Постанова № 59585132, 03.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року справа № 813/1706/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача Луцика Л.І.

представника відповідача Антонюка І.Б.,

представника третьої особи Берестецького Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська кондитерська фірма "Світоч" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Темпо-Логістик» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Львівська кондитерська фірма "Світоч" звернулось в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 18.02.2016 р. №0000232202/2074 та №0000242202/2073.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Вважає, що за наявності всіх первинних документів, оформлених належним чином, доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій та про неможливість контрагента реально виконати роботи та надати послуги, з підстав, які стосуються відомостей про фіктивність підприємництва, відсутність необхідних ресурсів для здійснення діяльності є лише припущенням. До перевірки представлено докази, що підтверджують реальність здійснених операцій, а акти про неможливість перевірки контрагентів не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських, та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Позицію виклав у письмових запереченнях, які подав до суду, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій з контрагентами. Звертає увагу суду на те, що платник податків має право формувати показники податкової звітності лише на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. Стверджує, що платники податків повинні враховувати ділову репутацію та платоспроможність контрагентів, стосовно чого позивачем не надано жодного доказу чи пояснень. Крім того, представник відповідача наголошує на відсутності належної первинної документації в підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з вищенаведеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Темпо-Логістик» позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, представника третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

В період з 11.01.2016 року по 28.01.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» з питань господарських відносин з ТзОВ «Темпо-логістик» за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року, ПП «Лідер сервіс груп» за період з 01.04.2012 року по 01.07.2014 року, ПП «Галтеплосервіс» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, ТзОВ «СВ Альтера -Львів» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, ТзОВ «Автоматика сервіс АСК» за грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року,квітень 2015 року, червень 2015 року, ТзОВ «Маштехімпорт» за березень 2014 року, ТзОВ «Галтехноком» за березень, липень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, та з метою дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 33/28-06-22-20/00382154 від 04.02.2016 року.

Згідно Акту перевірки позивача, податковий орган прийшов висновку, що підприємство в порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток на загальну суму 484138,4 грн, а також відповідач вважає, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198,3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 941967,24 грн.

На підставі акту перевірки № 33/28-06-22-20/00382154 від 04.02.2016 року, податковим органом, прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 18.02.2016 року №0000232202/2074, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на загальну суму 726207,60 грн., в т.ч. 484138,4 грн. основного платежу; 242069 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 18.02.2016 року №0000242202/2073, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 1412950,86грн., в т.ч. 941967,24 грн. основного платежу; 470983,62 грн. штрафних фінансових санкцій;

Позивач не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Проведеній перевірці передували наступні правовідносини між позивачем та ПП «Галтеплосервіс», ТзОВ «Маштехімпорт», ТзОВ «СВ Альтера - Львів», ТзОВ «Темпо-логістик», ПП «Лідер сервіс груп», ТзОВ «Галтехноком» , ТзОВ «Автоматика сервіс АСК».

Суд встановлено, що між позивачем та ПП «Галтеплосервіс» було укладено ряд договорів виконання робіт по встановленню та ремонту вентиляційних систем підприємства позивача за адресою м. Львів, вул. Ткацька, 10

Зокрема, це Договір №8 від 30.07.2013 року, Договір №7 від 21.08.2013 року, Договір №6 від 15.07.2013 року, Договір №9 від 31.07.2013 року, Договір №10 від 07.08.2013 року, Договір №4 від 31.05.2013 року, Договір №2 від березня 2013 року, Договір №1 від 01.02.2013 року, Договір №3 від березня 2013 року.

В підтвердження даних факту виконання та прийняття виконаних робіт позивачем надано ряд документів, а саме: замовлення на покупку ПАТ «ЛКФ» Світоч», банківські виписки, довідки вартості робіт, акти прийому виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, а також до перевірки представлено лист щодо надання перепусток та самі наряди - пропуски працівників ПП «Галтеплосервіс».

По відносинах позивача та ТзОВ «Маштехімпорт» судом встановлено придбання позивачем у останнього запчастин для устаткування. В підтвердження реальності між ними господарських відносин до перевірки та суду надано замовлення на покупку ПАТ «ЛКФ» Світоч», банківські виписки, прибутковий ордер, видаткові та податкові накладні.

Досліджуючи реальність відносин позивача та ТзОВ «СВ Альтера - Львів» суд встановив, що ТзОВ «СВ Альтера - Львів» постачало позивачу запчастин для устаткування.

Підтверджуючи реальність відносин між ними надано прибуткові ордени, замовлення на покупку, банківські виписки, податкові та видаткові накладні.

По відносинах з ТзОВ «Темпо-логістик» було встановлено, що позивачу згідно умов договору №13057 від 25.07.2013 року поставило кондитерські добавки, барвники та ароматизатори.

Спростовуючи доводи відповідача про нереальність господарських відносин між з ТзОВ «Темпо-логістик» позивач надав видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, кур'єрські накладні, виписку про рух коштів.

Відносини з ПП «Лідер сервіс груп».

Суд встановив що позивач та ПП «Лідер сервіс груп» 26.11.2012 року уклали договір постачання де позивач виступає замовником товарів упакування продукції та запчастин до устаткування.

Доводячи реальність господарських відносин за даним договором, позивач надав видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписку про рух коштів.

Щодо відносин позивача та ТзОВ «Галтехноком», то виконання договору №44 від 25.02.2015 року позивач підтверджує наданими видатковими, податковими накладними, випискою про рух коштів.

Реальність договору з ТзОВ «Автоматика сервіс АСК» №2807 від 28.07.201 року про поставку запчастин до обладнання, позивач підтверджує наданими податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, замовленнями на покупку, виписками про рух коштів.

Враховуючи підстави позову та заперечень, в частині заниження ПДВ та податку на прибуток, спір виник щодо реальності господарських операцій .

В акті перевірки від № 33/28-06-22-20/00382154 від 04.02.2016 року податковий орган доводить безтоварність цих господарських операцій, і як наслідок порушення податкового законодавства, лише з підстав покликання на обставини, які стосуються фінансово-господарської та внутрішньої діяльності контрагентів позивача ПП «Галтеплосервіс», ТзОВ «Маштехімпорт», ТзОВ «СВ Альтера - Львів», ТзОВ «Темпо-логістик», ПП «Лідер сервіс груп», ТзОВ «Галтехноком» , ТзОВ «Автоматика сервіс АСК».

Так як на підставу нереальності відносини позивача з ПП «Галтеплосервіс» відповідач покликається на акт від 10.10.2014 року №439/2200/34069814 ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області про результати проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Галтеплосервіс» з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року».

Нереальність відносин позивача та ТзОВ «Маштехімпорт» підтверджує довідкою від 24.09.2014 року №5218/15-53-22-3/37645268 ДПІ в Приморському районі м. Одеса ГУ Міндоходів в Одеській області про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Маштехімпорт».

Актом ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 28.01.2014 ркоу №101/22-40/33252232 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СВ Альтера -Львів з питань господарських відносин з ТОВ «Рельполь Альтера» та ТзОВ «Укрелектроімпорт» за 2012 рік» відповідач спростовує реальність господарських відносин позивача з ТзОВ «СВ Альтера -Львів».

Як на підставу нереальності відносин позивача з ТзОВ «Темпо-логістик» податковий орган покликається на акт від 01.10.2015 року №227/2201/38540464 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Темпо-логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Тігма Продкукт» та за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, та ТзОВ «Пальмагуртсипровина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року.

Реальність відносин з ПП «Лідер сервіс груп» контролюючий орган спростовує актом ДПІ в Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.09.2014 року №2073/13-03-22-04/38243589 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Лідер сервіс груп» .

Відносини позивача та ТзОВ «Галтехноком» відповідач поставив під сумнів з підстави наявності узагальненої податкової інформації щодо ТзОВ «Галтехноком» за звітні періоди декларування ПДВ за березень, липень 2015 року по ТОВ «Корес ЛТД» за березень 2015 року, - ТзОВ «Ідеал Інвест» за липень 2015 року.

Фактичність господарських відносин з ТзОВ «Автоматика сервіс АСК» відповідач спростовує податковою інформацією від 16.07.2015 року №44/22-03/34672236, від 30.07.2015 року №48/09-06-22-03/34672236, від 23.10.2015 року №79/09-06-22-00/34672236.

Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства базуються на інформації інших податкових органів щодо проведення відповідних зустрічних звірок контрагентів позивача та встановлено здійснення такими контрагентами безтоварних операцій в ланцюгах постачання, а також не представлення жодних доказів.

Згідно даних актів та податкової інформації контрагенти позивача не належать до реального сектору економіки, наділені ознаками фіктивності, у них відсутні виробничі потужності, персонал та інші ресурси, що є необхідні для здійснення господарських відносин, а також такі контрагенти документували відносини з недобросовісними та сумнівними платниками податків, а відтак покликаючись на дані акти та податкову інформацію відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

Суд зазначає, що згадані вище акти про проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної планової виїзної перевірки, та не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт проведених господарських операцій. З досліджених судом договорів, розрахункових документів (банківських виписок), податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та в цілому долучені позивачем докази повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.

Щодо фактів порушення контрагентам позивача податкового законодавства, то суд відзначає, що один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. В основу акту перевірки позивача лягли акти про неможливість перевірки контрагентів позивача. Відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходження також не може бути підставою для встановлення відсутності вчинення дій по операції купівлі-продажу, та наданню/отриманню послуг, та більш того, таке твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Більш того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 року №813/5754/15, що набрала законної сили, визнано протиправними дії Городоцької ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо зміни на підставі акту № 227/2201/38540646 від 01.10.2015 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Темпо-Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Тігма-Продукт" за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, та ТОВ "Пальмагуртсировина" за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року" в інформаційній системі "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ "Темпо-Логістик" за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року.

Також, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року №813/1276/14, котра набрала законної сили після її апеляційного перегляду 04.12.2014 року, позов ТзОВ "СВ Альтера-Львів" задоволено, а саме визнано протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо внесення змін до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині коригування податкових зобов'язаннь ТзОВ "СВ Альтера-Львів" на підставі акту №101/22-40/33252232 від 28 січня 2014 року.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оскаржувані рішення оцінюються судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на це, суд приходить висновку, що податковим органом було зроблено помилкові висновки про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби податкові повідомлення-рішення від 18.02.2016 року №0000232202/2074 та №0000242202/2073.

3.Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ - 39854629) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Львівська кондитерська фірма "Світоч" (ЄДРПОУ - 00382154) судовий збір у розмірі 32087,39 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 09.08.2016 року.

Суддя Братичак У.В.