Постанова № 59584712, 28.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа № 805/1098/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Словянського міжрайонного управління водного господарства

до Державної фінансової інспекції у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування пункти 2, 3, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області від 14 березня 2016 року №05-07-10-14/1089,

ВСТАНОВИВ:

Словянське міжрайонне управління водного господарства звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування пункти 2, 3, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області від 14 березня 2016 року №05-07-10-14/1089 /а.с.4-8/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки, відповідачем складено акт від 09.02.2016 р. № 07-17/002. Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на підставі виявлених порушень, що відображені в акті перевірки висунуто вимогу №05-07-10-14/1089 від 14.03.2016р. Позивач не погоджується із даною вимогою, вважає, що вимога не відповідає чинному законодавству та винесена з порушенням закону, у звязку із чим просить скасувати пункти 2, 3, 4, 5 даної вимоги.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце судового засідання неодноразово повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи, письмових заперечень з доказами, що обґрунтовують позицію та правомірність прийняття вимоги або пояснень суду не надавав.

Відповідно до приписів ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач Словянське міжрайонне управління водного господарства зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Словянської міської ради 11.05.1992 року, включено до ЄДРПОУ за № 05430780 /а.с.9/.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області (далі Держфінфнспекція) діє на підставі Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 03.10.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1212/19950.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 цього Положення, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за: використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.

За приписами статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Так, на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.01.2016р по справі №263/208/16-к, від 28.01.2016 по справі №263/797/16-к на підставі направлень на проведення ревізії №№27,28 від 14.01.2016р., виданих начальником Державної фінансової інспекції ОСОБА_1, головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_2 та провідним державним фінансовим інспектором відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_3 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Словянського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015р.

За наслідками ревізії складено акт виїзної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Словянського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015р. від 09.02.2016р №07-17/002, зазначений акт підписано головним державним фінансовим інспектором ДФІ в Донецькій області /а.с.11-22/.

Під час ревізії встановлені наступні порушення законодавства:

1.за 2014 рік у формі «Звіт про виконання загального фонду кошторису установ»(ф.№2д) касові та фактичні видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» завищено на 16830,34грн.; по КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» - на 6109,40грн.

2.за 2015 рік у формі «Звіт про виконання загального фонду кошторису установ»(ф.№2д) касові та фактичні видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» завищено на 22238,17грн.; по КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» - на 7468,17грн.

Жодного додатку до акту перевірки, які мають суттєве значення при розгляді позову до матеріалів справи відповідачем не надано.

Не погодившись із висновками акту ревізії, позивачем подано заперечення на акт ревізії від 09.02.2016р №07-17/002 /а.с.23-24/.

За розглядом заперечення заступником начальником відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Маріупольської ОДФІ ОСОБА_4 складено висновки на заперечення від 19.02.2016 р. вих.№99 до акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Словянського міжрайонного управління водного господарства за період з від 09.02.2016р №07-17/002. Зазначені висновки підписані начальником відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Маріупольської ОДФІ ОСОБА_4 /а.с.25-38/.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26 січня 1993 року .

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі - Положення, Держфінінспекція відповідно), Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 03.10.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1212/19950, Держфінінспекція вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області 14.03.2016р. на адресу Словянського міжрайонного управління водного господарства спрямована вимога про відшкодування порушень, виявлених ревізією №05-07-10-14/1089 (далі Вимога), відповідно до якої Держфінінспекція вимагає:

1.Опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку.

2. Забезпечити ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

3.Посилити контроль за дотриманням законодавства щодо економного та раціонального використання державних коштів.

4.Провести нараду з працівниками Підприємства про розгляд результатів ревізії.

5.Надати принципову оцінку посадовим особам, які допустили порушення чинного законодавства та розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб та їх відповідності займаним посадам, а також застосувати заходи дисциплінарного випливу до посадових осіб, з вини яких допущені фінансові порушення - звільнення/а.с.39-40/.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом заявленого у справі позову є оскарження зазначеної вимоги з підстав неправомірності висновку Інспекції про наявність самого порушення законодавства з питань ефективного використання майна. Сума збитків, що визначені Інспекцією та необхідність їх відшкодування за умови наявності самого порушення, позивачем не оспорюється.

Так, статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок №550), відповідно до п.2 якого, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Положеннями п.п. 4-8 Порядку №550 визначено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом. Про проведення позапланової виїзної ревізії та зустрічної звірки не повідомляється.

Згідно з пунктом 46 зазначеного Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до пункту 48 Порядку у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних правопорушень, матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів.

Пунктом 49 передбачено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Згідно положень п. 3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011р. N 1236 (далі - Положення N 1236), основним завданням Державних фінансових інспекцій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекції) є реалізація повноважень Державної фінансової інспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено випадків невинесення контролюючим органом вимог про усунення виявлених порушень, проте встановлено обов'язок Державної фінансової інспекції у разі виявлення в ході ревізії порушень надсилати обов'язкові до виконання вимоги про їх усунення.

Також, частиною першою статті 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні № 2939-XII встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), а на підставі рішення суду в інших субєктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування (пункт 1зазначечного вище Порядку № 550).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності обєкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 Порядку № 550 (зазначеного вище) проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам обєкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається обєкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства предявляти обовязкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обовязковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність у органа державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обовязкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки для позивача.

У справі, яка розглядається, Державна фінансова інспекція у Донецькій області предявила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Словянського міжрайонного управління водного господарства.

При цьому оскаржувана вимога ДФІ у Донецькій області вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно), у постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14, у постановах від 10 лютого 2015 року у справі № 21-632а14, від 21 квітня 2015 року у справі №21-120а15, від 07 липня 2015 року у справі № 818/1365/13-а.

Так, у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1143а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на обов'язковість висновків Верховного Суду України, а також враховуючи, що оскаржувані пункти вимоги стосуються відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, суд дійшов висновку, що вимога Державної фінансової інспекції України в цій частині не створює юридичних наслідків для позивача та не порушує його прав чи інтересів, а відтак, задоволення позову не буде мати на меті їх поновлення, суд не вбачає правових підстав відступити від практики Верховного Суду України з розгляду аналогічних спорів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що предметом переданого на вирішення суду спору є оскарження вимоги з підстав неправомірності висновку Інспекції про наявність саме факту вчинення порушення законодавства, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд , не погоджується із позицією Словянського міжрайонного управління водного господарства щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав та інтересів позивача шляхом задоволення позову про визнання протиправним та скасування пунктів 2,3,4,5 вимоги.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Словянського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування пункти 2, 3, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області від 14 березня 2016 року №05-07-10-14/1089 - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 28 липня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.