Ухвала суду № 59589811, 04.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 688/1319/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Цідик А.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 31.03.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області №20 від 18 лютого 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн.

У постанові №20 зазначено, що підставою для її ухвалення був акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.02.2016 року та протокол про адміністративне правопорушення від 10.02.2016р., якими встановлено, що будівництво господарської споруди по АДРЕСА_1 Хмельницької області здійснено ОСОБА_2 без відповідної проектної документації та дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КУпАП, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11).

Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

В свою чергу склад адміністративного правопорушення складається з об'єкту; об'єктивної сторони; суб'єкту; та суб'єктивної сторони.

Отже для наявності складу адміністративного правопорушення та як наслідок самого порушення необхідна наявність всіх його складових.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

В даному випадку об'єктом даного правопорушення встановлений законом порядок здійснення будівельних робіт, (а саме заборона виконувати будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт) та за порушення якого відповідно до статті 96 КУпАП передбачена відповідальність.

Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правими нормами.

В даному випадку такими діями є дії передбачені ч. 6 ст. 96 КУпАП, а саме виконання будівельних робіт без наявності зареєстрованої у встановленому законом порядку декларації про початок виконання будівельних робіт.

Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку можуть бути громадяни які проживають на території України та здійснюють будівельні роботи в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

В даному випадку суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у здійсненні будівельних робіт з усвідомленням (умисно), або без усвідомлення (необережно), наявності в діях порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції фактичне будівництво зазначених споруд здійснювалося чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Таким чином, в даному випадку в діях (бездіяльності) ОСОБА_2 відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, оскільки фактично позивач не здійснювала будівництво вказаної споруди та не могла порушити вимоги встановлені вказаним законом, а тому не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП.

Отже, притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене статтею 96 КУпАП не містить всі необхідні об'єктивні та суб'єктивні ознаки, за наявності яких дане діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення (тобто відсутній склад а.п.), а тому твердження позивачем, що відповідачем в порушення вимог статті 247 КУпАП було розпочато адміністративне провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення є обгрунтованим.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є суперечливими та не підтвердженні належними доказами. Отже, відповідач у встановленому законом порядку не довів наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.