Постанова № 59589815, 04.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 144/584/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Герман О.С.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

представника позивача Дворжецької О.В.

представника апелянта Купрія О.М.

представника відповідача Горового С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Бершадської місцевої прокуратури до Метанівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Теплик-Агро" про визнання рішення сесії незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року позивач - Бершадська місцева прокуратура звернувся до Теплицького районного суду Вінницької області з позовом до Метанівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення 4-ї сесії 7 скликання Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області від 17.12.2015 року № 32.

Теплицький районний суд Вінницької області постановою від 22.06.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем Метанівською сільською радою Теплицького району, рішенням № 32 від 17.12.2015, «Про звільнення ТОВ «Теплик-Агро», с. Метанівка, від пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Метанівка при будівництві і газопостачанні зерносушарки розташованої за адресою с. Метанівка вул. Леніна, 69а Теплицького району Вінницької області, яким ТОВ «Теплик-Агро», було звільнено від пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Метанівка Теплицького району, при будівництві газопостачання зерносушарки у зв'язку із регулярною щомісячною допомогою с. Метанівка у вирішенні соціальних питань. У рішенні відповідач керувався ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 68 Закону України «Про місцеве самоврядування». Підтвердження про регулярну щомісячну допомогу с. Метанівка у вирішенні соціальних питань відповідач не надав.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КАС України та Закону України "Про місцеве самоврядування", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, відповідно до Конституції України, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97).

Відповідно до статті 16 Закону № 280/97, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно статті 25 Закону № 280/97, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

В силу п.5 ч.1 ст. 28 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 63 Закону № 280/97 доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Згідно ст. 60 Закону № 280/97, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, відповідно зазначеному органи місцевого самоврядування вирішують питання, що стосуються формування місцевих бюджетів та порядку використання і розпорядження об'єктів комунальної власності, відповідно та в межах наданих їм законом повноважень.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI року (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно статті 6 вказаного закону, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 40 Закону № 3038-VI передбачено, пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та її особливості.

Так, відповідно ч.1 вказаної статті, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 цієї ж статті).

Згідно ч.7 ст. 40 Закону № 3038-VI органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Тобто, органи місцевого самоврядування у випадку будівництва певних об'єктів на території відповідного їм населеного пункту, з метою участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників об'єктів будівництва зобов'язують таких замовників здійснити пайову участь шляхом перерахування коштів до місцевого бюджету, у встановленому ОМС розмірі.

При цьому, статтею 40 передбачено вичерпний перелік випадків, у яких замовники на залучаються до пайової участі у розвитку інженерної інфраструктури населеного пункту, зокрема 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Згідно з матеріалами справи, Метанівською сільською радою оскаржуваним рішення було звільнено ТОВ "Теплик-Агро" від пайової участі в розвитку інженерної інфраструктури села Метанівка, при будівництві газопостачання зерносушарки.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що вказане будівництво здійснюване ТОВ "Теплик-Агро", не підпадає під ознаки підстав звільнення від пайової участі, відсутності обов'язку брати участь у розвитку інженерної інфраструктури населеного пункту встановленого законом.

При цьому, посилання на щомісячну регулярну допомогу селу Метанівка у вирішенні соціальних питань, як на підставу для звільнення від пайової участі є безпідставним (таким що не відповідає вимогам закону) в силу положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також не має жодного документального підтвердження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного рішення Метанівської сільської ради щодо звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" від пайової участі при будівництві газопостачання зерносушарки.

Разом з тим , в апеляційній скарзі, скаржником наведено ряд доводів які на його думку свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, стосовно яких колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 цієї ж статті).

На третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ч. 2 ст. 54 КАС України поширюються права та обов'язки передбачені ст. 49 КАС України. Оскільки ТОВ «Теплик-Агро» брало участь у справі як третя особа на стороні відповідача, відповідно на неї поширюються права та обов'язки відповідача.

Отже, враховуючи те, що відповідач та третя особа були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду (про що, свідчать власноручні розписки в матеріалах справи), а також відсутності рішення про обов'язковість особистої участі осіб які беруть участь у справі та заперечень з боку позивача, рішення Теплицького районного суд про можливість розглянути справу у порядку письмового провадження є законним та відповідає нормам КАС України.

Окрім того, апелянтом не правильно трактовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме п. 2 ч. 4 ст. 23 вказаного закону передбачає, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Зазначена норма, зобов'язує прокурора, який діє в інтересах громадянина або в інтересах держави в особі певного органу попередньо, до звернення до суду повідомити вказаних суб'єктів, але дана норма не зобов'язує повідомляти про звернення до суду відповідача.

В даному випадку відсутній орган до компетенції якого віднесено захист інтересів держави в даній сфері і прокурор відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України набув статусу позивача. Отже, в даному випадку, відсутній суб'єкт, якого прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про застосування представницьких повноважень, а тому твердження апелянта стосовно цього є небгрунтованими.

Разом з тим, статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких зокрема однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин дана адміністративна справа підсудна та повинна була розглядатися окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом як адміністративним.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи, не правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" задовольнити частково.

Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Бершадської місцевої прокуратури до Метанівської сільської ради про визнання рішення сесії незаконним та скасування рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Бершадської місцевої прокуратури до Метанівської сільської ради задовольнити.

Визнати протиправним рішення № 32 «Про звільнення ТОВ «Теплик-Агро» с. Метанівка від пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Метанівка при будівництві і газопостачанні зерносушарки розташованої за адресою с. Метанівка вул. Леніна, 69а Теплицького району Вінницької області від 17.12.2015 4-ї сесії 7 скликання Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області та скасувати його.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.