Ухвала суду № 59589387, 09.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року справа №805/756/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

при секретареві судового засідання - Святодух О.Б.,

за участю представників позивача - Стукал Н.А., Стукал П.М.,

за участю представника відповідача - Сізової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/756/16-а за позовом Приватного підприємства «Лактус» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лактус» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015 № 0000392200/1614 та 0000382200/1615, прийняті на підставі акту невиїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НК Артеміда Груп» за травень, червень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000392200/1614 від 08.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1024015,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000382200/1615 від 08.09.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142201,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Лактус» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з TOB «НК Артеміда Груп» за травень, червень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року. Апелянт зауважує, що постачання палива по ланцюгу ТОВ «НК Артеміда Груп» - ПП «Лактус» у травні, червні, вересні, грудні 2014 року та січні 2015 року фактично не відбувалось, а проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами-покупцями ТОВ «НК Артеміда Груп». Позивачем отримано податкові накладні від ТОВ «НК Артеміда Груп» без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України внаслідок використання в бухгалтерському, податковому та статистичному обліку документів, що містять неправдиві відомості та дані щодо не облікового використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності ПП «Лактус».

Крім того, твердження позивача про здійснення контрагентом своєї господарської діяльності на непідконтрольній Україні території спростовується пропозицією про здійснення нового постачання ПММ, отриманою через відділення Укрпошти листом зі зворотною адресою м. Краматорськ Донецької області. Позивачем не було використано право, передбачене п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у відповідності до чого не додано протягом 60 календарних днів до податкових декларацій за травень, липень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року заяви зі скаргою на ТОВ «НК Артеміда Груп» (про відмову постачальника надати податкову накладну, порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Отже, на думку апелянта, документами наданими до перевірки не забезпечено підтвердження правильності, повноти відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Лактус» зареєстроване як юридична особа з 03.03.2003, перебуває на обліку Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Добропільська ОДПІ).

У період з 06.08.2015 по 12.08.2015 Добропільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Лактус» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НК Артеміда Груп» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, з 01.09.2014 по 30.09.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2015.

На підставі зазначеної перевірки складено акт № 19/15/32418592 від 19.08.2015, яким встановлена відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «Лактус» з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «НК Артеміда Груп» на суму 5782872, 36 грн, у т.ч. ПДВ 963812,06 грн та подальшого їх використання в господарській діяльності підприємства. Встановлено порушення вимог: пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 963812,06 грн, у т.ч.: занижено суму ПДВ за травень 2014 року в розмірі 163655,00 грн; завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року в розмірі 79981,00 грн; завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2014 року в розмірі 62220,00 грн; занижено суму податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 200535,00 грн; занижено суму податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 457421,00 грн.

На підставі зазначеного акту сформовані спірні податкові повідомлення-рішення № 0000392200/1614 від 08.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1024015,00 грн та № 0000382200/1615 від 08.09.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142201,00 грн.

Добропільська ОДПІ листом від 07.09.2015 року № 1588/10/05-07-22-13 повідомила позивача про результат розгляду заперечень до Акту перевірки, відповідно до якого акт перевірки №19/15/32418592 від 19.08.2015 вважається складеним відповідно до вимог чинного законодавства та правомірним.

18 вересня 2015 року ПП «Лактус» звернулось із заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій просило скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 11292/10/05-99-10-03-12-1 від 24.11.2015 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, також, за кінцевим розглядом скарг Державною Фіскальною Службою України прийнято Рішення № 2692/6/99-98-10-01-04-25 від 10.02.2016, відповідно до якого спірні податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги були залишені без змін.

Приватне підприємство «Лактус» не погодилось із вказаними рішеннями та звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, перелік платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій ПП «Лактус» з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента ТОВ «НК Артеміда Груп», неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність документів, що підтверджують якість товару.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НК Артеміда Груп» був укладений договір поставки палива № 332 від 12.05.2014, предметом якого є передача у власність покупця палива за відповідну оплату.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НК Артеміда Груп», підтверджується наступними документами.

Видатковими накладними: № 9 від 30.01.2015; № 10 від 30.01.2015; № 348 від 13.05.2014; № 1361 від 13.05.2014; № 12 від 19.01.2015; № 11 від 19.01.2015; № 2 від 16.01.2015; № 883 від 15.06.2014; № 56 від 17.06.2014.

Сплата за поставлений товар підтверджується: платіжними дорученнями № 713 від 03.12.2014; № 26 від 16.01.2015; № 42 від 29.01.2015; № 327 від 17.06.2014; № 554 від 15.09.2014; № 251 від 12.05.2014.

Як вбачається з матеріалів справи платіж на суму 1074559,54 грн був здійснений 29.01.2015.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 2 від 16.01.2015; № 178 від 16.01.2015; № 348 від 13.05.2014; № 1361 від 13.05.2014; № 209 від 09.12.2014; № 257 від 08.12.2014; № 11 від 19.01.2015; № 174 від 19.01.2015; № 12 від 19.01.2015; № 175 від 19.01.2015; № 208 від 30.01.2015; № 9 від 30.01.2015; № 10 від 30.01.2015; № 207 від 30.01.2015; № 82 від 15.09.2014; № 560 від 17.06.2014.

Факт використання придбаного палива у господарській діяльності позивача підтверджується: Книгою складського обліку за 2014 рік з Реєстрами видачі палива у використанні тракторів, вантажного транспорту, автокранів та іншого використання; Книгою складського обліку за 2015 рік, звітами про рух матеріальних цінностей позивача з травня 2014 року по грудень 2014 року ; звітом про рух матеріальних цінностей за січень 2015 року - грудень 2015 року.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ТОВ «НК Артеміда Груп» виписано позивачу податкові накладні: № 327 від 12.05.2014; № 328 від 12.05.2014; № 9 від 30.12.2015; № 2 від 16.12.2015; № 935 від 15.09.2014; № 543 від 17.06.2014; № 1064 від 03.12.2014; № 10 від 30.12.2015.

Зазначені податкові накладні були направлені до податкового органу ТОВ «НК Артеміда Груп».

Згідно з Реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивачем були отримані податкові накладні від ТОВ «НК Артеміда Груп».

Згідно з п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну «первинний документ» наведено в статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідність господарських операцій позивача з контрагентом вимогам чинного законодавства повністю підтверджується: договором на поставку палива, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, іншими бухгалтерськими документами, які за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд апеляційної інстанції спростовує доводи апелянта щодо неможливості віднесення суми податку до податкового кредиту за податковими накладними № 9 та № 10 від 30.01.2015, оскільки відповідно до вимог ст. 198 ПК України датою виникнення права на віднесення суми податку до податкового кредиту вважається дата отримання позивачем палива, якою відповідно до видаткових накладних є 19.01.2015, та згідно зі ст. 187 ПК України припадає на податковий період протягом якого відбулося постачання палива позивачу.

Також матеріалами справи підтверджено придбання позивачем палива у ТОВ «НК Артеміда Груп» для власних потреб, оскільки ПП «Лактус» є землекористувачем земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Довідками відділу Держкомкадастру в Олександрівському районі Донецької області.

Крім того, у сільськогосподарській діяльності позивача використовується техніка, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, яка потребує використання палива.

Для роботи на сільськогосподарській техніці позивачем використовується дизельне паливо. З матеріалів справи вбачається, що паливно-мастильний матеріал придбаний позивачем має паспорт якості № 13801/13804190/14 та Сертифікат відповідності № UA1.072/0243079-13 з терміном дії з 30.12.2013 по 19.06.2015.

Факт перевезення товару за замовленнями позивача підтверджено товарно-транспортними накладними, відповідальність та правильність їх оформлення покладається на перевізника, оскільки саме контрагент позивача організовує транспорт для перевезення вантажу власним або ним найнятим транспортом за власні кошти. Допущення помилок у товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про те, що між контрагентом та позивачем не відбувся перехід права власності на товар. Дані документи жодним чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій. Жодні норми законодавства не пов'язують настання таких наслідків із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів також наголошує на принципі персональної відповідальності платника податку, закріпленому п. 36.1., 36.5 статті 36, п. 38.1. статті 38, п. 44.1. статті 44, п. 47.1. статті 47, п. 49.2. статті 49 ПК України, відповідно до якого право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Видані контрагентом позивача податкові накладні не мають недоліків, а форма і порядок їх заповнення відповідає чинному, на момент їх складання, законодавству та підтверджують право позивача на формування ним податкового кредиту за спірний період відповідно до норм Податкового кодексу України.

Таким чином суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на недоведеність реальності здійснення ПП «Лактус» господарських операцій з контрагентом ТОВ «НК Артеміда Груп», тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повному обсязі відображує реальні наслідки укладення договору та має силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що свідчить про безпідставність та необґрунтованість прийняття Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 10 серпня 2016 року.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/756/16-а за позовом Приватного підприємства «Лактус» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/756/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 серпня 2016 року. Повний текст ухвали складений протягом п'яти днів.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук