Постанова № 59585599, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 липня 2016 року 11 год. 50 хв. № 826/17195/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Полтавської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з банківських рахунків відповідача податкового боргу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Полтавської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення з банківських рахунків відповідача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 17435403,34 грн.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідними ухвалами суду провадження у справі двічі зупинялося та згодом поновлювалося.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У відповідне судове засідання представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом допущено заміну позивача його правонаступником - Полтавською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - позивач).

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з’ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач звернувся до суду із позовом з метою стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 17435403,34 грн.

У ході судового розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема нафти та природного газу у розмірі 15908050,87 грн.

Крім того, згодом представником позивача також подано до суду через канцелярію заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема нафти, природного газу та газового конденсату у розмірі 24810008,79 грн.

Стосовно викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 22 квітня 2011 року №571/11/13-11, збільшення вимог у разі внесення подання про стягнення коштів за податковим боргом має місце в тому разі, коли збільшується сума заявленого до стягнення боргу, що виник у той самий податковий період із тих самих підстав (наприклад, за тією самою податковою декларацією чи на підставі того самого податкового повідомлення-рішення).

Якщо ж податковим органом заявлені вимоги про стягнення коштів за податковим боргом, який виник із різних підстав (у різних податкових періодах, на підставі різних процедур узгодження тощо), у цьому разі має місце об'єднання однорідних позовних вимог.

Тобто, суд касаційної інстанції вказує на те, що позовні вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу, який виник з різних підстав, у тому числі за різні податкові періоди, на підставі різних податкових декларацій, слід розглядати як різні позовні вимоги, тобто вимоги, що мають свій предмет та підставу.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що позивачем вчинялися дії щодо позасудового стягнення з відповідача податкового боргу. Зокрема, ним оформлено інкасові доручення (розпорядження) від 04-05 лютого 2015 року про стягнення з відповідача податкового боргу з плати за користування надрами на загальну суму 227659048,47 грн. В інкасових дорученнях (розпорядженнях) позивача, які оформлені за різними номерами, зазначена єдина підстава для їх оформлення - рішення позивача від 04 лютого 2015 року №388/10/16-24-25-17.

Стягнення відповідних сум з плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату є предметом спору у даній справі та було предметом стягнення за рішенням, яке скасовано постановою суду від 07 квітня 2015 року у справі №826/2147/15.

Стосовно наявності у відповідача податкового боргу суд зазначає наступне.

Після 19 травня 2015 року відповідач сплатив позивачу 35805981,00 грн. Крім того, заявлений до стягнення податковий борг зменшено за рахунок уточнення раніше задекларованого зобов'язання на 8504963,00 грн.

Здійснення оплати на суму 35805981,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: №2697 від 19 серпня 2015 року; №7412 від 26 серпня 2015 року; №7413 від 26 серпня 2015 року; №7414 від 26 серпня 2015 року; №5830 від 26 серпня 2015 року; №5832 від 26 серпня 2015 року; №5831 від 26 серпня 2015 року; №6186 від 31 серпня 2015 року; №6187 від 31 серпня 2015 року; №6188 від 31 серпня 2015 року; №7889 від 29.10.2015 року; №7898 від 29 жовтня 2015 року; №8471 від 26 листопада 2015 року; №8480 від 26 листопада 2015 року; №221 від 26 січня 2016 року; №218 від 26 січня 2016 року; №1014 від 19 лютого 2016 року.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 1, 11 розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року №765 (далі - Порядок №765), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

У розділі V Порядку №765 закріплено, що у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, зарахування платежів, які надходять від платника податків, не залежно від визначеного таким платником призначення платежу, в рахунок зменшення податкового боргуй відбувається автоматично.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження щодо стягнення можливого податкового боргу з плати за користування надрами з відповідача належить виключно Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників, а не позивачу у даній справі.

Суд зазначає, що ПАТ "Укрнафта", на час виникнення спірних правовідносин, перебувало на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Зареєстроване місцезнаходження суб’єкта господарювання - юридичної особи ПАТ "Укрнафта" є: м. Київ, провулок Несторівський, 3-5.

ПАТ "Укрнафта" є платником єдиного внеску, взято на облік як платник єдиного внеску 31 березня 1994 року у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, тобто фактично зареєстрований за своїм місцезнаходженням - основним обліком.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 розділу V Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Отже, місце реєстрації платника податку є тотожним місцю реєстрації юридичної особи.

У розумінні пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин зобов’язаний подати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу, в тому числі, за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.

Згідно з п. 257.3 ст. 257 ПК України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:

- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

- за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Тобто, місце обліку платника плати за користування надрами не може бути місцем реєстрації, у зв’язку з тим, що така реєстрація для плати за надра не передбачена діючим законодавством.

При цьому, суд також звертає увагу, що у ПК України вирізняються поняття контролюючих органів та органів стягнення та розмежовуються їх повноваження.

Так, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.2 ст. 41 ПК України).

Відповідно до п. 91.1 ст. 91 ПК України, керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов’язки, визначені цим Кодексом.

Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №578, до основних функцій та повноваження податкового керуючого віднесено, зокрема, заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, які стосуються здійснених заходів із погашення податкового боргу платника податків, надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги, розгляд звернення платника податків та підготовка документів для надання йому розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов’язань (податкового боргу), підготовка матеріалів для звернення до суду органом доходів і зборів щодо: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків; стягнення згідно з рішенням суду коштів з банківських рахунків платників податків, що мають податковий борг.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі, якщо після надіслання (вручення) податкової вимоги сума податкового зобов’язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.

Зі змісту зазначеної правової норми, що кореспондується з положеннями ст. 95 ПК України, вбачається, що в разі непогашення добровільно податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, орган стягнення має право на погашення за рахунок коштів або майна платника податків всієї суми боргу, що виникла після надіслання податкової вимоги, тобто боргу перед бюджетом юридичної особи, а не її філій по окремих податках та зборах.

Реалізація таких повноважень, в зазначеному контексті, можлива лише централізовано з юридичної особи.

Отже, контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ "Укрнафта", у даному випадку, є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

При цьому, суд зазначає, що на час прийняття даного судового рішення правонаступником Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників є Офіс великих платників податків ДФС.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Полтавської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з банківських рахунків відповідача податкового боргу є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову Полтавської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин