Ухвала суду № 59589852, 08.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"08" серпня 2016 р. Справа № 806/2106/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Лялевич С.С.,

сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення; зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2007 року по 03 липня 2013 року, встановивши базовий місяць - липень 2003року; зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату в місячний строк надати звіт про виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 267 КАС України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року позов ОСОБА_3 задоволено:

- визнано дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 1 липня 2003 року по 3 липня 2013 року протиправними;

- зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат в місячний строк надати звіт про виконання рішення суду у цій справі у порядку, передбаченому статтею 267 КАС України.

Вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд, в порушення приписів п.4 ч.1 ст.128 КАС України не відклав розгляд справи у зв"язку з неявкою з поважної причини представника відповідача, чим позбавив останнього можливості реалізувати права, передбачені законом, крім того, суд не з"ясував, хто є належним відповідачем у справі, з огляду на те, що відповідач визначений правонаступником військової частини А1494, яка на даний час фактично не розформована, ліквідаційні акти не складались, але не є правонаступником тих військових частин, в яких позивач проходив службу до 2011 року.

Також, відповідач вказує на те, що якщо у 2007 році у позивача мало місце підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання премії, яка не мала разового характеру виплати, при визначені базового місяця вона повинна була враховуватись при проведені індексації відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до якого у разі, якщо відбувається зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбувається підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації доходів населення.

Крім того, Житомирський обласний військовий комісаріат посилається на пропущення позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку звернення до суду .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив службу: з червня 2002 року по травень 2009 року - в 201 окремому інженерно-аеродромному батальйоні Повітряних Сил України; з травня 2009 року по квітень 2010 року - в 31 окремому полку зв'язку ПК "Центр"; з квітня по вересень 2010 року - в 9 бригаді тактичної авіації повітряного командування "Центр" ПС; з вересня 2010 року по червень 2011 року - у ВІКНУ ім. Тараса Шевченка; з липня 2011 року по липень 2013 року - у військовій частині А1494.

Відповідно до наказу командира військової частини А1494 від 22.05.2013року №123 капітана ОСОБА_3, офіцера фінансово-економічного відділу управління 8 армійського корпусу, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 16.05.2013 року №249 з військової служби у відставку за пунктом "б" частини 6 (за станом здоров'я) статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", з 22 травня 2013 року визнано таким, що справи та посаду здав і вибув у чергову відпустку за 2013 рік. та з 03 липня 2013 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В травні 2015 року позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про донарахування йому індексації грошового забезпечення з 01.04.2007 року по 03.07.2013 року в сумі 62363,75грн.

Листом від 21.05.2015 року №3493 Житомирський обласний військовий комісаріат повідомив, що оскільки позивач був звільнений з військової служби в 2013 році, задовольнити вимоги щодо здійснення донарахування індексації грошового забезпечення, отриманого під час проходження військової служби у військовій частині А1494 є неможливим.

Не погодившись з відмовою відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій військових частин, в яких проходив службу позивач, щодо нарахування позивачу сум індексації та встановлення базових місяців для нарахування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» ( далі - Закон), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок проведення індексації грошових доходів населення).

Відповідно до статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення ( у редакції, яка діяла з березня 2007 року) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення з наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Як вбачається з архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України (а.с.24), ОСОБА_3 при індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму станом на березень 2007 року застосовано базовий місяць - липень 2003року.

В подальшому, базовим місяцем встановлено квітень 2007 року та останнім базовим місяцем був встановлений січень 2008 року (а.с.17, 27).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення базовим місяцем квітня 2007 року та протиправну недоплату, починаючи з 01 квітня 2007 року індексації грошового забезпечення, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 594 від 28.03.2007 Міноборони дозволено здійснювати у поточному році починаючи з 1 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році (а.с.14).

Міністром оборони України видано наказ №175 від 14.04.2007 року "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України", яким з 1 квітня 2007 року введено в дію граничні розміри премії, яка виплачується у відсотках від грошового забезпечення, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної служби.

Отже, виплати , які здійснювались військовослужбовцям на підставі постанови № 594 у 2007 році, мали тимчасовий характер та не змінювали встановлених законодавством розмірів грошового забезпечення.

Згідно довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/6770 від 31.12.2014 (а.с.17), грошове забезпечення позивача в травні 2007 року збільшилось за рахунок премії в розмірі 1234,46 грн., при цьому інші його складові залишились незмінними.

На думку колегії суддів апеляційного суду , правомірним є висновок суду першої інстанції про протиправність визначення базовим місяцем січня 2008 року для визначення позивачу належних сум індексації.

Наказом Міністра оборони України від 30.12.2007 № 707 "Про встановлення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" особам офіцерського складу Збройних Сил України з 1 січня 2008 року підвищено посадові оклади, в зв'язку із чим позивачу було встановлено базовий місяць - січень 2008 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, при зміні структури грошового забезпечення та збільшення посадових окладів в січні 2008 року відповідач не врахував, що за рахунок підвищення посадового окладу грошовий дохід позивача фактично зменшився з 2042,50 грн. в грудні 2007 року до 1362,50 грн. в січні 2008 року (а.с.28), тобто основної умови, згідно якої базовим встановлюється місяць у разі зростання грошових доходів, при вирішення питання індексації грошового забезпечення ОСОБА_3 не було дотримано, відтак січень 2008 року не міг визначатись як базовий.

Оскільки така сума (від'ємна) була менша ніж сума індексації, яка з урахуванням базового місяця - липень 2003 року становила в січні 2008 року 402,58 грн. (прожитковий мінімум 633 грн. індекс 63,6/100), тому відповідно січень 2008 року не є базовим місяцем, а індексація мала проводитись на загальних підставах.

Крім того листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.12.2010 року № 248/9/470 в абзаці 4 пункту 4 було роз'яснено, що в місяці, в яких відбулися зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців (присвоєно чергове військове звання, призначено на вищу посаду, змінилася вислуга років, що дає право на виплату процентної надбавки за вислугу років, підвищено надбавку за виконання особливо важливих завдань, змінилися постійні складові грошового забезпечення, встановленні нові види грошового забезпечення відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України, виникло право на отримання надбавок, передбачених чинним законодавством, або змінилися їх розміри), вважаються базовими при обчисленні індексу споживчих цін, якщо в результаті таких підвищень різниця у розмірі грошового забезпечення у такому місяці перевищує суму індексації, що може бути нарахована в цьому місяці.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтується його позов.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що вимоги до Житомирського обласного військового комісаріату є частково неналежними, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.04.2015 року №248/3/9/1/315 перерахунок грошового забезпечення (в тому числі сум індексації) здійснюється за місцем останнього перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (а.с.31).

Оскільки останнім місцем служби ОСОБА_3 була військова частина А 1494, правонаступником якої є Житомирський обласний військовий комісаріат, то обов'язок по перерахунку недоплачених сум грошового забезпечення покладається на останнього.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск ОСОБА_3 строку звернення до суду за захистом своїх прав є безпідставним, приймаючи до уваги наступне.

Частиною другою ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013року №8-рп/2013 роз'яснив, що положення ч.2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16 листопада 2013 року (справа №21-389а13), перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст.43 Конституції України права на працю, тому посилання на ст.233 КЗпП України як таку, що врегульовує строки звернення до суду, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" травня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" серпня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10031

3- відповідачу/відповідачам: Житомирський обласний військовий комісаріат вул. Баранова,4,м.Житомир,10001

4-третій особі: - ,