Постанова № 59591156, 08.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа №922/398/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 01.12.2015 року;

відповідачів не зявилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод», м.Харків, (вх.№2047Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року по справі №922/398/13-г,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод», м.Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка-Поділля», смт.Стара Синява, Хмельницька область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш», м.Київ,

про розірвання договору та стягнення 1020000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року у справі №922/398/13-г (суддя Сальнікова Г.І.) у задоволені заяви ПАТ «Харківський комбікормовий завод» про виправлення описки відмовлено.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ «Харківський комбікормовий завод» про виправлення описки в ухвалі суду від 22.05.2014 року у справі №922/398/13-г, виклавши останнє речення ухвали від 22.05.2014 року в наступній редакції: «Ухвала дійсна для предявлення до виконання до 02.09.2016 року».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою суду від 22.05.2014 року про затвердження мирової угоди відстрочено та розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року по справі №922/398/13-г, оскільки встановлено строк оплати з 01.09.2014 року, тобто не з дати прийняття рішення у справі та не з дати винесення ухвали про затвердження мирової угоди.

Таким чином, на думку апелянта, у відповідності до приписів ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк предявлення ухвали суду від 22.05.2014 року про затвердження мирової угоди має обліковуватися з наступного дня закінчення встановленого цієї ухвалою строку оплати, тобто в строк до 02.09.2016 року, враховуючи передбачену сторонами відстрочку.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції допустився помилки при визначенні строку до якого ухвала дійсна для предявлення до виконання, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою про виправлення описки, проте місцевий господарський суд на доводи заявника уваги не звернув.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.08.2016 року від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7735), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм права, у звязку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, другий відповідач надав до суду документи в підтвердження факту зміни найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна».

У судовому засіданні 08.08.2016 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 08.08.2016 року була направлена другому відповідачу рекомендованим листом 29.07.2016 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 04.08.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, другий відповідач у судове засідання не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Перший відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№011210) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 29.07.2016 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.07.2016 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників відповідачів у судове засідання не була визнана обовязковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року по справі №922/398/13-г позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу від 19.05.2011 року №48/19-05, укладений між ТОВ «Агротехніка-Поділля» та ВАТ «Харківський комбікормовий завод». Солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка-Поділля» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш» на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» вартість комбайну кормозбирального «Дон-680М» у розмірі 1020000,00 грн. та суму судового збору у розмірі 20400,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка-Поділля» на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» суму судового збору у розмірі 1147,00 грн.

В подальшому, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року прийнято відмову ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року у справі №922/398/13-г, провадження по апеляційній скарзі припинено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року затверджено мирову угоду сторін на стадії виконавчого провадження у справі №922/398/13-г в редакції, запропонованій сторонами.

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (ч. 1, 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

У п. 7.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 року зазначено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до виконавчого документа, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як свідчать матеріали справи, ухвала господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року винесена та відповідає статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року, якою затверджена мирова угода по справі №922/398/13-г, викладений текст мирової угоди у повній відповідності з текстом, складеним і скріпленим печатками сторін укладеної між ними мирової угоди.

У той час колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що останнє речення ухвали суду від 22.05.2014 року, якою визначено строк предявлення ухвали до виконання не відповідає вимогам ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки предявлення виконавчих документів до виконання, а саме: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - можуть бути предявленні до виконання протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частина друга вищевказаної статті вказує про момент з якого мають обліковуватися строки, зокрема, для виконання судових рішень строк обліковується з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

З тексту затвердженої 22.05.2014 року ухвалою суду мирової угоди вбачається, що сторони погодили відстрочення виконання зобовязання, а саме, що з 01.09.2014 року відповідачі (боржник 1 та боржник 2) мають вчинити дії по сплаті суми боргу.

Таким чином, оскільки умовами мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду передбачена відстрочка, то і строк предявлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди необхідно обліковувати в порядку визначеному у ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з дня наступного після закінчення строку відстрочки.

Натомість суд першої інстанції визначив, що строк предявлення ухвали до виконання закінчується 23.05.2015 року, тобто вірно визначив що строк предявлення ухвали до виконання становить один рік, однак невірно встановив початок перебігу річного строку, не звернувши увагу на ту обставину, що сторони погодили відстрочення виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

У п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 року зазначено, що виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Враховуючи те, що виправлення описки в ухвалі суду, на якій наполягає позивач, не зачіпає суті судового рішення (змісту ухвали та погоджених між сторонами умов мирової угоди), а також те, що не виправлення відповідної описки свідчить про невідповідність ухвали, як виконавчого документа нормам чинного законодавства та обмежує права позивача, зокрема, скорочує строки на протязі яких особа може вчинити дії направлені на захист її інтересу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява позивача про виправлення описки в ухвалі суду від 22.05.2014 року у справі №922/398/13-г підлягає задоволенню.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми права, через що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року по справі №922/398/13-г скасуванню, з прийняття нового судового рішення щодо задоволення заяви позивача і виправлення описки.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року по справі №922/398/13-г скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» від 07.07.2016 року про виправлення описки в ухвалі суду від 22.05.2014 року у справі №922/398/13-г задовольнити.

Викласти останнє речення ухвали від 22.05.2014 року в наступній редакції: «Ухвала дійсна для предявлення до виконання до 02.09.2016 року».

Повний текст постанови складено 09 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.