Постанова № 59589723, 02.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3934/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іовіч М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Прокуратурі Миколаївської області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення комісії прокуратури Миколаївської області від 27 червня 2015 року, в частині визначення ОСОБА_1 як особи, що підлягає звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зі скороченням чисельності та штату працівників органів прокуратури; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Миколаївської області № 1585у від 28 вересня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду у кримінальному проваджені у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури Миколаївської області у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів Миколаївської області; зобов'язання поновити ОСОБА_1 з 28 вересня 2015 року на посаді рівнозначній з тією яку він обіймав до звільнення; зобов'язання провести нарахування на користь ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як при проведенні процедури скорочення не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, а саме: його кваліфікація, професійні якості, продуктивність праці, стан здоров'я. Також позивач зазначає, що відносно нього порушено встановлену законом процедуру звільнення.

В свою чергу, прокуратурою Миколаївської області подано заперечення на вказану апеляційну скаргу, у яких зазначено про правомірність прийнятого рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, так як останнього звільнено з дотриманням встановленої процедури та без порушень норм чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 10 жовтня 1995 року, на посаді заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області позивач працював з 11 червня 2015 року.

Станом на 14 липня 2015 року, відповідно до структури та штатного розпису прокуратури Миколаївської області, штат відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області складався із 5 штатних одиниць: 1 посада начальника відділу, 1 посада заступника начальника відділу та 3 посади прокурора відділу.

У зв'язку з набранням чинності 15 липня 2015 року Закону України "Про прокуратуру", наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року № 50ш у структурі та штатному розкладі прокуратури Миколаївської області ліквідовано всі структурні підрозділи, а працівники з відповідним фондом заробітної плати зараховані до резерву Генеральної прокуратури України.

Зазначеним наказом у структурі та штатному розкладі прокуратури Миколаївської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України утворено: відділ організаційного та правового забезпечення (у складі 3 штатних одиниць), відділ організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів (у складі 3 штатних одиниць), відділ нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією та процесуального керівництва (у складі 7 штатних одиниць), відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області (у складі 8 штатних одиниць), відділ ювенальної юстиції (у складі 3 штатних одиниць), відділ підтримання державного обвинувачення в суді (у складі 6 штатних одиниць), відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення (у складі 9 штатних одиниць), відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби, державної прикордонної служби та з міжнародно-правових доручень (у складі 3 штатних одиниць), відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби (у складі 3 штатних одиниць), відділ представництва інтересів громадян і держави в судах при виконанні судових рішень (у складі 10 штатних одиниць).

Внаслідок чого, прокурором Миколаївської області 20 липня 2015 року направлено листа заступникам прокурора області та керівникам самостійних структурних підрозділів прокуратури області №11/1-4290вн-15, яким доручено не пізніше 18:00 години 21 липня 2015 року надати до відділу роботи з кадрами прокуратури області обґрунтовані пропозиції з рекомендаціями про призначення на відповідні посади працівників ліквідованих структурних підрозділів прокуратури області.

Крім цього, цим же листом на виконання розпорядження прокурора області від 20 липня 2015 року № 77 доручено не пізніше 09:00 години 23 липня 2015 року надати до відділу роботи з кадрами прокуратури області обґрунтовані пропозиції щодо кандидатур працівників, які підлягають звільненню із займаних посад у зв'язку із скороченням.

27 та 28 липня 2015 на засіданнях комісії прокуратури області щодо визначення працівників, які підлягають скороченню (утвореної відповідно до розпорядження прокурора області від 20 липня 2015 року № 77) рекомендовано керівнику прокуратури Миколаївської області кандидатуру ОСОБА_1 як особи, яка підлягає скороченню.

Прокурором Миколаївської області було вручено позивачу письмове попередження про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) з 28 вересня 2015 року, а саме у зв'язку із ліквідацією у структурі та штатному розписі прокуратури Миколаївської області відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області відповідно до наказу Генерального прокурора України № 50 ш від 15 липня 2015 року.

Також у зазначеному попередженні повідомлено, що враховуючи суттєве скорочення штатної чисельності працівників органів прокуратури Миколаївської області, станом на 28 липня 2015 року, вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу, відсутні.

За результатами заслуховування комісією керівників структурних підрозділів прокуратури області, працівників, кандидатури яких подано на звільнення, вивчення кандидатур працівників апарату прокуратури області, прокурором області 28 липня 2015 року, оголошено попередження про звільнення 28 працівникам апарату, у тому числі ОСОБА_1.

Наказом прокурора Миколаївської області від 28 вересня 2015 року № 1585 у звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури Миколаївської області у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів прокуратури Миколаївської області.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивача правомірно звільнено з органів прокуратури внаслідок реорганізації, при цьому судом зроблено висновок, що у позивача відсутнє переважене право на працевлаштування у новоутворених структурних одиницях Прокуратури Миколаївської області.

З такими висновками не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про прокуратуру», керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За вимогами ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача з посади заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури Миколаївської області наказом прокурора Миколаївської області № 1585у від 28 вересня 2015 року.

При цьому, перевіряючи відповідність рішення суду першої інстанції встановленим обставинам справи, колегія зазначає, що останнім обґрунтовано встановлено зміни в організації праці відповідача шляхом скорочення чисельності та штату його працівників, а також встановлено факт належного попередження позивача за 2 місяці про його наступне вивільнення.

Проте, на думку колегії, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача переваженого права на працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах Прокуратури Миколаївської області, з огляду на наступне.

Так, позивач відповідно до посвідчення серії АА № 438892, виданого 11 грудня 1997 року, має статус учасника бойових дій.

Відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вказана гарантія також дублюється положеннями п. 13 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно яких, учасникам бойових дій надається, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Виходячи зі змісту викладених норм, у позивача наявне переважне право на залишення на службі при реорганізації та скороченні штатів, а також на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

При цьому, відділ нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту, заступником начальника якого був позивач, ліквідовано як самостійний структурний підрозділ Прокуратури Миколаївської області.

Внаслідок чого, у відповідача виник обов'язок по працевлаштуванню позивача, який має переважне право на працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах регіональної прокуратури.

Проте, з матеріалів справи та пояснень сторін у справі вбачається, що вирішуючи питання про звільнення співробітників, а також питання про їх подальше працевлаштування у реорганізованій Прокуратурі Миколаївської області з урахуванням нового штатного розпису, на відповідних комісіях, зокрема, не досліджувалось вищевказане переважне право позивача на проходження служби у порівнянні з іншими співробітниками, яких прийнято на службу.

Більш того, співробітників позивача, які працювали на посадах прокурорів відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, працевлаштовано у новоутворених структурних підрозділах регіональної прокуратури, тоді як позивача звільнено з органів прокуратури.

При цьому, вказані особи не мають статусу учасників бойових дій та мають менший стаж праці в органах прокуратури.

В даному випадку, позивачу не запропоновано жодної посади, що відповідала б його кваліфікаційному рівню, чим порушено встановлену законодавством процедуру звільнення особи та не виконано взяті державою зобов'язання по наданню пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності учасникам бойових дій, відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Факт пропонування позивачу посади прибиральника службових приміщень, не приймається колегією суддів як намагання його працевлаштування, так як вказана посада є технічною посадою, яка не потребує спеціальної кваліфікації та знань, що наявні у позивача.

Більш того, оскаржуваним наказом звільнено позивача не лише із займаної посади в Прокуратурі Миколаївської області, а й з органів прокуратури Миколаївської області, проте посади в органах прокуратури Миколаївської області йому також не пропонувалися.

Посилання суду першої інстанції на п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1995 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у якому зазначено, що у відповідності до норм КЗпП власник або уповноважений ним орган при проведенні звільнення в межах однорідних професій і посад має право провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, на підставі якого судом зроблено висновок про відсутність такого обов'язку у відповідача, не приймається колегією суддів.

В даному випадку, переважне право позивача на працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах регіональної прокуратури передбачено не лише положеннями КЗпП, а й дублюється положеннями ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким чітко встановлено порядок надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності учасникам бойових дій.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено вказаних обставин та зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача переважного права на працевлаштування та відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, у випадку протиправного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його протиправно звільнено, так як поновлення його на новій посаді є фактично зобов'язанням укладання нового трудового договору, що виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Тому, колегія приходить до висновку про часткове задоволенні вимоги позивача та поновлення його на посаді заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області.

В частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З огляду на зміст наведеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі позивача, необхідно виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 28 вересня 2015 року по 02 серпня 2016 року.

Крім того, вимога позивача про скасування рішення комісії Прокуратури Миколаївської області від 27 червня 2015 року, в частині визначення ОСОБА_1 як особи, що підлягає звільненню у зв'язку із змінами у організації виробництва і праці, зі скороченням чисельності та штату працівників органів прокуратури, не підлягає задоволенню, так як вказане рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, що порушує права позивача на проходження публічної служби.

В даному випадку, права позивача у межах спірних правовідносин порушені саме наказом про його звільнення, який визнаний судовою колегією протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про проходження публічної служби - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Миколаївської області № 1585 у від 28 вересня 2015 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту Прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури Миколаївської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту Прокуратури Миколаївської області та органах прокуратури Миколаївської області з 28 вересня 2015 року.

Зобов'язати Прокуратуру Миколаївської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 28 вересня 2015 року по 02 серпня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати здійснити за рахунок Державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання постанови у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2016 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло