначено чому ненадання вказаних оригіналів видаткових накладних не перешкоджає вирішенню спору по суті за зустрічним позовом.

Відповідно до п.5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Отже, з аналізу вказаної вище норми права можна дійти висновку про те, що її застосування можливо лише за наявності двох умов: витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору та позивачем цих документів не надано без поважних причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення є однобічним, оскільки господарським судом першої інстанції не досліджено та не спростовано доводів позивача за первісним позовом, а також не надано належного мотивування, що неподання позивачем за первісним позовом витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору за зустрічним позовом не перешкоджало вирішенню спору по суті.

Приписами статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Абзацем 2 пункту 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» передбачено, що відповідно до частини першої статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК. Така заява не може повертатися судом з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки подання зустрічного позову не означає об'єднання вимог в одній позовній заяві.

У п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» передбачено, що у вирішенні питання про підсудність зустрічних позовних заяв слід виходити з того, що за змістом частини 1 статті 60 ГПК України, зустрічний позов розглядається спільно з первісним позовом.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, взаємна повязаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у тому, що обидва позови взаємно повязані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна повязаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказів.

Колегія суддів зазначає, що зустрічний та первісний позов, які розглядались місцевим господарським судом повязані саме поданими доказами.

А отже, місцевий господарський суд, надаючи перевагу доводам позивача за зустрічним позовом зобовязаний був спростувати доводи та вирішити спір по суті, надаючи оцінку як первісному так і зустрічному позову, оскільки на думку колегії суддів, доводи сторін є взаємовиключаючими.

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Аріт К.В., суддя Денисюк Т.С.) позов ТОВ "Мітрейд" до ТОВ "СП "Ековтор" про стягнення 139442,12 грн. залишено без розгляду.

Місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду вказаний позов виходив з того, що відсутність витребуваних господарським судом першої інстанції доказів, а саме оригіналів спірних видаткових накладних від 11.02.2015р. №83, від 13.02.2015р. №91 та від 13.02.2015р. №92 унеможливлює виконання вимог процесуального законодавства щодо обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, при встановленні зазначеною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 неможливості розгляду первісних позовних вимог у звязку з відсутністю витребуваних судом оригіналів видаткових накладних неправомірним є висновок місцевого господарського суду щодо задоволення зустрічного позову, оскільки дані обставини є взаємоповязаними.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що первісний та зустрічний позов безпосередньо повязані підставами виникнення та без вирішення питання по первісному позову про наявність чи відсутність заборгованості відповідача неможливо було вирішувати зустрічний позов про стягнення заборгованості.

А отже, предметом як первісного, так і зустрічного позову є стягнення коштів за неналежне виконання умов договору поставки, а тому докази поставки товару та їх оплата є одночасно як доказами за первісним позовом, так і доказами по зустрічному позову.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 та прийняття нового рішення, яким слід стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" заборгованість за договором поставки у сумі 139 442,12 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 10 450,66 грн., 3% річних у розмірі 803,90грн., 36% річних в розмірі 7 437,56 грн., витрат на юридичну допомогу у розмірі 2000,00 грн. є безпідставними, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 залишено первісний позов без розгляду.

Вказана ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили, а отже, відповідно до розділу XII Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не може розглядати спір, який не був предметом розгляду у господарському суді першої інстанції.

Приписами частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не наділений правом скасувати ухвалу місцевого господарського суду про залишення первісного позову без розгляду, яка сторонами у справі не оскаржена.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення зустрічного позову при існуванні не скасованої ухвали господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. по цій же справі №922/4952/15 про залишення первісного позову без розгляду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року у справі №922/4952/15 підлягає скасуванню, а зустрічні позовні вимоги слід залишити без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 3 ст. 103, п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2016р. у справі №922/4952/15 скасувати.

Зустрічний позов залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.08.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Хачатрян В.С.