Ухвала суду № 59590444, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Коренюк А.М.

№22-ц/796/10747/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №753/8404/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Слободянюк С.В., Іванченка М.М.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2016 року в справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що вона, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онукою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В мотивування вимог посилалася на те, що даний факт їй необхідний виключно для одержання у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану повторних Свідоцтв про смерть її дідуся та бабусі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження. Судовий збір повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що вона не просила суд встановити факт належності їй якихось свідоцтв, які видаються органами державної реєстрації актів цивільного стану. Вона просила встановити лише факт родинних відносин між нею та її, нині покійними, дідусем та бабусею, а саме те, що вона є їх онукою.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що згідно ч.3 ст. 256 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Виходячи із специфіки цієї категорії справ, змісту ч. 2 ст. 256 ЦПК та правової природи окремого провадження, питання юрисдикційних повноважень суду про встановлення в порядку окремого провадження фактів, що мають юридичне значення, вирішується за наявності таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; це можливо, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту, що має юридичне значення, не повинно бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право.

При прийнятті заяви суд повинен перевіряти для яких цілей необхідно встановити факт і в залежності від цих цілей встановлення фактів вирішувати питання про прийняття заяви.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 не ставила питання про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Факт, який просить встановити заявниця - це факт родинних відносин, а саме те, що вона є онукою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому вимоги заявниці кореспондуються з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до п.3 ч 1.ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду суперечить вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303,304,307,311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2016 року скасувати, питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді