Ухвала суду № 59590048, 03.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м. Київ К/800/27078/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Заваллівський графіт» до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення, за касаційною скаргою Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року, -

встановив:

У грудні 2011 року ТОВ «Заваллівський графіт» звернулося в суд з позовом до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення від 9 листопада 2011 року № 1110-18/33156282.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Рішення Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення від 9 листопада 2011 року № 1110-18/33156282 скасовано. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 2011 року Інспекцією по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості проведена перевірка дотримання законодавства України про зайнятість населення ТОВ «Заваллівський графіт», в ході якої встановлено порушення вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі - Закон № 803-XII) щодо використання праці громадянина Молдови ОСОБА_5 у період з 29 січня по 3 березня 2008 року без відповідного дозволу державної служби зайнятості на його працевлаштування в Україні.

За результатами даної перевірки 9 листопада 2011 року начальником Інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості ОСОБА_6 винесено рішення № 1110-18/33156282 про застосування до ТОВ «Заваллівський графіт» економічних санкцій в розмірі 850 гривень за порушення законодавства про зайнятість населення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, який не є громадянином України, перебував на її території тимчасово і для використання його праці повинен бути дозвіл державної служби зайнятості, а тому відповідачем обґрунтовано прийняте рішення про застосування до позивача економічних санкцій у зв'язку з порушенням вимог статті 8 Закону № 803-XII.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд дійшов висновку, що економічні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а відповідач прийняв спірне рішення про їх застосування поза межами річного строку з моменту порушення правил здійснення господарської діяльності, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

У частині 1 статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За правилами частини 2 статті 8 Закону № 803-XII (у редакції, що діяла на час працевлаштування особи) іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (частина 3 статті 8 Закону № 803-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25 грудня 2008 року № 799-ІV, що набрав чинності 13 січня 2009 року, статтю 8 Закону № 803-XII викладено в новій редакції, відповідно до частини 4 якої у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 № 2028, чинного на час працевлаштування особи, дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47, чинним на час проведення перевірки, інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону № 803-XII і за недодержання вимог статтей 8 і 18 зазначеного Закону.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, громадянин Молдови ОСОБА_5 у період з 29 січня по 3 березня 2008 року працював в ТОВ «Заваллівський графіт» без належно оформленого дозволу на використання праці, виданого державною службою зайнятості, що є порушенням вимог статті 8 Закону № 803-XII, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про скасування рішення щодо застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення. Виходячи з того, що порушення було здійснено до 13 січня 2009 року, відповідачем обгрунтовано накладено штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 3 Господарського кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм слідує, що інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення не здійснюють заходи державного нагляду (контролю) в сфері здійснення підприємствами, закладами, організаціями, іншими суб'єктами господарської діяльності.

Контрольні заходи, які здійснюються інспекціями державної служби зайнятості, стосуються виключно питань дотримання підприємствами, закладами, організаціями та іншими роботодавцями вимог законодавства в сфері зайнятості населення, встановлених Законом № 803-ХІІ, тобто дотримання роботодавцями законних прав, інтересів та гарантій громадян та держави в сфері зайнятості.

Тому, застосовані до ТОВ «Заваллівський графіт» економічні санкції у вигляді штрафу за порушення вимог статті 8 Закону № 803-ХІІ не можуть вважатися адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Крім того, за змістом частини 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф, у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності, сплачується ним до відповідного бюджету.

Натомість, кошти від стягнутого Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості штрафу зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не включаються до складу Державного бюджету України.

З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, вірно виходячи з того, що строк давності, визначений частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом № 803-ХІІ, не застосовується.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року - скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.