Постанова № 59589356, 09.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Дмитро Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року справа №805/1008/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д.,

за участі секретаря судового засідання Терзі Д.А.

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 805/1008/16-а (головуючий І інстанції Козаченко А.В.) за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Слов'янську Донецької області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (відповідач 1), в якому просив:

стягнути з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 19289,43грн.;

стягнути з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області за рахунок Державного бюджету України спричинену ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 7000грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Донецьким окружним адміністративним судом було винесено рішення від 30.04.2015 року по справі № 805/728/15-а, яким зобов'язано ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області сплатити заборгованість із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення. Загальна сума заборгованості склала 50884,83грн. 08.12.2015 року податковий орган по даному рішенню сплатив на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40196,91грн., як зазначив відповідач, з даної суми були утримані податки на доходи фізичних осіб у розмірі 9567,97грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 377,09грн., та військового збору у розмірі 763,27грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року по справі № 805/728/15-а було визнано існуючу заборгованість податкового органу перед ОСОБА_2 у сумі 3431,52грн. 31.03.2016 року, відповідачем 1 на користь ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти у сумі 3431,52грн.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 116 КЗпП України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Також позивач зазначає, що відповідно положень ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 середнього заробітку в розмірі 19289,43грн., за період з 08.12.2015 року по 31.03.2016 року, за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також позивач зазначає, що, внаслідок несвоєчасної сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, він зазнав душевних та моральних страждань, змушений був додати додаткові зусилля для організації життя. Таким чином позивач просив стягнути спричинену моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Відповідно до Наказу № 160 від 24.02.2016 року Державної Фіскальної Служби України «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області» було реорганізовано ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Ухвалою від 16.06.2016 року було замінено відповідача 1 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області на належного відповідача 1 Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року визнано стороною по справі Управління Державної Казначейської служби України у м. Слов'янську Донецької області (відповідач 2).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку за своєю суттю не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, що нараховується в розмірі середнього заробітку.

Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. На думку апелянта визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Апелянт зазначив, що на час розгляду справи № 805/728/15-а заборгованість із заробітної плати роботодавець на користь працівника так і не сплатив. Справу № 805/728/15-а було розглянуто 30.04.2015 року, повний розрахунок з позивачем відбувся 31.03.2016 року. Апелянт вважає що нездійснення з вини роботодавця розрахунку з працівником у встановлені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України - виплати працівникові його середнього заробітку за весь період невиплати по день фактичного розрахунку. А відтак ухвалення судового рішення, видача судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати не звільняє роботодавця від такої відповідальності. Також апелянт зазначив, що, внаслідок несвоєчасної сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, він зазнав душевних та моральних страждань, змушений був додати додаткові зусилля для організації життя. Таким чином ОСОБА_2 просив стягнути спричинену моральну шкоду в розмірі 7000 грн. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду 1 інстанції.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі №805/728/15-а позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці середньої заробітної плати за липень вересень 2014 року, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо відмови у перерахуванні середньої заробітної плати з урахуванням премій, перерахуванні грошової допомоги з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправними.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_2 заборгованість з недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за серпень-вересень 2014 року, вихідної допомоги при звільненні у загальному розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч пятсот три) грн. 50 коп.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36 381 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна) грн. 33 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.23).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 805/728/15-а залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 805/728/15-а залишено без змін.

За результатами касаційного оскарження вказаного судового рішення касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 року повернуто скаржнику.

З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2015 року на рахунок позивача були зараховані грошові кошти у сумі 40176,50грн.(а.с.25).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року по справі № 805/5169/15-а задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі № 805/5169/15-а - скасував.

Стягнув з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 36 869 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 67 коп.

Приймаючи рішення по справі № 805/5169/15-а, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова суду в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області зобов'язано, крім іншого, виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36 381,33 грн. була постановлена судом 30 квітня 2015 року, колегія суддів зазначила, що остаточний розрахунок зі звільненим позивачем з виплати заборгованості мав відбутися 30 квітня 2015 року. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду від 30 квітня 2015 року, по справі № 805/728/15-а був здійснений відповідачем тільки 8 грудня 2015 року, колегія суддів зазначила, що період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 30 квітня 2015 року по 8 грудня 2015 року (а.с.24-26).

В подальшому відповідач 1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та роз'ясненні судового рішення від 30 квітня 2015 року по справі № 805/728/15-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року, суд задовольнив заяву відповідача 1 про роз'яснення судового рішення.

Розяснив, що відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року по справі №805/728/15-а Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області необхідно здійснити:

з суми заборгованості з недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за серпень-вересень 2014 року у розмірі 2454,43 грн.:

- нарахування, утримання та сплату до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 82 коп.;

- нарахування, утримання та компенсацію податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15%.

з суми вихідної допомоги при звільненні у загальному розмірі 12049,07 грн.:

- нарахування, утримання та компенсацію податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15%.

з суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36381,33 грн.:

- нарахування, утримання та сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військовий збору у загальному розмірі 7212 (сім тисяч двісті дванадцять) грн. 99 коп (а.с.27-34).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року по справі № 805/728/15-а, суд задовольнив частково заяву відповідача 1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Визнав виконавчі листи №805/728/15-а, видані Донецьким окружним адміністративним судом 14.09.2015 року за результати розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці середньої заробітної плати за липень вересень 2014 року, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, такими, що не підлягають виконанню частково, на суму у розмірі 7276 (сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 81 коп., визначивши наявною заборгованість Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області перед ОСОБА_2 у розмірі 3431 (три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 52 коп.(а.с.35-39).

З позовної заяви вбачається, що 31.03.2016 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 3431,52грн., відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року по справі № 805/728/15-а

Таким чином, апелянт вважає, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду від 30 квітня 2015 року, по справі № 805/728/15-а був здійснений відповідачем тільки 31 березня 2016 року, то період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 8 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року.

Спірним питанням у межах даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем, як звільненим працівником, за період з 08 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року, день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі №805/728/15-а здійснений відповідачем тільки 31 березня 2016 року, колегія суддів зазначає, що період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 8 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року.

При вирішенні розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку, колегія суддів погоджує розрахунок позивача, виходячи з абз. 1, 3 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100), відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком та постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а в якій встановлено середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 за останні фактично відпрацьовані ним два місяця в розмірі 244,17 грн. (арк. справи 20).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів становить:

грудень 2015 року - 18 робочих днів (починаючи з 08.12.2015р.);

січень 2016 року - 19 робочих днів;

лютий 2016 року - 21 робочий день;

березень 2016 року 21 робочий день

Отже, розмір середнього заробітку за період затримки відповідачем 1 розрахунку з позивачем, як зі звільненою особою, який підлягає стягненню, складає 19289,43 грн. (244,17 грн. х 79 днів).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 за рахунок Державного бюджету України спричинену позивачу моральну шкоду у розмірі 7000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п.3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що наведене у позовній заяві вираження моральних страждань позивачем не доведене та не має прямого зв'язку із обставинами, на які посилається позивач у адміністративному позові.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом 1 інстанції вирішена справа з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 805/1008/16-а - задовольнити частково, а постанову суду 1 інстанції - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 8 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року у розмірі 19289(дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 43коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць