Ухвала суду № 59590328, 04.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6016/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Калініченко О.Б.

Апеляційне провадження Доповідач: Ратнікова В.М

№ 22-ц/796/9137/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В..

при секретарі - Сімаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом»янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року в цивільній справі за заявою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, зацікавлені особи: ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м.Києві, -

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_4 звернулась до Солом»янського районного суду м.Києва з заявою про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі території України, яке встановлене ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві у зведеному виконавчому провадженні №45738807.

Заяву обґрунтовувала тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві перебувало зведене виконавче провадження ВП №45738807 по примусовому виконанню виконавчих документів: виконавчого напису № 935 від 11.04.2014 року, виконавчого напису № 3221 від 20.10.2014 року, виконавчого напису № 483 від 25.02.2015 року, виконавчого напису № 480 від 25.02.2015 року, виконавчого напису № 486 від 25.02.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів за договором про виховання, проживання та фінансове забезпечення дітей. 18.05.2015 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Цапенко С.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві за виконавчим написом №935 від 11.04.2014 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 15.05.2015 року.16.06.2015 року винесені аналогічні постанови за виконавчими написами №3221 від 20.10.2014 року, №480, №483, №486 від 25.02.2015 року на підставі заяви стягувача від 11.06.2015 року.

Ухвалою Солом»янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, закордонний паспорт НОМЕР_1, виданий 12.12.2007 року, паспорт громадянина України серія НОМЕР_2, виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.11.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань: по виконавчому напису № 3221, виданому 20.10.2014 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 318 330,00 грн.; виконавчому напису № 483, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 87 815,00 грн.; виконавчому напису № 480, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 139 968,00 грн.; виконавчому напису № 486, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 250 290,00 грн.; яке встановлено ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Солом»янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про залишення заяви ОСОБА_4 без задоволення.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду є незаконною, так як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву боржника ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, діяв не в спосіб визначений законом, так як ст.. 377-1 ЦПК України визначає порядок розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні і не регламентує порядок скасування вказаного обмеження. Божник не може бути заявником у даному провадженні. ОСОБА_4, який є боржником у виконавчому провадженні, борг не погасив, борг лише зростає, а тому підстав для зняття вказаного обмеження з боржника немає.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2, представник Відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника ОСОБА_4 ОСОБА_5, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року було тимчасово обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань по виконавчому напису № 3221, виданому 20.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 318 330,00 грн., виконавчому напису № 483, виданому 25.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 87 815,00 грн., виконавчому напису № 480, виданому 25.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 139 968,00 грн., виконавчому напису № 486, виданому 25.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 250 290,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Цапенко С.М. від 18.05.2015 року повернено виконавчий документ стягувачеві за виконавчим написом № 935 від 11.04.2014 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 15.05.2015 року.

16.06.2015 року постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко С.М. повернено виконавчі документи стягувачеві за виконавчими написами №480, №483, №486 від 25.02.2015 року на підставі п.1 ч. І ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 11.06.2015 року.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко С.М. від 16.06.2015 року повернено виконавчий документ стягувачеві за виконавчим написом №3221 від 20.10.2014 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 11 червня 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 02.07.2015 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.02.2016 року, виконавчі написи №480, №483, №486 від 25.02.2015 року визнано такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києві від 02.03.2015 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2015 року, виконавчій напис № 935 від 11.04.2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

05.05.2015 року рішенням Оболонського районного суду м. Києві, залишеним по суті в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2015 року, виконавчій напис № 3221 від 20.10.2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016 року ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 16.09.2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Станом на час розгляду даної заяви виконавчі провадження за вказаними вище виконавчими написами повторно у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві не відкривались та згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відкритими не значаться.

Постановляючи ухвалу про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань: по виконавчому напису № 3221, виданому 20.10.2014 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 318 330,00 грн.; виконавчому напису № 483, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 87 815,00 грн.; виконавчому напису № 480, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 139 968,00 грн.; виконавчому напису № 486, виданому 25.02.2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 250 290,00 грн., яке встановлено ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року, суд 1-ї інстанції виходив з того, що нормами ЦПК України не передбачено умов, порядку та способу припинення обмеження виїзду за рішенням суду. Однак в такому випадку слід виходити із загальних принципів цивільного судочинства які гарантують особі право звернення до суду за захистом, передбачених ст.ст. 1,3,4, ч.8,9 ст. 8 ЦПК України. Виконавчі документи, які до того ж на даний час визнані такими, що не підлягають виконанню, повернуті стягувачу, яка намір повторного звернення їх до виконання не виявила, і на даний час відсутні підстави та доцільність подальшого застосування відносно боржника ОСОБА_4 обмеження у праві виїзду за межі України. Зазначає, що в такому випадку порушено право заявника, яке підлягає захисту шляхом розгляду та задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в порядку, відповідно до норм права, які його регулюють, тобто, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України, та виходячи з наданих повноважень суду, який є органом, уповноваженим на поновлення прав особи, щодо якої в такому ж порядку були застосовані певні обмеження ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року, яка набрала законної сили та була прийнята до виконання.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів, є обґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції Українивстановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2); якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням; до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду; до закінчення провадження у справі (п. 8)., зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи); до виконання зобов'язань.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

За змістом п.18 ч.3 ст.11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Вирішення питання судом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано статтею 377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 377-1 ЦПК Українипитання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

У разі виконання боржником відповідних зобов'язань, а також у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону N 606-XIV (повна сплата боргу за виконавчим документом) державний виконавець виносить відповідну постанову, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Задовольняючи заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно послався на те, що норми Закону України « Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінстерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5, передбачають вирішення питання про зняття обмежень у виїзді боржника за межі України державним виконавцем самостійно у випадку повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, на підставі ч.І ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження»; закінчення виконавчого провадження на підставі п.п. 1-6, 8-9, 11-14 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»- у разі належного виконання особою зобов'язань в повному обсязі згідно з виконавчим документом, але жодна з норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, не передбачає право державного виконавця самостійно скасовувати встановлені раніше судом тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі повернення виконавчого документу стягувану за його заявою на підставі ч.1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження», що було зроблено постановами державного виконавця від 18.05.2015 року, 16.06.2015 року у зведеному виконавчому провадженні щодо боржника ОСОБА_4 Не передбачає цього і Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України і Міністерства внутрішніх справ України N 288/5/102 від 07.01.2014 року, погодженого з т. в. о. Голови Державної прикордонної служби України та Головою виконавчої служби України, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2014 року за N 273/25050.

Аналізуючи доводи заявника, встановлені фактичні обставини справи та надані докази, суд першої інстанції прийшов до обгунтованого висновку, що, у разі неможливості державним виконавцем винести відповідну постанову, передбачену вище вказаними Інструкцією з організації примусового виконання рішень та Порядком взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, підставою для зняття боржника з контролю у даному випадку є належним чином оформлена та засвідчена копія судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України. Нормами ЦПК України, дійсно, не передбачено умов, порядку та способу припинення обмеження виїзду за рішенням суду. Однак в такому випадку слід виходити із загальних принципів цивільного судочинства які гарантують особі право звернення до суду за захистом, передбачених ст.ст. 1,3,4, ч.8,9 ст. 8 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву боржника ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, діяв не в спосіб визначений законом, так як ст. 377-1 ЦПК України визначає порядок розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні і не регламентує порядок скасування вказаного обмеження. Божник не може бути заявником у даному провадженні. ОСОБА_4, який є боржником у виконавчому провадженні, борг не погасив, борг лише зростає, а тому підстав для зняття вказаного обмеження з боржника немає, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97, визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

З урахуванням положень ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України та ст. ст. 15, 377 1 ЦПК України та того, що виконавчі документи, які до того ж на даний час визнані такими, що не підлягають виконанню, повернуті стягувачу, яка намір повторного звернення їх до виконання не виявила, і на даний час відсутні підстави та доцільність подальшого застосування відносно боржника ОСОБА_4 обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції вірно послався в ухвалі, що в такому випадку порушено право заявника, яке підлягає захисту шляхом задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом»янського районного суду м.Києва від 28 квітня 2016 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК Україниколегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Ухвалу Солом»янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: