Ухвала суду № 59589553, 10.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/3382/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року позов задоволено частково.

Відповідач-1 в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач був звільнений з військової служби 29 червня 1987 року, є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан з 02 листопада 1986 року по 29 червня 1987 року, що підтверджується довідкою територіального підрозділу Міністерства оборони України від 22.01.2016 (а.с. 21) та копіями посвідчень позивача (а.с. 18-19).

01 серпня 2014 року позивача визнано з 09 липня 2014 року інвалідом ІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 серпня 2014 року серії 10 ААГ №005156 (а.с. 17).

Позивач звернувся до уповноваженого органу Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (а.с. 22-23).

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відсутністю будь-якого рішення відповідача за заявою позивача від 06 березня 2016 року.

Позивач також звертався до Адміністрації Державної прикордонної служби України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (а.с. 26), але йому у цьому було відмовлено, що підтверджується листом вих. Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2016 року №11/Д-1588 (а.с. 27).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;

- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) та Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039) солідарно на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно ст.16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 698752 (шістсот дев'яносто вісім сімсот п'ятдесят дві) грн;

- зобов'язати Міністерство оборони України та Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття позивача на військову службу та звільнення з неї провадились керівником Міністерства оборони - Міністром оборони, а тому усі видатки з виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності має провадити саме Міністерство оборони України, а адміністрація Державної прикордонної служби України права позивача не порушувала. Також суд зазначив, що з огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена з 09 липня 2014 року, то одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Дана справа підпадає під дію п. 2 ч. 1 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС), відповідно до якого скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято в порядку скороченого провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 1832 КАС апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Право апеляційного суду на розгляд справ у порядку письмового провадження також передбачає ч. 1 ст. 197 КАС, відповідно до п. 3 якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.

Частиною 2 названої статті передбачено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Таким чином, призначення справи під час письмового провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні є виключно правом апеляційного суду.

Представник відповідача-1 подав до суду клопотання, в якому просив призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень.

Однак, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття правильного та обґрунтованого рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження без її слухання у відкритому судовому засіданні. З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє вказане клопотання відповідача-1.

Згідно із статтею 41 «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі <…> 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, <…> (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Згідно з ч.ч. 6, 9 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, довідкою МСЕК від 01 серпня 2014 року серії 10 ААГ №005156 (а.с. 17) підтверджується, що з 09 липня 2014 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку № 975.

Правову позицію відносно наведеного питання неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Тобто, з 09 липня 2014 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), п. 6 Порядку № 975 її розмір складає 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Варто звернути увагу на те, що право військовослужбовців радянської армії, які отримали поранення під час несення ними військового обов'язку у країнах, де велися військові дії, на отримання на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги неодноразово підтримував Вищий адміністративний суд України (ухвали від 01 грудня 2015 року по справі №825/1807/15-а, від 24 травня 2016 року по справі №760/10882/15-а, від 12 липня 2016 року по справі №372/4757/15-а). У вказаних рішеннях також наголошено на обов'язку саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення з виплати одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити на тому, що бездіяльність військового комісаріату, і, як наслідок, Міністерства оборони України у питанні призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання такої допомоги, так як ним було вжито всіх залежних від нього заходів та, згідно вимог Порядку № 975, подано відповідну заяву з усіма необхідними документами.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог саме до Міністерства оборони України.

Окрім того, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд протиправно розглянув справу в порядку скороченого провадження, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС дана справа (у тому числі й в частині визнання протиправними дій відповідачів) підлягає розгляду в порядку скороченого провадження, так як стосується оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо одержання допомоги.

Заборона щодо розгляду у порядку скороченого провадження адміністративних справ, які належить розглядати колегією суддів, встановлена ч. 11 ст. 1832 КАС, до даної справи застосуванню не підлягає, так як в силу ч. 1 ст. 24 КАС колегіальний розгляд справи за позовом до центрального органу виконавчої влади здійснюється в окружному адміністративному суді, однак дана справа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС, підсудна та розглянута місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року - без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту постановлення є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.