Постанова № 59589702, 03.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 504/174/16-а

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Добров П.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі», Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Олсідз Блек Сі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД», в якому позивач просив: визнати відмову Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області щодо порушення процедури розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» від 17.12.2015 року № 06/894 про прийняття рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту; зобов'язати Визирську сільську раду Комінтернівського району Одеської області розглянути на найближчому пленарному засіданні в порядку, передбаченому чинним законодавством України, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» про прийняття рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту; скасувати рішення Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.11.2015 року № 18-УІІ «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області»; скасувати рішення Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 29.12.2015 року № 90-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області».

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2016 року заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області щодо порушення процедури розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» від 17.12.2015 року № 06/894 про прийняття рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту. Зобов'язано Визирську сільську раду Комінтернівського району Одеської області розглянути на найближчому пленарному засіданні в порядку, передбаченому чинним законодавством України, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» про прийняття рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2015 року ТОВ «Енерго продукт ЛТД» звернулось до Визирської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтовною площею 5,5 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту, що розташована в межах села Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с.78 т.1).

За результатами розгляду вказаного клопотання, відповідачем, рішенням від 20.11.2015 року № 18-УІІ, було надано третій особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,5 га в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с.27 т.1).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року позивач звернувся до Визирської сільської ради із клопотанням про прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту (а.с.18-19 т.1).

За результатами розгляду поданого позивачем клопотання, відповідачем був направлений останньому лист від 04.01.2016 року № 459/02-15/6, в якому зазначено, що Визирська сільська рада відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що згідно рішення відповідача від 20.11.2015 року № 18-УІІ такий дозвіл вже надано ТОВ «Енерго продукт ЛТД» (а.с.26 т.1).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішенням Визирської сільської ради від 29.12.2015 року № 90-УІІ затверджено проект землеустрою та передано ТОВ «Енерго продукт ЛТД» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка, загальною площею 5,4942 га (а.с.28 т.1).

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова ТОВ «Олсідз Блек Сі» у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду листом № 459/02-15/6 від 04.01.2016 року за підписом сільського голови суперечить положенням ст.ст. 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому підлягає визнанню протиправною із зобов'язанням відповідача розглянути заявлене позивачем клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог позивача в частині скасування рішень Визирської сільської ради від 20.11.2015 року № 18-УІІ та від 29.12.2015 року № 90-УІІ, посилаючись на те, що такі рішення відповідача прийняті в межах його повноважень та відповідають закону.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно вимог ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (зокрема, для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства), здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що регулювання відносин щодо розпорядження землями відноситься до виключних повноважень відповідної сільської ради та здійснюється на підставі відповідних рішень, які, в свою чергу, приймаються виключно на пленарних засіданнях.

При цьому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у надані такого дозволу приймається у місячний строк з моменту подання клопотання про отримання зазначеного дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року позивач звернувся до Визирської сільської ради із клопотанням про прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту (а.с.18-19 т.1).

Тобто, в даних спірних правовідносинах відповідач повинен був діяти відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які регламентують порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та взагалі порядок вирішення сільською радою земельних спорів, а саме на відповідному пленарному засіданні ради розглянути заявлене позивачем клопотання та за результатами його розгляду прийняти одно із таких рішень: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, або про відмову у наданні такого дозволу.

Аналогічного висновку у своїй постанові від 10.12.2013 року № 21-358а13 дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду та не заперечується сторонами у справі, заявлене позивачем клопотання від 17.12.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не виносилось відповідачем на пленарне засідання для розгляду сільською радою, за результатами розгляду вказаного клопотання Визирською сільською радою не приймалось рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, або про відмову у наданні такого дозволу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, відповідачем був направлений останньому лист від 04.01.2016 року № 459/02-15/6, в якому зазначено, що Визирська сільська рада відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що згідно рішення відповідача від 20.11.2015 року № 18-УІІ такий дозвіл вже надано ТОВ «Енерго продукт ЛТД» (а.с.26 т.1).

Однак, вказаний лист не є рішенням сільської ради, прийняте за результатами розгляду клопотання юридичної особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, у розумінні положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З наведеного вбачається, що при розгляді клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки відповідачем було порушено процедуру розгляду такого роду клопотань, що визначена Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За викладених обставин у їх сукупності, враховуючи встановлені судом порушення, допущені з боку відповідача, в частині порядку розгляду та прийняття рішення за результатами розгляду заявленого позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, колегія суддів вважає, що в даному випадку вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду у відповідності до вимог Земельного кодексу України клопотання позивача від 18.12.2015 року № 459/02-15 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду та зобов'язання Визирську сільську раду розглянути вказане клопотання ТОВ «Олсідз Блек Сі» на пленарному засіданні сільської ради і прийняти відповідне рішення згідно вимог Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи у наведеній частині, проте останнім помилково обрано спосіб захисту прав позивача з огляду на встановлені обставини.

Також, вирішуючи спірне питання в частині заявлених позивачем вимог про скасування рішень Визирської сільської ради від 20.11.2015 року № 18-УІІ та від 29.12.2015 року № 90-УІІ, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи щодо фактичної реалізації цих рішень відповідача, укладення з третьою особою договору оренди оскаржуваної земельної ділянки та реєстрації права оренди третьої особи цієї земельної ділянки, дійшов помилкового висновку, що спір у цій частині заявлених вимог є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно правової позицію Верховного Суду України, наведеної у постановах від 11.11.2014 року № 21-493а14, від 09.12.2014 року № 21-308а14, від 17.02.2015 року № 21-551а14, від 24.02.2015 року № 21-34а15, від 29.09.2015 року № 826/10205/14, від 06.10.2015 року № 21-1306а15, від 13.01.2016 року № 808/4677/13-а, від 26.01.2016 року № 2а-10699/11/2670, від 09.02.2016 року №№ 0870/562/12, 816/3735/14, від 01.03.2016 року № 2а/2470/2635/12, від 30.03.2016 року № 372/1348/14-а, від 25.05.2016 року № 816/4339/14, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2014 року № 21-493а14, від 09.12.2014 року № 21-308а14, від 17.02.2015 року № 21-551а14, від 24.02.2015 року № 21-34а15, від 29.09.2015 року № 826/10205/14, від 06.10.2015 року № 21-1306а15, від 13.01.2016 року № 808/4677/13-а, від 26.01.2016 року № 2а-10699/11/2670, від 09.02.2016 року №№ 0870/562/12, 816/3735/14, від 01.03.2016 року № 2а/2470/2635/12, від 30.03.2016 року № 372/1348/14-а, від 25.05.2016 року № 816/4339/14 та інш., дійшла висновку, що такий спір є не публічно-правовим, а має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такий висновок Верховного Суду України ґрунтуються на наступному.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Верховний суд України зазначив, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Отже, Верховний суд України дійшов висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В той же час, Верховний суд України вказав, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Верховний суд звернув увагу на п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому останній зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Верховний суд України зазначив, що прийняте радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу Товариству в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, Верховний суд України дійшов висновку, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

За таких обставин, на думку колегії суддів Верховного Суду України, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного (господарського) судочинства.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду та не заперечується сторонами у справі, оскаржуваним рішенням відповідача від 20.11.2015 року № 18-УІІ надано третій особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду.

В свою чергу, рішенням відповідача від 29.12.2015 року № 90-УІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки в довгострокову оренду, дозвіл на розроблення якого наданий наведеним вище рішенням.

На підставі вказаних рішень відповідача, 18.01.2016 року між Визирською сільською радою та ТОВ «Олсідз Блек Сі» укладений договір оренди спірної земельної ділянки та 03.02.2016 року складено акт приймання-передачі цієї земельної ділянки (а.с.174-176 т.2).

Право оренди земельної ділянки, яке набуто позивачем на підставі оскаржуваних рішень відповідача від 20.11.2015 року № 18-УІІ та від 29.12.2015 року № 90-УІІ і договору оренду від 18.01.2016 року, зареєстровано за позивачем 03.02.2016 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.178 т.2).

З наведеного вбачається, що оскаржувані рішення відповідача вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме: після одержання третьою особою у даній справі документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки та державної реєстрації такого право.

Тобто, на підставі оскаржуваних рішень у третьої особи виникло право оренди земельну ділянку та фактично це право і оспорюється у даній справі.

Однак, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак, і захищати своє право та інтерес позивач повинен у способи, визначені статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК.

В даному випадку позивач подав позов з метою захисту свого права користування земельної ділянки, яке, на думку позивача, порушене - територіальною громадою в особі Визирської сільської ради - внаслідок прийняття останньою рішень, спрямовані на передачу цього майна в оренду іншій особі.

Фактично цей спір виник між позивачем та третьою особою про оренди на земельну ділянку, а тому не є публічно-правовим.

За таких обставин, враховуючи, що прийняті відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оскаржувані рішення є ненормативними, які після їх реалізації вичерпали свою дію фактом їх виконання і з прийняттям яких у третьої особи у даній справі виникло право оренди на земельну ділянку, даний позов, предметом якого є спірні рішення, не може бути розглянутий за правилами КАС України, оскільки подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою право оренди спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, так як виникає спір про право цивільне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Таким чином, враховуючи наведену позицію Верховного Суду України, колегія суддів вважає, що в цій справі суд першої інстанцій не правильно застосував згадані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим подані апеляційні скарги слід задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог про скасування рішень відповідача від 20.11.2015 року № 18-УІІ та від 29.12.2015 року № 90-УІІ, а в іншій частині прийняти нову постанову про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі», Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД», про скасування рішень Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.11.2015 року № 18-УІІ «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» та від 29.12.2015 року № 90-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» - закрити.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області щодо не розгляду у відповідності до вимог Земельного кодексу України клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» від 18.12.2015 року № 459/02-15 про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту.

Зобов'язати Визирську сільську раду Комінтернівського району Одеської області розглянути на пленарному засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» від 18.12.2015 року № 459/02-15 про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 4,4364 га, яка не надана у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) зі зміною цільового призначення на землі транспорту та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець